Своїх крокодилів я купувала по 100 доларів у Ялтинському зоопарку. Вони тоді на моїй долоні поміщалися. Тримала їх у басейні з підігрівом. Як трохи підросли, забрала, бо Мотя провід перекусив і ледь не загинув. Годувала їх новонародженими мишами й курячими головами. Тільки дзьоби треба відрізати, а то можуть поранитися.
Усе дресирування крокодилів зводиться до того, що вони дозволяють витягати себе з води. Це важка боротьба, бо залишати її тварини не хочуть. Маленькими діставала їх руками, тепер із ванни виганяю шматком металу, щоб не вкусили. Крутяться, б'ють хвостами, хапають зубами залізяччя. Але врешті виходять.
У крокодилів добре розвинена фізична пам'ять: запам'ятовують своє місце на бар'єрі, знають, хто біля них має сидіти. Мої рано почали працювати. В чотири місяці ми їх вже виводили на манеж.
Усі крокодили різні. У Вови довга морда й темні очі. Мотя - найбільший, у нього трапецієвидна голова й міцна шия. А в Гени - найбільший гребінь. Крокодилів хочеться гладити, бо в них маленькі лапки з п'ятьма пальчиками. Але цього не можна робити, бо їм неприємно. Люблять, коли чухають між очима - там тонка шкіра. Хоча через кілька секунд вони надимають шию і вже збираються атакувати.
На виставах кладу крокодилів на коліна чоловікам, дозволяю попестити дітям. Мотя любить ходити манежем, а Вова - сходами поміж рядами. Перед виступом одягаю їм намордники, бо кожен з них чекає, коли ви розслабитеся. Якось мені один обгриз нігтя - я задивилася в інший бік.
Щоб одягти намордник, накидаю крокодилові на голову велику ковдру. Так він не бачить, із якого боку я підходжу. Руками притискаю голову до підлоги, а ногами притримую хвоста. Перебираю ковдру до морди й намотую на неї лейкопластир. Півгодини витрачаю, щоб підготувати трьох тварин.
У крокодилів моментальна реакція. Їжу хапають на льоту. Щодня повторюю асистентам: "Коли наливаєте воду в басейн, не пробуйте її температуру пальцем". Навіть якщо крокодил сидітиме до вас спиною, все одно встигне вкусити. Недавно мій асистент Мітя йде по коридору із закривавленою рукою. Каже: "От зараза - сидів за 10 метрів від мене, але таки вкусив".
У крокодилів зуби змінюються протягом усього життя. Виростають, за кілька років чорнішають і випадають. На місці старих з'являються нові.
Минулого тижня 30-кілограмова пітонша Люся почала линяти за два дні до вистави. На сцену такою не могла випустити, бо шкіра на ній просто звисала шматками. Мусили дві години руками здирати її. Викинули у смітник, бо лусочки понадривалися. Інколи шкіру дарую друзям і знайомим.
Пітон може запросто задавити людину або зламати руку - спрацьовує рефлекс. Якщо перед ним посадити курку, обмотає її кільцями й давитиме, доки та не перестане опиратися. Що більше боротиметься жертва, то міцніше змія її стискатиме. Якщо вхопить за руку, треба розслабитися й почекати, поки відпустить.
Дії змії важко спрогнозувати. Може напасти, якщо голодна або якщо її тримають поблизу голови. У неї 240 загнутих зубів - може вчепитися в обличчя й вигризти шматок м'яса. Змія любить, щоб її гладили, клали на плечі. Головне - має відчути, що вона в безпеці й не впаде.
Люблять, коли чухають між очима - там тонка шкіра. Хоча через кілька секунд вони надимають шию і вже збираються атакувати
Своїх крокодилів і пітонів називаю дітьми. Працюю з ними через день, але приходжу щодня. Боюся, щоб їх ніхто не отруїв.
Батько не хотів, щоб я стала артисткою. Боявся, що мені доведеться постійно жити в готелях. Мав надію - вийду заміж і забуду про свої мрії.
У цирку вперше зустрілася з майбутнім чоловіком. Саша тоді вчився в інституті фізкультури, був футболістом і мав прекрасну координацію рухів. Як одружилися, почав жонглювати. Син Женя в півтора року теж умів жонглювати. Саша помер у 43. У нього був рак легенів, хоч ніколи не пив і не палив.
Майже всі мої друзі - артисти цирку. Поза його межами маю одну добру товаришку - Альону Шмигу. Вона лікувала мого чоловіка.
Працювали з чоловіком і сином у Цирку Нікуліна. Нас відправили на фестиваль до Кореї. Ми взяли там золото, срібло та грошову премію. Їхали від Росії, а корейці в паспортах побачили, що ми - українці. Сказали: "Ви дуже талановитий народ, вам треба на фестивалі присилати свою делегацію." Але української делегації так ніколи й не було.
2 
1
Коментарі