Більшість пар хочуть усиновити дівчинку до 2 років
Коли мав 5 років, батьки загубили мене в молдовському місті Бєльці. Їхали з моря кількома машинами. Я весь час пересідав з одного авто в інше. Зупинились на закупи. Я побіг в універмаг по модельку літака, досі його зберігаю. А в той час наш "караван" поїхав. Мене підібрав військовий, завів до міліції. Батьки від'їхали майже 200 кілометрів. Коли повернулися назад, то ще мусили чекати на мене – я з сином того військового пішов у кіно. Але тепер добре розумію дітей, які загубилися.
На зустрічі випускників, через 15 років після закінчення школи, класний керівник показав наші твори на тему: "Ким я хочу стати". Я написав, що хочу бути начальником.
Коли прийшов до служби у справах дітей, у ній на всю область було два десятки працівників. Зараз є 36 служб і понад 200 працівників. У нас 144 напрямки в роботі: база даних на сиріт, дітей без батьківського піклування, у складних життєвих обставинах, потерпілих від насилля, їх працевлаштування, житло, майно, прийомні сім'ї. Зараз додалася нова категорія – діти загиблих в АТО.
В області четвертий рік діє програма забезпечення сиріт житлом. У перший рік виділили 600 тисяч гривень, 2016-го – 3 мільйони. За цей час придбали помешкання для 80 сиріт. Частину вартості покриває обласний бюджет, частину – районні.
Найперше намагаємося забезпечувати сиріт віком від 18 до 23 років, бо в інтернатах, будинках сімейного типу вони вже не можуть лишатися. Опиняться на вулиці. Таких зараз 164. У містах купуємо квартири переважно на вторинному ринку. Села обираємо приміські. Хлопець чи дівчина зможуть добратися до міста, навчатися й працювати там. Водночас – матиме клаптик землі, заведе господарство.
Часто продавці знижують ціну, коли дізнаються для кого житло купують. Квартири вибирає комісія. До неї входять наші працівники, депутати.
Іноді село на диби стає – замість допомогти нам. Забирали дитину, що захворіла через недогляд батьків. Люди зустріли нас із вилами. Довго пояснювали їм, що дитину треба лікувати. Пропустили.
У Городку була школа соціальної реабілітації, де перебували засуджені віком до 14 років. За крадіжки, зґвалтування, вбивства. Там був оркестр. Я розговорився з одним хлопцем. Він сказав, що мріє виступити на сцені. Грав на трубі. Тоді якраз готували фестиваль у Львівській опері "Сурми звитяги". Домовився, щоб його виступ включили в програму. З вихователем привезли до Львова. Хлопець виступив. Потім писав мені: "Дядя Вова, здесь говорят, что вы – мент (служба у справах дітей співпрацює з міліцією. – Країна). Даже если это так, то вы – самый лучший мент в мире". Він сидів за побутові злочини, був із багатодітної родини.
2006 року президент Ющенко вручав мікроавтобус вихованцям родинного дому "Покрова". Прийшли багато людей. Віктор Андрійович сів за кермо "Газелі", спитав у мене, як її завести. Запросив дітей і рушив. Охорона давай бігти за автобусом. Потім президент узяв одного сироту на руки, а той учепився за його значок-тризуб і не віддає. Подарував малому. Охорона принесла значки й для інших дітей.
На Львівщині 40 дітей постійно тікають із дому. Тих, що жебракують, зараз майже немає. А на початку 2000-х щодня когось доправляли з вулиці в притулок.
Батько кілька днів бив сина, бо той погано вчився. Мати і сусіди мовчали. Сільський депутат повідомив нам, коли хлопчик зліг зі струсом мозку і не з'являвся у школу. Вилучили всіх дітей цієї багатодітної родини, зараз справа – в суді.
Із проблемних сімей забираємо дітей на деякий час. Вони живуть в інтернаті. Соціальні працівники допомагають батькам повернути борги, відремонтувати помешкання, влаштуватися на роботу. Потім дітей повертаємо. Якщо батьки не виправляться, тоді суд може забрати дітей зовсім.
Більшість людей, які беруть чужих дітей на виховання, готові до цього. Але було два випадки, що чоловіки не витримували, втікали з дому. Видно, переоцінили свої сили.
2008 року держава почала платити опікунам – бабам, тіткам і дядькам за те, щоб вони забрали дітей своїх родичів з інтернатів. Багатьох витягнули звідти. Натомість в інтернати прийшли діти з повноцінних сімей – багатодітних, де батьки безробітні, не доглядають за малими. В інтернатах області понад чотири тисячі вихованців. Із них сиріт – менше 200.
Якщо дитина не знаходить спільної мови з прийомними батьками чи вихователями, то забираємо її. В інтернат повернути не можна. Це буде травма. Негайно потрібно шукати іншу сім'ю. Одна родина усиновила двох хлопчиків. Коли їх привезли, у жінки стався нервовий зрив. Працівники служби одразу відправили дітей в один із будинків сімейного типу. Хлопці декілька днів чекали, коли нова мати їх забере. Але так і лишилися в будинку сімейного типу.
Усі дівчата без батьків мріють мати сім'ю й багато дітей. Хлопці зараз хочуть бути військовими.
Більшість пар хочуть усиновити дівчинку до 2 років і щоб була здорова. А таких дітей – одиниці.
Зараз 140 пар в області стоять у черзі на всиновлення. Зазвичай багато років жили без шлюбу, жінки приймали протизаплідні засоби. Потім не можуть завагітніти. Є щасливі випадки, коли після всиновлення в родинах народжуються власні діти. Різниці між рідними і всиновленими вже не роблять. Бо вважають, що це було випробування від Бога.
Повна база про дітей, яких можна усиновити, зберігається в кабінеті за броньованими дверима. Доступ до неї мають лише кілька людей.
Син колись дуже ревнував мене до інших дітей. Брав його на свята, а він дувся, не розмовляв, якщо інші діти мене обступали. Все зрозумів у 13 років.
2 
1
Коментарі
1