– Коли приїхали на позиції 2014-го, я взявся вивчати свій район відповідальності. Під час обходу між постами спостереження побачив у лісосмузі шматки снаряда, що не розірвався, – розповідає командир Львівської десантно-штурмової бригади старший лейтенант Дмитро Зарецький, 25 років. – Це ракета російського виробництва.
Дмитро забрав носову і хвостову частини 300-міліметрового реактивного снаряда системи залпового вогню "Смерч" у бригаду.
– Ніс ми відправили до музею ВДВ у Житомирі, – продовжує. – Хвіст возили з собою. Потім я придумав намалювати на ньому краєвиди з місць нашої дислокації – бойовий шлях. Зробили це недавно. Кожна пелюстка стабілізатора снаряда відповідає одному нашому виїзду в АТО. Вони гортаються, як сторінки альбому. На кожній зафіксовані важливі дати. Хороші й погані. На крайній – імена десяти загиблих товаришів.
– Це не тільки моменти нашого життя, а й частина історії цієї війни. Гарячі точки біля териконів Горлівки, Щастя, Побєда і Луганська ТЕС – місця, де рота виконувала бойові завдання, – каже солдат 24-річний Михайло Мурашко, який утілив задум командира. – Працював понад місяць. Фарбу купував неподалік від нас у магазині на Донбасі. Малював після чергування. Важко було знайти зручне місце. Робив це в лазні. Бо взимку на вулиці руки замерзають.
Цю частину снаряда відправлять у Дрогобич на Львівщині. Там створюють меморіал на честь Львівської десантно-штурмової бригади.
3 
1
Коментарі