Уперше Дідом Морозом мене нарядила поштарка Свєточка. Принесла з дому червоний халат і бороду. Її батько був худий, у музичній школі працював. У водія Пашки його костюм на животі не сходився, для касира Володьки був закороткий, а на мене – якраз. Відтоді мене всі почали кликати Дєдом.
Із 20 грудня по 20 січня ходжу у відпустку. Ніхто на роботі не проти.
На майдані під ялинкою страшна конкуренція. Там працюють банди. Дідів Морозів уранці мікроавтобусом привозять, увечері забирають. Щодня збивають із новачків по 100–200 гривень. Мене поважають, бо я – найстарший.
Я не випиваю. А хлопці по 100 грамів коньячку приймають і годину стоять, холоду не відчувають. За 10 годин літр іде. Сварю їх, коли поспускають бороди й курять біля переходів. Діти ж бачать.
Уже чотири Снігурочки поміняв. Старших 30 років не беру. Після 30 то вже снігові баби.
Бороду свою запустити не можу. Волосся біле, як молоко, а щетина чогось не сивіє.
Маю сині очі. Дітей це заворожує. Ніс і щоки ядрьоною червоною помадою підмальовував. Тепер використовую грим, як у клоунів. Увечері стираю молочком для зняття макіяжу.
Із 2005-го більшість Снігурочок викладають косу, як у Юлі Тимошенко. Мене це дратує.
Їжджу червоним Peugeot. Сусіди думають, що я – буржуй, маю зарплату кілька тисяч. А в мене всього 1200. Моя машина – то п'ять Нових років.
Бідні діти вірять у Діда Мороза, бо сподіваються на диво. А багаті від завтрашнього дня нічого не чекають. У них порожні очі. Торік одній 10річній дівчинці тато трикімнатну квартиру подарував. Дитина навіть не усміхнулася. Я їй акт купівліпродажу вручив, а вона чогось образилася й пішла в свою кімнату.
Прийшов до сина бізнесмена. Вони живуть у дворівневій квартирі на Оболоні. У кімнату заходжу, а звідти нянєчка заплакана вибігає. Спочатку не вкурив, що там за монстр живе. Кажу: "Петрику, розкажи віршик". А він: "Я не попугай, щоб віршики розказувати. Давай подарунок і вали". Дістаю конструктор Lego, а він обурюється: "Я робота просив. Що за херню ти мені приніс?"
Позаторік замовили мене на дачу в Кончу-Заспу. Два кордони охоронців пройшов. З'являється хлопець під 2 метри зростом. Каже: "Дєд, почекай у коридорі. Зараз Снігурочка стриптиз дотанцює, й тебе запустимо".
Років 10 тому діти просили цукерок і мандаринів. Тепер пишуть: "Дай мені грошей, татові принеси нову машину, мамі – мобільний". 6річна Валя написала: "Дєд, купи мені сапожки рожеві на каблуку й телефон Самсунг із великим екраном".
2007-го їздив у дитбудинок під Житомиром. Там малеча просила в листах, щоб їм маму подарував, сестричку допоміг знайти. Один хлопчик написав: "Нічого не принось. Забери в нас тата, бо він маму б'є".
У торбі завжди маю пару шоколадок. Буває, по вулиці йду, а у дворі дитинка грається. Мороз – під 10 градусів, а воно в легенькій курточці. Дарую їй шоколад.
Мій син працює Дідом Морозом, але заробляє менше. Він худий і високий, таких Дідів Морозів не буває. Але вперся. Цілий рік пахати не хоче, за місяць любить куш зрубати. Він альпінізмом займається. За тисячу гривень може залізти через вікно. Діти від того ахають і охають.
Не люблю на корпоративи ходити. Там я потрібен перші півгодини, потім усі напиваються.
Із 28 грудня мене під ялинкою не буде. Запросили на 12 корпоративів. На новорічну ніч маю сім замовлень. Перше – на 22.00 у клуб на Шулявці. Потім три квартири в Шевченківському районі, дві – на Печерську й одна – на Оболоні.
3 
1
Коментарі
2