середа, 08 листопада 2017 18:39

Сєпари почують музику і почнуть накривати мінами

Коли Сергій Фоменко востаннє

Сміявся

Більш як 10 років тому, коли з гуртом "Мандри" виступав на з'їзді партії "Наша Україна". Політики дуже хотіли почути пісню "Не спи, моя рідна земля". Режисери події пояснили: "Вийдете на сцену після того, як ведучий скаже: "Адже Україна в нас одна". Мали в запасі 10–15 хвилин. Наш бас-гітарист Серьога пішов на перекур. Доки його не було, режисер повідомив, що плани змінилися: на сцені мали з'явитися після гімну. За кілька хвилин Серьога повернувся, взяв бас-гітару і став біля лаштунків. Після спітчу чергового оратора ведучий, як і планувалось, каже: "Адже Україна в нас одна". І Серьога почимчикував на сцену з інструментом. Про зміну сценарію попередити його забули. Включили гімн, усі піднялися з крісел. А Серьога стоїть посеред сцени і махає нам руками – виходьте. Режисер перелякано жестикулює, щоб повертався назад. Сергій зайшов за лаштунки "місячною ходою" Майкла Джексона. Від реготу хапалися за животи.

Носив фрак

Восени 2010 року. Тоді в одному з антикварних салонів на Андріївському узвозі влаштували концерт для збору коштів на пам'ятник співаку Олександру Вертинському. Дрес-код події був відповідний – фрак, метелик, сорочка з накрохмаленим комірцем і лаковані туфлі. Фрака не мав. На блошиному ринку знайшов трохи поношений, але мого розміру. Відніс у хімчистку. Сорочку, запонки, метелик і туфлі купив у магазині. Не знаю, скільки грошей зібрали на концерті, але пам'ятник Вертинському в Києві так і не відкрили.

  Сергій ФОМЕНКО, 45 років, співак. Творчий псевдонім – Фома. Народився 19 березня 1972-го в Києві. Мати працювала інженером. Про батька нічого не знає. ”Це – таємниця мого життя. Мама померла, коли мені було 15. Про батька ніколи нічого не розповідала, а я не питав”. Підлітком навчився грати на баяні та гітарі, почав співати, писати пісні й оповідання. Вищої освіти не має. ”Мій університет – життя”. Мандрував автостопом по великих містах України, Білорусі, Східної Балтики й Росії. Працював двірником у Києво-Печерській лаврі, Софіївському соборі, гардеробником – у музеї, працівником сцени – в театрі, ведучим радіопрограм. У 23 роки перейшов на українську мову. Доти спілкувався російською. Взимку 1990-го вперше ви­йшов на сцену – із гуртом ”День помирає рано” взяв участь у київському рок-фестивалі ”Йолки-палки”. За сім років створив гурт ”Мандри”. Його фронтмен і лід-вокаліст. Випустив сім дисків, зняв 17 кліпів. Виступав у Польщі, Угорщині, Литві, Німеччині, Фінляндії, Італії, Франції, Великій Британії, США та Канаді. Улюблений фільм – ”Безстрашні винищувачі вампірів” польського режисера Романа Поланскі. Музика – Миколи Леонтовича та українська естрада 1970-х. Книжки – ”Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна” Марка Твена, ”Тореадори з Васюківки” Всеволода Нестайка, ”Дон Кіхот” Мігеля де Сервантеса і ”Божественна комедія” Данте Аліґ’єрі. Знявся у фільмі режисера Сергія Наталушка ”Спокуса”. Озвучував мультфільми ”Теркель і Халепа” та ”Чарівний горох”. У вільний час катається на велосипеді й малює. Живе в Києві. Одружений. Виховує трьох дітей – 22-річного Тимофія,  Ява-Костянтина, 6 років,  та 2-річну Квітку-Марію
Сергій ФОМЕНКО, 45 років, співак. Творчий псевдонім – Фома. Народився 19 березня 1972-го в Києві. Мати працювала інженером. Про батька нічого не знає. ”Це – таємниця мого життя. Мама померла, коли мені було 15. Про батька ніколи нічого не розповідала, а я не питав”. Підлітком навчився грати на баяні та гітарі, почав співати, писати пісні й оповідання. Вищої освіти не має. ”Мій університет – життя”. Мандрував автостопом по великих містах України, Білорусі, Східної Балтики й Росії. Працював двірником у Києво-Печерській лаврі, Софіївському соборі, гардеробником – у музеї, працівником сцени – в театрі, ведучим радіопрограм. У 23 роки перейшов на українську мову. Доти спілкувався російською. Взимку 1990-го вперше ви­йшов на сцену – із гуртом ”День помирає рано” взяв участь у київському рок-фестивалі ”Йолки-палки”. За сім років створив гурт ”Мандри”. Його фронтмен і лід-вокаліст. Випустив сім дисків, зняв 17 кліпів. Виступав у Польщі, Угорщині, Литві, Німеччині, Фінляндії, Італії, Франції, Великій Британії, США та Канаді. Улюблений фільм – ”Безстрашні винищувачі вампірів” польського режисера Романа Поланскі. Музика – Миколи Леонтовича та українська естрада 1970-х. Книжки – ”Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна” Марка Твена, ”Тореадори з Васюківки” Всеволода Нестайка, ”Дон Кіхот” Мігеля де Сервантеса і ”Божественна комедія” Данте Аліґ’єрі. Знявся у фільмі режисера Сергія Наталушка ”Спокуса”. Озвучував мультфільми ”Теркель і Халепа” та ”Чарівний горох”. У вільний час катається на велосипеді й малює. Живе в Києві. Одружений. Виховує трьох дітей – 22-річного Тимофія, Ява-Костянтина, 6 років, та 2-річну Квітку-Марію

Давав концерт у рідному селі

8 жовтня виступав у селі Косівка Олександрійського району на Кіровоградщині. Хоч народився в Києві, там проводив усі шкільні канікули – у бабусі й дідуся. Після виступу влаштували традиційну сільську культурну програму. З місцевим бомондом пили горілку і говорили за життя. Горілки майже не вживаю. Та цього разу зробив виняток, щоб підтримати розмову із земляками. Потім усі гуртом пішли на дискотеку. Дівчата там красиві, було весело. Але постійно підходили хлопці, говорили про ситуацію в країні та про АТО.

Плакав

Останні чотири роки плачу досить часто. Востаннє – на концерті в Маріуполі, присвяченому Дню Незалежності. Виконували "Гради вогняні". За нашими спинами на екрані транслювали кліп на основі документальних знімків та відеоматеріалів фотографів Олександра Глядєлова, Максима Дондюка, Маркіяна Лисейка й Олеся Кромплітца. Наприкінці кліпу вояк-доброволець усміхається на камеру й каже: "Да поможет нам Бог! Слава Україні!" Далі його обличчя розчиняється в зірковому небі. Цей воїн загинув в Іловайську. Коли побачив його на екрані, заплакав. Сльози текли не лише у мене.

Виступав поблизу лінії фронту

Цьогоріч у серпні разом зі своїми музикантами розпочав тур "Час летить" зі сходу. Виступали перед вояками і цивільними в Авдіївці, Попасній, Бахмуті, Торецьку, Волновасі та Маріуполі. У Попасній на Луганщині треба було грати у місці дислокації бойового підрозділу 10-ї штурмової бригади – за кількасот метрів від лінії фронту. Комбат був не дуже радий цьому. Говорив: "Мені цей концерт нафіг не треба. Сєпари почують музику і почнуть накривати мінами. Вчора було двоє "трьохсотих". Коли почали грати, з окопів прийшли всі, хто мав можливість. Після виступу комбат сказав: "Наступного разу треба піти в окоп із колоночкою і там сєпарам заграти гімн України. Тебе своїм тілом прикриватиму, якщо що".

Співав в оперному театрі

У жовтні під час презентації проекту "Пісні війни" – у Львівській опері. Концерт приурочили до Покрови й 75-річчя створення УПА. Останнім номером був гімн України. Виконували всі учасники. Підмовив їх замість "ще не вмерла України" співати – "є і буде України і слава, і воля". А наприкінці додати "і покажем, що ми – браття й сестри козацького роду". Слова гімну поміняв чотири роки тому. Не подобається "ще не вмерла" і здається дивним не згадати про жінок. Тож співаю тільки так. Думаю подавати до Верховної Ради пропозицію на зміну цих рядків у тексті гімну.

Ходив з охороною

Маю знайомого Василя. Кремезний, професійний охоронець-вишибала. Іноді беру його з собою на гастролі, щоб наводив лад – у разі непередбачуваних ситуацій. Василь допомагає, коли під сценою збирається великий натовп і я не можу пройти до машини або ж коли п'яні лізуть зробити селфі. Кілька днів тому їхали з Василем у моїй машині. Я – за кермом, він – поряд. Нас підрізали якісь чуваки на "Мерседесі" – хотіли стати першими в правий ряд. Та я їх випередив. Один відчинив вікно і збирався щось парити. Але вираз обличчя Василя його зупинив. Мовчки зачинив вікно і став другим у черзі на поворот.

Їздив у метро

Останні кілька років у нью-йоркському сабвеї буваю частіше, ніж у київському метро. Минулої осені мав записувати голос і гітару на студії в Північному Брукліні. Жив у друга, в районі Брайтон-Біч. По мапі – 20 хвилин через затоку, але сабвеєм треба було добиратися майже годину з пересадкою. Так і доїхав. Нью-йоркське метро – брудне, замальоване графіті. Станції, колії й залізні конструкції побудовані на початку минулого століття. Назад повертався теж сабвеєм. Доїхав до зупинки Central Park. У парку зустрів актора Роберта де Ніро. Катався на велосипеді з онуком.

Зараз ви читаєте новину «Сєпари почують музику і почнуть накривати мінами». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути