"У Львові навіть таксисти – поети"

Коли Максим Паленко востаннє

Малював

Коли рашисти кинули бомбу на Маріупольський драматичний театр, усвідомив що "великая русская культура" – банкрот. Пушкін із Достоєвським у моїй свідомості об'єдналися зі Сталіним і Берією. Зобразив російських класиків у вигляді військових, полонених українською армією. Там були Пушкін, Лермонтов, Достоєвський, Толстой, Єсенін, Булгаков, Бродський, Висоцький і Цой. Картинка була поділена на дев'ять сегментів квадрата, які разом складають криваво-червону літеру Z. Це спричинило колотнечу у фейсбуку. Питали: чому там Цой і Висоцький? Відповідав: ми не знаємо, як вони повелися б тепер. Цой був не проти режиму, а за те, щоб йому давали заробляти концертами. Висоцький теж чудово вписувався в систему: вільно їздив за кордон, але вдавав опозиціонера. Вони – ідеологічна зброя проти України.

Багато хто з українців інфікований бацилою російської культури. Якось, щоб довго не пояснювати, намалював Пушкіна, який падає на місто у вигляді бомби. Це їхня імперська суть. Якщо їхні твори – зброя проти України, то ці митці – військові, яких треба брати в полон.

Боровся з "русским миром"

Коли азовці тримали оборону "Азовсталі", намалював Маріупольську Покрову. Використав один із канонічних християнських сюжетів – Діва Марія покриває захисним омофором люд. Фактура покрову складається з елементів заводу "Азовсталь". Ця робота виявилася резонансною. Багато людей просило її надіслати. Спільнота Sant Javelin, яка свого часу намалювала Діву Марію з джевеліном, попросила роздрукувати мою роботу. За­вдяки цій ініціативі постери з Маріупольською Покровою продаються на аукціонах у США й Канаді. Один купили за 22 тисячі доларів. Гроші підуть на безпілотники для нашої армії.

 

Подорожував

Поїхали з режисером Анатолієм Лавренішиним у Францію на анімаційний фестиваль Аnnecy. Напередодні в Києві були на концерті – присвяті Сергію Кузьмінському з "Братів Гадюкіних", де зокрема виступав і "Танок На Майдані Конго". І от ідемо паризькою вулицею, а назустріч нам – Фоззі й Фагот. Привіталися. Подякував їм за вчорашній концерт.

У ту саму поїздку в Люксембурзькому парку звернув увагу на красивих хлопця й дівчину, які цілувалися під деревом. Він нагадав мені французького актора Луї Гарреля, який знімався у фільмі Бернардо Бертолуччі "Мрійники". Придивився, а то справді він.

Був вуличним музикантом

Улітку під час фесту гуляли з Толіком містом Ансі на межі Франції та Швейцарії. Під величезним платаном біля ліхтаря двоє хлопців грали на саксофоні й гітарі. Один стояв на милицях. Біля них – ні душі. Кажу Толі: "Ходімо до них!" Мабуть, я так рішуче наближався, що саксофоніст перестав грати, а гітарист дав мені свій інструмент. Спершу заграли джазовий імпровіз із саксофоністом. Потім почали співати "Дівчину з Коломиї" "Гадюкіних". Француз підіграв нам на саксі. Зібрався натовп слухачів, підтанцьовували. Виконали пісню по другому колу. Потім почали грати "Елізу" Гензбурґа – натовп розсмоктався. Українське їх вабило більше, ніж французьке.

Співав

Наспівав дніпровському "Гурту Мандрівних дяків "Вертеп" своїх пісеньок, а вони запропонували записати. Хтось виставив записи в інтернет. Минув час – і лідер "Вертепу" Тимофій Хом'як каже: "Ти знаєш, що брати Капранови винні тобі гроші?" А я навіть не був знайомий із ними. Виявляється, вони почули мою пісню й почали співати на своїх творчих вечорах. Так я з ними й запізнався. Потім виступали на спільних концертах.

Дарував свої пісні

Кілька років тому святкували з друзями Новий рік. Прокидаємось 1 січня й ідемо на кухню пити каву. Раптом я починаю наспівувати на мотив пісні Felicita: "Перше число. Ми з друзями вчора напились до сказу, так гарно було" Приятелі сміються, і я продовжую: "Я примудрився не випить все зразу – лишилось бухло. На перше число". Увечері задзвонив Капрановим: "Накльовується пісня". Надіслав кілька строф. Сподобалось. Узяли мій текст, дописали свої фрагменти й виконували.

Готував

Мама в дитинстві готувала мені вареники з полуницею. Коли моя донька була малою, узяв її в село. Саме в сезон полуниці. Мами вже не було. Приготував доньці вареники. Перший раз були такі собі, а далі набив руку. Цьогоріч у червні друг несподівано запросив нас із дружиною на день народження. Зранку написав: приходьте ввечері. Не знав, що йому подарувати. Кажу Соломії: а давай я зроблю вареників. Зготував здоровенну миску. Вони стали приємною несподіванкою для гостей: на Галичині варити вареники з полуницею не заведено.

Їздив на велосипеді

Якось поїхали з шістьма друзями в сосновий ліс на Дніпропетровщині. Намотали величеньке коло, поки добралися. Заїхали, а там – піщаний ґрунт і суцільні підйоми та спуски, як на американських гірках. Бачимо: в усіх спущені колеса. Усі шини втикані колючками-їжачками. Один із приятелів зганяв на місцевий базар, купив нам камери – і ми їх поміняли. Додому лишалося кілометрів 10. Дорогою колеса знов поспускали. Виявилося, камери ми поміняли, але голки лишилися в покришках. На підкачках дотягнули до села.

Їздив на таксі

Якось водій таксі запитав, чим займаюся. Кажу: малюю. "О, ви – художник, а я пишу". Далі було, майже як у кіно. Він однією рукою кермував, а другою тримав зошит із віршами і читав мені. Через місяць перед Днем закоханих забирав із ремонту комп'ютер. Викликаю таксі, кладу монітор на заднє сидіння й чую: "Ви – Максим Паленко". Дивлюся, а це мій водій-­віршар. Довозить мене додому й каже: "Завтра День закоханих, і я маю прочитати вам вірш про це свято". Часто розповідаю друзям: у Львові навіть таксисти – поети.

Витрачав велику суму

Хотів мати справжню наддніпрянську скриню. Дерев'яну й мальовану. Коли з'явилися кошти, купив. На звороті кришки були нотатки попередніх власників: "Корова погуляла з биком 1 травня", "17 квітня позичив пуд зерна – віддати". Скриня датувалася першою половиною ХХ століття і тим цінна. Перша була порівняно недорога. Далі чоловік, який її продав, почав дзвонити: "Маю ще одну гарну скриню. Візьміть". У результаті я купив чотири. Поставив їх у себе в селі. Потім дві віддав знайомим, дві лишив собі.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×