В'єтнамська віза коштує 25 доларів
За тиждень перед від'їздом нам сказали: "Можете вакцинуватися від жовтої лихоманки". Ми не знали, яка буде реакція організму, тому нічого не робили. Якщо дотримуватися кількох правил, то все буде нормально. Пити бутильовану воду, кидати в напої лід з очищеної води, мити продукти, натираючи їх сіллю.
Для українців віза коштує 25 доларів, її ставлять одразу по прибутті.
Для поїздки вибрали південний В'єтнам. Місто називається Пхантьєт, або Фантьєт, розташоване за 190 кілометрів від Хошиміна, колишнього Сайгона. У Фантьєті живуть сім мільйонів людей і зареєстровано шість мільйонів мотоциклів. Таке враження, що їдеш машиною в байкерській колоні.
Від аеропорту їхали 5 годин, бо дороги погані, як у наших селах. Є платні, в які вкладають гроші російські інвестори. Не бачили машин середнього класу. Багаті купують Lexus або інші дорогі автівки, бо податок велетенський. Якщо автомобіль коштує 25 тисяч доларів, то податок потягне щонайменше на таку саму суму.
В'єтнамці ходять у масках із тканини. Так захищаються від вихлопних газів і підвищеної вологості. Маски є жіночі, чоловічі, з різними логотипами, квітчасті.
Південно-Китайське море – найкраще для віндсерфінгістів-початківців. Півтори години навчання на двох коштують 60 доларів із людини.
Англійську знає мало хто. Але є заклади, де меню чотирма мовами: в'єтнамською, англійською, російською та французькою. Країна колись була колонією Франції, тому літні люди розмовляють по-французьки. Російську знають ті, хто навчався в СРСР. У молоді – мода на китайську мову і трохи англійську.
У готелі мене покликала в'єтнамка: "Новый год, маникюр, педикюр". Зняли мій прекрасний французький манікюр, надрізали шкіру. Намазюкали лаком аж до середини пальців. Сама знайшла у кошику ацетон і витерла. Салон краси – це іноді відкритий гараж, де стоїть фен, є мийка й ножиці.
35 років, як у В'єтнамі закінчилася війна. Тому салюти заборонені, щоб нічого не нагадувало стрілянини.
Місцеві дуже швидко п'яніють. На Новий рік пляшкою Nemiroff споїли половину персоналу готелю.
Основа всіх страв – рис. Подають рисове спагеті й рис із морепродуктами, з карі, з овочами, рис-мікс. Ще ми куштували крокодила. Принесли на вигляд звичайне м'ясо, відбили і підсмажили з карі. У деяких ресторанах готують кішок і собак. Законом це заборонено, тому в меню пишуть: не суп із кішки, а суп із маленького тигра.
Вугрі, черепахи плавають в акваріумах біля ресторанів. Можна вибрати, якого хочеш з'їсти. Черепаха на грилі дуже смачна, але м'яса мало, а багато хрящів. Замовили королівську кобру за 80 доларів. Власник закладу подзвонив змієлову. Той своїм "дирчиком" привіз кобру в сітці, кинув під ноги за метр від нашого столу. Працівники ресторану пхають її ногами і руками, аби розізлити – щоб показала свій "капюшончик". Кобролов відсік їй голову й запитав, хто питиме кров. Націдив у чотири склянки, де вже було грамів 50 рисової горілки. На тарілку поклали ще пульсуюче серце. Два життя дається тим, хто вип'є цю кров і з'їсть серце. Кобра ще хвилин 5 без голови й шкіри викручувалася. За півгодини подали її на грилі. Ребер багато і між ними – трохи м'ясця.
Риболовля коштує 20 доларів. Гарно клює пангасіус, ніби хтось на гачок підсаджує. Одна піранья попалася, але перегризла ліску. Іншу витягли казанком для юшки, кілограмів зо 2 – зуби, як людські, тільки гостріші. Хлопці цеглиною розсували їй щелепи, аби сфотографувати. Щоб узяти її в руки і не вкусила, треба виколоти очі й тримати там пальцями. Засмажили – дуже смачна. Решту кинули в юшку.
На шовковій фабриці можна придбати готову сукню, а можна попросити – і пошиють будь-яку за 4 години. Я купила за 10 доларів халат. Витратила півгодини, щоб знайти з більш-менш рівними швами.
Багато шкіри – зі страуса, ската, крокодила, змій. Вона дуже гарна, але пошиття погане. Мій хлопець купив крокодилячі туфлі за 370 доларів. У Києві такі коштують 1500. Можна за 10 доларів узяти невеликий разок перлів, за який в Україні доведеться заплатити щонайменше 400 гривень.
Купили каву-лювак, яку виготовляють з екскрементів звірятка, що їсть зернятка. Кави можна вивозити 2 кілограми. Чай краще брати на вулиці й у поганенькій упаковці. Якщо гарна і яскрава – китайська.
2 
1
Коментарі