Андрій ВЛАСЕНКО дістає з водойм утоплеників
Познайомився з підводним світом у 3 роки. Йшов містком й упав у воду. Батько побачив, що тільки панама плаває. Стрибнув і дістав майбутнього водолаза.
У школі любив пожежно-прикладний спорт. У 16 років поїхав до табору "Молода гвардія" в Одесі. Там спитали, хто хоче побувати під водою в скафандрі. Я дуже хотів.
Утопленик під водою скручується в позу ембріона. Першого дістав у 27 років. Це була моя ровесниця. Перепливала ставок і не розрахувала сил. У водоймі влітку видимість – майже нульова. Вода брудна, мутна й збовтана. Я йду по дну, виставивши кулак уперед. Отак ішов і наступив.
Легко працювати на початку весни, наприкінці осені й узимку. Тоді видимість гарна.
Дістаємо з води за сезон не один десяток утоплених. Що далі від обласного центру, то більше п'ють. Що більше п'ють, то більше утоплеників. Багато таких у Катеринопільському районі та Уманському. Перший – суцільна глухомань. У райцентрі – менше 6 тисяч жителів. Із розваг – горілка. В Уманському – багато ставків. Є де топитися.
Найстрашніше діставати дітей. Це травмує. Також – людину, яка під час спливання зачепилася за корч. У воді тіло швидко розкладається. Трапляється, шматки шкіри відриваються. Якось діставав покійника, який три місяці пролежав у воді. Добре, що під водою запаху не чути.
Із сотні утоплеників одному неодмінно пощастить. Якось викликали шукати дівчину. Звечора пішла купатися й не повернулася. Ми пірнали півтори години. Батьки бігали берегом, голосили. А тут вона з кущів виходить. Коли купалася, почалася буря. Дівчину винесло на острів. Усю ніч сиділа в купальнику, дриґоніла. Комарі обкусали з ніг до голови. Пливти назад боялася. Мобільного з собою не було. Побачили її рибалки.
Нині маємо першокласне імпортне обладнання – катер вартістю 1,7 мільйона гривень, водолазні костюми за тисячу євро. Дихальна апаратура – шикарна. Є нова гідроакустична. Можемо чути голос того, хто на поверхні. У сучасних термокостюмах узимку занурюватися не холодно. Небезпечно лише, коли лід іде. Можна опинитися під кригою. Під воду спускаюся з двома ножами. Сіток наш народ ставить без міри.
Жартуємо, що ми, підводники, срібла не беремо. Лише золото. Гублять усе – дорогі обручки, ключі від квартири. З відкриттям полювання постійно чуємо: випив і впустив на дно дорогу рушницю. Слізно просять: "Дістаньте, будь-які гроші дам!"
Убивці люблять кидати тіла в кар'єр. А пістолети розбирають і жбурляють у річку чи ставок. Якось начальство сказало: "Не поїдете звідси, доки не знайдете пістолет з усіма деталями". Знайшли того ж дня. Допоміг потужний неодимовий магніт.
Тренуємося на Дніпрі двічі на тиждень увесь рік. Форму мусимо підтримувати. Сьогодні пірнав і якусь інфекцію в око підхопив. Під водою ще можна було терпіти, а на поверхні свербить – страшне.
За 10 років об'їздили всі водойми на Черкащині. Знаю, де яка глибина, швидкість течії і видимість. У нас людей мало – шестеро. А хлопців з інших областей регулярно відправляють у зону АТО. Там у водоймах зброї більше, ніж риби. Дістають, щоб не виловили бойовики чи кримінал.
Рибалки часто сидять на такій тонкій кризі, що дитину не втримає. В азарті забувають про безпеку. Провалюються під лід у кожухах. Тоді важко виборсатися. Якось під кінець зими Дніпром іде баржа й трощить лід. Бачимо, дід сидить із протезом замість ноги. Кажемо, щоб забирався, бо криги зараз не буде. А він і вусом не веде. Сердиться: "Я ще кльову не бачив". Коли прийшли по нього вдруге, уже не впирався.
Чоловік домовився з товаришем рибалити на кризі. Той не прийшов. А перший мав із собою літр горілки. Випив і заснув. Прокинувся – він на крижині, а довкола вода. Крижину несе в Чорне море. Почав кричати: "Рятуйте, допоможіть!" Допомогли.
Коментарі