У Києві пройшов 15-й форум "Ялтинська європейська стратегія"
– До свиданья, мой ласковый Мишка, возвращайся в свой сказочный лес, – президент Петро Порошенко, 53 роки, виступаючи на форумі "Ялтинська європейська стратегія" у Києві, цитує слова з пісні, що прозвучала на закритті Олімпійських ігор 1980-го. – Це послання і нашим західним партнерам. На закритому засіданні саміту абсолютно всі керівники ЄС твердо наголосили: "Пане президенте, двері НАТО для вас відкриті". Ми обов'язково в них зайдемо.
Половину 40-хвилинного виступу Порошенко присвячує розмові про зміни в Україні за останній рік. Як позитивні приклади наводить створення Антикорупційного суду, ухвалення закону про приватизацію, проведення медичної та освітньої реформ, стрімкий розвиток ІT-галузі. Вона формує 3% внутрішнього валового продукту і в структурі українського експорту посідає третє місце – після агрокомплексу й металургії. Відзначає співпрацю з Міжнародним валютним фондом.
– Ті, хто звинувачує нас у ній, забувають: із 2007-го по 2010 рік державний борг збільшився на 26 мільярдів доларів. А з 2010-го по 2014-й – ще майже на 20. Віддавати – нам. Наступного року – пікові виплати з державного боргу, – каже Порошенко.
Виступ завершує вибаченнями за обіцянку, яку дав чотири роки тому, що "АТО триватиме години, а не місяці".
– Шкодую, що породив завищені очікування, подав надію, яка не збулася, і дав обіцянку, яка не справдилась. Я попросив за це вибачення, – стишує голос. – Хотів би, щоби ця історія стала уроком не лише для мене, а й для всіх українських політиків. Давайте змагатися реальними програмами, а не фантастичними обіцянками. Давайте не руйнувати країну популізмом. Ми прямуємо власним шляхом. Із пункту А, який словами українського мислителя минулого століття Миколи Хвильового зветься "Геть від Москви", до пункту Б – "Дайош Європу".
Порошенко сідає в перший ряд, присутні плескають. Перешіптуються, що Петру Олексійовичу вдаються гарні промови. Закордонні журналісти уточнюють, чи не казав він нічого про свого найближчого конкурента на президентських виборах Юлію Тимошенко. Порошенко у виступі не згадав жодного українського політика.
– МВФ допомагав Україні. Особливо з 2015-го по 2018-й, коли нам було непросто, – підтверджує слова Порошенка колишній міністр фінансів Олександр Данилюк, 43 роки. Стоїть перед входом у залу для виступів. – Нам вдалося стабілізувати систему. Якщо порівняти її з 2014-м, то зараз справді інша ситуація. Але після завершення цієї програми з МВФ нам знадобиться ще одна програма співпраці з ними. Оцим пишатися не треба. Україна не буде фінансово готовою до роботи без Фонду. Це наша плата за нерішучість. Реформ в енергетичній сфері нема через інтереси, які там вбудовані. Реформи у фіскальній службі вилилися в таку війну за контрабанду і потоки, яку я вже не міг стримувати. Саме через це мене і звільнили. Хочуть зберегти корупційні інтереси. Тому країна не розвивається так, як могла б.
Яка сума потрібна українській економіці для повної стабілізації?
– Наші золотовалютні резерви зараз мають комфортний рівень. Але маємо виплати за зовнішніми боргами. І якщо не залучимо для цього нову валюту – змушені будемо витрачати резерви. Вони зменшуватимуться, а це негативний сигнал для ринку.
15-й рік поспіль форум "Ялтинська європейська стратегія" організовує Віктор Пінчук – олігарх, зять екс-президента Леоніда Кучми.
Прибули Кондоліза Райс – держсекретар екс-президента США Джорджа Буша, соліст групи U2 Боно, колишній американський посол в Україні Джон Теффт, у РФ – Майкл Макфол. Планувала бути російський політик Ксенїя Собчак, однак через "погане самопочуття" не приїхала. За кілька днів стало відомо, що вона вагітна вдруге.
– Ну, если бы Собчак приехала на этот форум, все приличные люди должны были бы встать и уйти. Это что – "Дом-2" какой-то? – каже в кулуарах 57-річний Андрій Ілларіонов – російський економіст, колишній радник президента Путіна.
З українських політиків на дискусії запросили прем'єра Володимира Гройсмана, генпрокурора Юрія Луценка, ймовірних кандидатів у президенти – Юлію Тимошенко, Анатолія Гриценка та Святослава Вакарчука.
– Юліє Володимирівно, говорячи про Росію, ви кажете, що капітуляції не буде. Але ваша слабинка – це стосунки з Путіним. Коли ви були головою уряду, підписали угоду з ним, яку багато українців вважають продажем інтересів. Як переконати їх, що ви щирі? – цікавиться британський журналіст Стівен Сакур у Юлії Тимошенко на панельній дискусії другого дня форуму.
– Ви так красиво поставили запитання, – каже Тимошенко з легкою посмішкою. Вона у світло-бежевому костюмі, в туфлях від "Шанель". Запитання Сакура слухає через перекладача. – У США триває судовий процес над Полом Манафортом. Американський прокурор назвав, скільки той отримував грошей за те, щоб у свідомість людей, зокрема таких, як Стівен, вкласти думку: газові контракти є абсолютно хибними для України. Зараз, коли Стокгольмський суд прийняв рішення на користь України на базі цих контрактів, у Кремлі почали вимагати розірвати їх. Але Порошенко сказав: "Не чіпайте цих контрактів, вони святі". Чому мене, "проросійського" політика, абсолютно проросійська влада Януковича кинула у в'язницю? А прозахідного політика, який зараз править країною, зробила міністром економіки?
– Да, от слухаєш Тимошенко – так гарно говорить, що аж вірити хочеться. Не здивуюся, якщо вона вийде в другий тур, – каже пошепки один чоловік іншому. Обидва – у темних костюмах.
– А якщо переможе? – питає другий.
– Ну, тоді буде жопа, – відповідає перший.
Кажуть, Юлія Тимошенко – прокремлівський кандидат. Це правда? – питаю у її соратника нардепа Івана Крулька, 37 років.
– Адміністрація президента обрала стратегію, що Порошенко – єдиний представник українських сил, а всі інші – представники Кремля, – відповідає. Йдемо в бік кімнат для перемовин. У руках у Крулька айфон-Х вартістю щонайменше 30 тис. грн. – Хочуть, аби Порошенко зі свого наднизького рейтингу потрапив у другий тур.
Не Тимошенко веде бізнес із Медведчуком по скрапленому газу, і не Юлія Володимирівна призначила його в Мінську групу. І не вона разом із ним створювала партію СДПУ(о) в 1990-х. Вона була в опозиції до цих діячів і через це сиділа у в'язницях. 52 мільйони доларів витратили на паплюження її імені. Це встановили журналісти The Guardian.
Медведчук не підтримує Порошенка як кандидата на президентських виборах, а от про Тимошенко в інтерв'ю Independent сказав: якщо вибирати між Анатолієм Гриценком і Тимошенко, то ясно, що виборці повинні підтримати Юлію Володимирівну. Після того й заговорили, що Медведчук підтримує її.
– Таку інформацію поширюють пропрезидентські канали. В тому інтерв'ю Медведчук сказав, що в нього з Тимошенко різні думки, і жодного слова не промовив про те, що підтримує її на виборах. Інформацію перекрутили. А в нас дуже обмежені ресурси, щоб протистояти такій брехні. Юлія Володимирівна з Кремлем не працює.
– Не чекайте від мене політичних заяв, – починає виступ співак і ймовірний кандидат у президенти Святослав Вакарчук, 43 роки.
Близько року не вщухають чутки, що він може податися у президенти на виборах наступного року. Минулої осені Вакарчук пройшов курс у рамках програми "Розвиток українських лідерів" у Стенфорді у США.
– Часто чую, що музиканти мають співати, а політикою повинні займатись політики. 27 років ці політики займаються політикою – і що бачимо? Що вони роблять? Крадуть. Перекладаючи на нормальну мову, їхній лозунг мав би бути такий: нехай учителі вчать, а ми продовжуватимемо красти. Нехай медики лікують, а ми будемо продовжувати красти. Ви готові миритися з такою ситуацією? Я не готовий.
– То коли ви оголосите про своє рішення балотуватися? Майданчик YES якраз підходить, – каже Стівен Сакур.
– Те, що мені подобається в шоу-бізнесі, – це можливість тримати в напрузі, – відповідає Вакарчук.
– Найбільше волі до влади – у Тимошенко. У цьому змаганні вона перемогла, – підсумовує політолог 59-річний Володимир Фесенко в кулуарах форуму. – У номінації емоцій найкращий – Вакарчук. До Юлії Володимирівни в цьому плані більш критичне ставлення. Але вона хоче отримати прихильність західних політиків і демонструє їм: за реформи і західний курс хвилюватися не варто.
Третій фаворит – Гриценко. У змаганні емоцій він програє, демонструючи спокійну впевненість.
Вакарчук не сказав "так", але натякнув на свою можливу участь у виборах. Однак він занадто затягнув паузу й інтригу.
Хто з них має найбільше шансів весною 2019-го?
– На даний момент неможливо сказати, хто переможе. Головним конкурентом для всіх фаворитів є недовіра українців. Хоч би хто став главою держави, він буде президентом меншості.
Деякі експерти кажуть: якщо у другий тур вийдуть Порошенко і Тимошенко, то більшість віддасть голос за теперішнього президента. Бо Юлія Володимирівна для українців асоціюється з минулим.
– Тимошенко і Порошенко – справді фаворити. Але з минулим асоціюються вони обоє, і в цьому їхня проблема. В обох є великий антирейтинг. Тому наступні вибори – змагання антирейтингів. Це теж особливість цього волевиявлення. Шанси у Юлії Володимирівни і Петра Олексійовича приблизно рівні. Переможе той, хто добре проведе виборчу кампанію. А також зможе довести свою здатність оновлюватися і тримати кермо у визначеному курсі.
Українці готові обрати главою держави нову фігуру?
– На це місце претендують Гриценко і Вакарчук. Але першого чимало хто вважає застарим, а другого – занадто недосвідченим. Серед цих виборців нема єдності. Це суттєво зменшує шанси і Гриценка, і Вакарчука.
1 
1
Коментарі