55-річний лікар Андрій Лимич із Рівного дослідив свій родовід до XVI ст. Він об"єднав родичів у громадську організацію "Фонд роду Лимич". Лимичі мають свою молитву, гімн, пісню та герб.
Андрій Лимич приходить у парк разом із дружиною Анною Войнарович, 53 роки. Веде на вулицю 24 Серпня — до пам"ятника з його родинним гербом. Хвалиться, що на честь Лимичів 2000-го в колишньому с. Лікоть Турківського району на Львівщині звели чотириметрову колону зі дзвоном. Вона схожа на чоловічий статевий орган. Запевняє, що всі кревні підтримали цей символ, а чотири священики освятили знак. У дзвін б"ють, коли в одному з сімейств Лимичів народжується дитина. 1939 року с. Лікоть знищили: його лівобережна частина залишилася в Польщі, а правобережна опинилася в Україні. Зараз це — територія Боберської сільради.
— Зацікавився родоводом ще в Сибіру, — розповідає чоловік. — Батьки відбували покарання в Красноярському краї. Тата звинуватили в контрреволюційній пропаганді й засудили до 10 років таборів і 5 — заслання. Материну рідню теж виселили до Росії, 1940-го.
У Росії залишився 52-річний брат Андрія Юрій. Він живе в Липецьку. Одружився та виховує двох синів. А на рік старший Григорій та батьки повернулися до України.
— Наш рід бере початок з уже неіснуючого села Лікоть на Львівщині. У ньому мешкали бойки. Коли з"явилася родина лемків, їх називали лемичі, — пояснює. — З часом прізвище перетворилося на Леміч, Ліміч, Лимич. Пізніше Лимичі роз"їхалися, зокрема в село мого батька Гарячківка на Вінниччині.
Під час війни родичі могли воювати одні проти одних
— Страшно навіть подумати, що під час Першої світової війни Лимичі могли воювати одні проти одних, — долучається до розмови Анна Войнарович. — Дід Андрія з Вінниччини служив у російській армії, а його далекий родич із Львівщини — в австро-угорському війську.
У жовтні 2000-го Андрій Іванович зібрав понад 300 родичів у Рівному. Вони створили всеукраїнську організацію "Фонд роду Лимич". Дослідження роду стало захопленням усієї сім"ї.
— Лимичі мають свою молитву, пісню, гімн. На їхньому гербі — дві гілки вільхи: осіння — старші представники роду, і весняна — це молодь. У народі вільху називають лемичем, — розповідає дружина Андрія.
Вона написала поему про рід. 30-річна донька Сніжана, вийшовши заміж, не змінила прізвища Лимич. Син Андрія Максим, 21 рік, навчається у Львівській політехніці. Торік вони знайшли в архівах Львова документи, що перші згадки про рід датуються серединою Х ст. Його представники обіймали високі пости в судовій владі Полоцького князівства на Балканах. Перевіряють цю версію.
За 25 років Андрій Лимич знайшов майже 4 тис. родичів із понад 30 країн. Найбільше їх проживає в Росії, США, Німеччині, Канаді, Австралії. Переважно це селяни. Щороку в жовтні вони збираються в Рівному. Вшановують пам"ять померлих і здають донорську кров.
1951, 18 листопада — Андрій Лимич народився в с. Довгий Міст Абанського району Красноярського краю Росії в родині репресованих українців
1975 — після закінчення Красноярського медінституту працював лікарем у Бурятії на БАМі; за два роки влаштувався в Іркутську в лікарню тибетської медицини
1976 — одружився з росіянкою Любою, мають доньку та сина
1982 — переїхав із родиною в Україну; лікар у районній поліклініці в Дубно на Рівненщині; через два роки перевели в обкомівську лікарню в Рівне
1987 — приватно лікує хворих; через 13 років відкрив власний кабінет рефлексотерапії; працює разом із донькою
2000 — об"єднав родичів у організацію "Фонд роду Лимич", упродовж трьох років установив пам"ятні знаки роду в Рівному та в с. Гарячківка в Крижопільському районі на Вінниччині та на території Боберської сільради Турківського району Лівівщини
2001 — одружився з рівненською поетесою Анною Войнарович; поховав матір Домініку, через рік — батька Івана
У родинній молитві Лимичів мовиться, зокрема, таке:
"Дай, Боже, воскресити дух предковічного єднання, родинної любові та єдинодуховного початку коріння великого роду. І буде наш рід міцним, могутнім і спрямованим своїми чистими помислами у Небо.
Рідна Україно! Схиляємося перед тобою в любові та вірі до тебе! Заступи нас, рід твій, від усякого лиха. Заради тебе ми всі збираємося у великий родинний гурт, готовий на спільні страждання та радощі — на все, що допоможе тобі справами нашими ствердити себе в усьому світі! Збережи наш рід у єдності та вірності. Дай, Боже, і кожному родові благословення, як нашому!"
2 
1
Коментарі