— Я бабушка-бізнесменша. Качан сирої кукурудзи купую за 50 копійок, варену продаю по 4 гривні, — каже киянка 73-річна Антоніна Бондарук із Троєщини. Варену кукурудзу вона продає біля виходу з метро Хрещатик. — Живу з внуком. Він заробляє півтори тищі. Купує мені кукурудзу, чистить, варить і сюди підвозить. За день по 50–60 качанів продаю.
Біля неї Валентина, 30 років, розкладає на асфальті альбомні листки з малюнками тату. Тимчасове татуювання робить за 5 грн.
— Якщо митися щодня, малюнок продержиться тиждень. Якщо двічі на тиждень, то цілий місяць із ним можна ходити, — нахвалює свою послугу.
47-річний Ігор Панасюк на майдані Незалежності простим олівцем і тушшю малює портрети за 100 грн.
— Скидаю 20 гривень дітям і дівчатам, які подобаються. З іноземців беру 20, іноді 50 доларів. За тисячу гривень малюю портрет олійними фарбами. Якось приїхала дружина депутата з "Нашої України", привезла його портрет на календарику. Сказала, у чоловіка завтра день народження. Я на Майдані точку закрив, удома за три години портрет перемалював. Вона заплатила 500 доларів. Поремонтував за них старий "москвич" і матері хату в селі шифером накрив.
У чорному светрі й довгій спідниці в переході біля кінотеатру "Київ" із пластиковим стаканом у руках сидить Тамара Бежинар, 71 рік. На голові чорна хустка. Затуляється нею, коли намагаємось її сфотографувати. Даємо 2 грн. Жінка розповідає:
— Мала сина. Служив у Москві. Там одружився, мене до себе забрав. Два роки тому розбився в автокатастрофі. Невістка спилася, внуки не признають. Один моряком в Америці робить, інший — військовим у Німеччині. Я пішла на московський вокзал. Мене там побили мєстні безпритульні, тягали за волосся, повибивали зуби. До мене підійшла сім"я з України, покликали з собою. Пристроїли в Білоцерківський притулок. Я втекла звідти. Зустріла жіночку з села Попільня біля Фастова. Вона забрала до себе у врємянку. Вона їздить на Бессарабський базар продавати молоко, а я прошу тут на хліб.
Літній чоловік кидає в стакан гривню. Тамара ховає її в кишеню.
— За день накидають 10–15 гривень.
На метро Мінська міліціонер підходить до 35-річної Валентини, яка торгує яблуками і грушами.
— Здесь торговать запрещено, — каже.
Вона виймає з гаманця 5 грн. Міліціонер засовує їх у кишеню штанів, іде далі.
Студент 21-річний Богдан Татков грає на трубі й співає шотландські народні пісні.
— На Героїв Дніпра або на Оболоні іноді за 1,5 години назбирую до 200 гривень. Учуся на вокаліста в консерваторії. У батьків гроші просити соромно, а стипендії 500 гривень вистачає тільки на проїзд.
За Богданом жінка 40 років продає теплі чорні панчохи.
— Краще хай Бодя грає, а не "афганець", який приходить сюди через день. Медалей на майку десь накупляв. До нього вже кілька разів підходили чоловіки, які служили в Афгані. Питають, у якій часті служив. А він вдає, що німий, бо не був там.
Ольга Орлова, 63 роки, на метро Лісова продає соняшникове насіння і сушену рибу.
— Рибу мені привозить подруга. Вона — провідниця в поїзді "Київ–Сімферополь". У Запоріжжі бере її по 20 гривень за кілограм, а я тут збуваю по 70.
Поруч Тетяна Романівна, 59 років, із Гребінок Київської області торгує букетами польових квітів.
— 14 серпня Маковія. Люди купуватимуть, щоб освятити зілля в церкві. Тут є м"ята і меліса. Із них можна заварити смачний чай. Привожу звіробій від болю в печінці, льон для шлунку. Найкраще купують ромашку, кропиву і лопух. Із них запарюють настоянки для волосся.
У переході на Лук"янівці за 50 і 80 грн 27-річний Дмитро торгує ножами для нарізки овочів, фруктів, сиру та м"яса. На столі — пальма, вирізана з моркви, і огірок-насінник.
— Покупайтє матерям в подарок! Ножи очень острые. Первое точение всем делаю бесплатно, — припрошує.
2 
1
Коментарі