— Виїхав у Китай спонтанно , — розповідає 29-річний Юрій Бордун із міста Виноградів Закарпатської області. Три роки живе в Пекіні. Працює заступником директора відділу освіти тренінг-центру. Допомагає дітям 3–10 років розвивати соціальні навички. До 2016 року служив у Нацгвардії України. Платили мало. Вирішив звільнитися.
Надіявся знайти кращу роботу в Україні. Мав вищу освіту військового перекладача. Закінчив академію внутрішніх військ. Пройшов декілька співбесід. Та не було нічого пристойного. Відкрив візу в Чехію. Саме тоді натрапив на оголошення про Китай
— Азія завжди приваблювала. Була незвідана для мене. З наших мало туди їде. У Європу добирався автостопом. Доїжджав до Італії, Нідерландів. Як почули знайомі, що лечу в Китай, сказали: ненормальний. Перед вильотом прочитав лише декілька статей про КНР. Пройшовся по сайтах із пошуку роботи.
Знайома, яка жила в Китаї, допомогла з працевлештуванням. Мені запропонували викладати англійську в дитячому тренінг-центрі. Співбесіду проводив британець — власник центру. На інтерв'ю зібрав невеличку групу працівників, які вдавали з себе дітей, я мав провести з ними урок на задану тему.
Китайці зацікавлені в іноземцях. У містах є багато закладів шкільної та позашкільної освіти. Для них престижно влаштовувати на роботу саме іноземця. Навіть якщо він некваліфікований.
Починав як учитель. Викладав англійську дітям. Крім того, допомагав адаптовуватися до життя. Вчив їх культури, театральної майстерності. Разом співали, ліпили, щось вирізали, малювали. Згодом директор узяв мене своїм заступником і паралельно — завгоспом. Я допомагав проводити свята. Він довіряв стежити за матеріально-технічною базою центру. Контролюю закупівлі необхідних речей. Упорядковую документи.
На тиждень маю відпрацювати 40 годин. Але графік коригую заради подорожей. Можу два місяці працювати без вихідних, щоб на два-три тижні спокійно вилетіти на відпочинок у Камбоджу, В'єтнам, Індію чи в інші країни. Начальник лояльно до цього ставиться.
У Китаї є багато національних свят. Місцеві тижнями відпочивають по декілька разів на рік. Створення КНР святкують сім днів. Новий рік — майже два тижні.
Окрім роботи, озвучую китайські мультфільми та стрічки українською та англійською. Труднощів із текстами немає. Перед цим дивлюся частинами відеофрагменти оригіналу мультика, а потім дублюю. Декілька серіалів і мультиків вийшли з моїм дубляжем. Переважно озвучую роль батька. Китайцям здається, що в мене голос старий, на років 50. Ідеально підходжу для образу дорослих чоловіків.
Один із серіалів незабаром з'явиться на українському каналі. Мій герой — каліграф на пенсії. Він шукає кохання та допомагає в цьому своїй дочці. Коли в нього діагностували рак, починає брати від життя максимум. У результаті — одужує.
Китай пропагує свою культуру. Вони купують ефірний час на різних іноземних каналах.
Китайську вчу з власного інтересу. У нас кожне слово формується з декількох букв. А в них слово — за сукупністю звуків. Почав ходити у приватну школу. Беру уроки в репетитора і сам займаюся по мобільних додатках.
За поїздку в метро платять від 15 до 60 гривень. Ціна залежить від кількості зупинок, які проїхали. Спочатку оплачую квиток, куди треба доїхати. Якщо проїхали більше зупинок, ніж сказали, не випустять із метро. Воно зручне і гілки розгалужені. Єдиний недолік: переповнене до небувалих масштабів.
У міжміському транспорті добре налагоджена система швидкісних потягів. Якщо від Пекіна до іншого міста 120 кілометрів, то потяг до нього їде півгодини зі швидкістю 340 кілометрів на годину. Це комфортно. Зручніше взяти квиток на потяг, ніж на літак.
Стараюся готувати сам. Спеціально купив мультиварку. Але іноді немає сенсу. Служба доставки тут доведена до високого рівня. Замовити страву з ресторану дешевше, ніж самому поїхати на обід. За доставку кур'єри беруть близько 20 гривень. На вечерю я замовив рис із куркою та салатом. Це з доставкою вийшло 150 гривень. У Китаї поняття чайових не існує.
У вільний час або вихідні ходжу на тренування східних єдиноборств джиу-джитсу. Беру участь у змаганнях. Відпочиваю в барах, де можна послухати гарну музику. Нещодавно приїздив український духовий оркестр. Китайці люблять українську музику.
"Якщо на рахунку нуль, світло автоматично виключають"
У Пекіні вартість оренди житла останнім часом зросла через рівень життя. Зняти однокімнатну квартиру коштує від тисячі доларів при середній зарплаті $2 тис.
— Тут ціни на житло несумісні з реальністю. Щоб зекономити, знімаю кімнату в квартирі. Ділю житло з трьома квартирантами. Плачу 500 доларів, — говорить Юрій Бордун. — Так можу якусь частину грошей переслати батькам. Є роботодавці, які надають житло. Але все потім стягують із зарплати.
Комунальні послуги не б'ють по кишені. Система оплати тут інша. Кожен створює електронний гаманець. Коли він доходить до нуля, то послуга вимикається. Наприклад, якщо на рахунку нуль, світло автоматично виключають.
3 
1
Коментарі