— Хазяєчки, курчат добирайте, один ящик остався, — припрошує покупців 57-річна Ніна Олефіренко. Торгує курчатами на базарі в місті Миронівка Київської області. До восьмої ранку продала 300. За одне просить 13 грн.
Біля жінки зупиняється Михайло Давидов, 67 років. Нахиляється над ящиком з курчатами. Трьох кладе на мозолисту долоню. Другою рукою ставить їх на лапи.
— Хароші курчата должні буть рухливі й міцно на ногах стоять, — розповідає Михайло Федорович. — Тре вибирати з блискучими очима і жовтими дзьобиками. Животи не должні випиратися, а крила мають щільно прилягати до тіла.
— То ви прийшли лекцію тут читать чи купляти будете? — питає чоловіка Ніна Олександрівна. Ставить перед ним картонний ящик з-під цукерок "Червоний мак". — Накидайте, лаяти мене не будете. Вони як на дрожджах ростимуть.
Михайло Федорович складає в ящик 25 курчат.
— Раньше каждий год баба квочку садила, — розповідає. — А як Янукович президентом став, то ті квочки наче показилися. Два годи підряд своїх курчат їдять. 2010-го посадили на яйця спокійну курочку. Робили все як треба — гарної соломки постелили, на ростучий місяць яйця підклали. Через 21 день курчата лупитися почали. Зібрав їх у ситечко, щоб курка не подавила, і в хаті відігрівав. А тоді до мамки пустив. У хату пішов яйце їм скришити. Повертаюся, а вона вже останнє доїдає. Того року квочка теж курчат хотіла поїсти, але я підстеріг. Із неї борщ зварили, а курчат самі гляділи.
Поряд чоловік у джинсах і картатій сорочці продає курчат по 50 грн. Біля нього збираються з десяток покупців.
— У меня ціплята двух пород — кохінхін і брама, — каже він. До його черевика капроновою мотузкою за лапу прив'язане 40-денне курча кохінхін. Воно завбільшки з дитячу голову. Має мускулисті лапи й міцні крила. — Доросла курка породи кохінхін важить 4 кілограми, а півень — усі 5. У рік курка несе 110 яєць по 50 грамів кожне. Кури породи брама ще більші — до 7 кілограмів виростають. У мене півень такий важкий виріс, що на ногах триматися не міг. Постійно сидів. Вставав, коли кукурікав.
Жінка у синьому халаті просить продати троє курчат.
— Троє — то мало, треба хоча б п'ятеро брати, — каже їй продавець. — У компанії вони краще ростимуть.
Жінка дістає з пазухи вузлик із грошима. Дає 300 грн. Продавець складає в корзину шестеро курчат, ще одне дає на додачу.
В ящиках, збитих із дощок, 57-річний Анатолій продає поросят. Вони сплять, притулившись одне до одного. За пару просить 1500 грн.
— Це ландрас, схрещений з української степовою, — розповідає Анатолій. — За год виростають до 2 центнерів. П'ять років тому купив свинку і чистокровного кнура в розпліднику в Піщаному. Свинки дуже плодючі, приводять по 12-16 поросяток. Кажуть, що це все от кнура завісить. Неправда. Важно, чи сильно у свині яйцеклітина дробиться. Я сам ветврач, розмноження три з половиною года ізучав.
— А чого вони у вас такі покусані? — питає червонощока жінка у синій квітчастій хустці.
— Комарі винні, — відказує продавець. — Ви не переживайте, як комарі кусають, то значить, добре м'ясо буде.
— А вони у вас чищені? — допитується жінка. Анатолій заперечно хитає головою.
— Моя сусідка торік на базарі купила чищеного кабанчика. Закололи, а він кнуром смердить. То вона ту торговку найшла й каже: "Вертайте гроші. Самі таку гадость їжте". Не хочу, шоб мені таке казали. Наймете спеціаліста і самі почистите.
До нього підходить подружня пара. Чоловік тримає мішок.
— Ми того року у вас ландрасів двох узяли, — каже жінка. Коли усміхається, видно верхній ряд золотих зубів. — На Новий год закололи, то ше і досі їмо. Сало таке смачне, шо і без хліба їсти можна.
Дає 1500 грн.
— Нам цього давайте, капловухого, — хапає за ноги порося з рожевою спинкою. Кладе його в мішок. — І цього височенького ми теж заберемо.
76-річний Анатолій Аркадійович тягне за мотузку козу Машку. Вона впирається ногами в землю, штурхає його в спину. Він відбігає вбік, плескає козу по спині.
— Ой ти моя, хороша, не хочеш від діда до іншого хазяїна іти. Як із двору виходив, то вона вирвалася й побігла назад, за хатою сховалася. Півчаса з бабою її ловили. У мене дома дві кози. Ми з бабою вдвох живемо, то молока багацько остається. А воно полєзне. Відколи п'ємо його, по больницях не ходимо. Раз на тиждень по літрі бере наш сусід. Каже, воно повишує потенцію. Йому вже за 60, а досі до молодиць ходить.
— Дєд, по чьом козка? — питає Анатолія Аркадійовича чоловік у синій футболці.
— 500 рублів і забирайте.
— А скільки молока вона дає?
— Три літра, — відказує власник.
— Це за раз?
— За день, канєшно, — Анатолій Аркадійович береться в боки. Машка чеше голову об траву. — Вранці дає літр, а потом ще два рази по 750 грамів. Вона в нас, як собака, всяку їду признає. Борщі і каші за нами доїдає. І розумна ж. Як бачить, що на серці важко, то прийде і лащиться.
За 2 год. Машку так ніхто і не купує.
2 
1
Коментарі