"У санаторії я зустріла чоловіка, з яким провела три найкращі тижні свого життя, — пише 39-річна Людмила з Київської області. — Коли роз'їжджалися, обіцяв продовжити спілкуватися. Але вже через годину додзвонитися до нього я не змогла. Знала його справжні ім'я та прізвище і те, що він із Вінницької області. В соцмережах не зареєстрований. Провела невелике розслідування й дізналася, що він приватний підприємець. Має дружину і двоє дітей. А мені казав, що неодружений. Для нього це була інтрижка. Мені ж здалося, що нікого раніше так не любила. Чи варто пробувати налагодити з ним стосунки?"
Надсилає фото брюнета в картатій сорочці. Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник.
— Думаєте, вдасться відновити стосунки, якщо з'явитеся на його порозі? Легше не стане, навіть якщо помститеся й про все розповісте його дружині. Забудьте і простіть. Скоро доля зведе з чоловіком, на кілька років молодшим. Не відштовхуйте залицяльника. Ці стосунки можуть закінчитися шлюбом. У 41 рік станете матір'ю двійні.
"Щоб розшукати мене, батько найняв детектива, — розповідає в листі вінничанка Іванна, 29 років. — Про його існування я не здогадувалася. 30 років тому він зустрів мою матір в Одесі, де вона працювала. Зустрічалися ціле літо. Потім батько повернувся у Брянськ, звідки родом. Мати завагітніла, написала йому листа. А сама повернулася до батьків і вийшла заміж за сусіда, який на 10 років за неї старший. Я все життя вважала його своїм батьком. Правду знала лише моя баба, яка теж це тримала в таємниці. Рідного батька побачила вперше минулої осені. Сумнівів у нашому родстві не маю, бо ми схожі. Зараз він телефонує мені часто. Познайомився з моїм чоловіком і донькою. Кличе жити до себе, але не готова покинути все й переїхати в Росію. З матір'ю в нас стосунки зіпсувалися. Не розумію, як могла так вчинити. Зникла з його життя і навіть не лишила домашньої адреси. Два роки він писав листи в гуртожиток, де вона жила під час їхнього знайомства".
Надсилає чорно-біле фото матері, зроблене 1991 року. Вона у лляному сарафані стоїть біля моря. На голові — капелюх. Біоенергетик запалює свічку, обводить нею навколо світлини, заплющує очі.
— В матері були вагомі причини приховувати від вас правду. Батько зрадив її і був застуканий на гарячому. Про вагітність дізналася після того, як розірвала стосунки з невірним. Листа від нього чекала місяць, а він злякався. Пізно спохватився шукати кохану. Вийшла заміж, бо на цьому наполягли батьки. З повагою ставтеся до чоловіка, який виховував, як рідну доньку. Він теж знав правду, але жодного разу дружині не дорікнув. Маєте тепер двох батьків. Один дав життя, другий виростив. Про переїзд забудьте. Чоловікові запропонують нову роботу. Самі скоро підете в другий декрет. Народите сина, назвете на честь діда.
"Після школи я чотири роки зустрічалася з Ігорем, — пише 24-річна Вікторія зі Львівської області. — Нам було добре разом. Думала, одружимося. Але поїхала у відрядження в інше місто й там зустріла Павла. Серцю не накажеш. З Ігорем довелося порвати. Перевелася на заочку, переїхала жити до Паші. Але нічого, крім цивільного шлюбу, він мені не запропонував. Перестав ночувати вдома. Казав, що мені вірний. Але я не вірила. Вгадала пароль до його телефона й довідалася про зраду. Побачила коханого в обіймах голої жінки. Навіть виправдовуватися не хоче. Лише розвів руками: "Ти не маленька, все сама маєш зрозуміти". Повернулася до батьків. Сусіди на мене дивляться скоса. Ігор недавно одружився, але почав мені писати. Не хочу розбивати його сім'ю".
— Доки не поїдете з міста, Ігор вам спокою не дасть. Змилостіться над його вагітною дружиною. Так буде краще обом. Доля готує для вас особливе знайомство у грудні. Зустрінете чоловіка, який допоможе забути про зраду й обман, поверне упевненість в собі. Роботу в іншому місті шукайте від листопада.
"У 13 років поховала матір, у 17 — батька, — пише 21-річна Юлія з Волинської області. — Мене виховали баба з дідом. Навчаюся заочно в Луцьку, на роботу влаштуватися не можу. Недавно до бабці подзвонили адвокати. Кажуть, ми успадкували гроші з Аргентини. Баба пригадала, що туди в 1960-х роках виїхала її тітка з дітьми. Почали оформляти документи. Про яку суму йдеться, поки що не знаємо. Адвокатам платити нема з чого. Але домовилися, що як ми отримаємо спадок, їм відійде 10 відсотків. Баба все хоче віддати мені. Адвокати запевнили — там вистачить не тільки на квартиру. Хочу покинути навчання й здобувати іншу професію. Мрію відкрити кав'ярню або власний кулінарний цех".
Біоенергетик дістає з конверта фото Юлії. Вона висока, в сукні на бретельках.
— Не кидайте університет. Зможете поєднувати обидва факультети водночас. Замість училища віддайте перевагу кулінарним курсам. Спадок більший, ніж очікували. Не стало племінниці вашої бабусі. Поставте за неї свічку в церкві, відправте панахиду. Своїх дітей не мала, про існування української родини знала. Пришвидшити процес переведення коштів в Україну допоможе її сімейний адвокат, хоча теж проситиме грошей за послугу. Ні перед ким не виправдовуйтеся, чому раптово розбагатіли. Частину пожертвуйте на церкву.
1 
1
Коментарі