Росія, починаючи широкомасштабну війну в Україні, недооцінила загальну ситуацію в країні і переоцінила можливості власної армії. Російська воєнна доктрина передбачала швидкий удар кадровою армією, який разом з потужними ракетними ударами швидко поставить Україну на коліна. Однак виявилось, що ракетні удари та їхня кількість не змогли знищити військову інфраструктуру України, а кадрова армія швидко сточилася в боях на Київщині, Херсонщині та Харківщині. В результаті в кінці вересня 2022 року Володимир Путін був вимушений заявити про початок часткової мобілізації. Тут же постало питання: а чим їх озброювати? Друге питання: де взяти додаткові ракети для ударів по Україні?
Єдиною відповіддю стало намагання купити все, чого не достає, за кордоном. Однак вибір виявився вкрай обмеженим – Іран, Китай та Північна Корея.
Судячи з доступних матеріалів, поки що твердо можливо говорити тільки про співпрацю з Іраном. Вперше з іранською допомогою наші військові стикнулись 13 вересня, коли під Куп'янськом був збитий невідомий на той час безпілотник, який по уламкам був дуже швидко ідентифікований як іранський баражуючий боєприпас Shahed-136 (з написом на корпусі "Герань-2"). Розмови про те, що Росія могла закупити партію таких апаратів, йшли давно, але вперше українці отримали матеріальні свідоцтва цього.
Лише 5 листопада 2022 року Іран офіційно визнав, що передав Росії свої дрони-камікадзе, але було заявлено, що нібито це відбулось ще до початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Власне безпілотний літальний апарат "Shahed-136" вперше був продемонстрований у 2020 році. Іранські ЗМ тоді заявили, що безпілотник призначений для нейтралізації наземних цілей на великій відстані – до 2500 км – за допомогою 40-кілограмової осколково-фугасної боєголовки, розміщеної у носовій частині апарату. Дрон наводиться за супутниковими координатами та здатний вражати лише стаціонарні об'єкти.
Однак виявилось, що, окрім Shahed-136, росіяни купили цілу лінійку безпілотних апаратів іранського виробництва. Так, 23 вересня зенітний підрозділ Повітряного командування "Південь" біля узбережжя Чорного моря поблизу Одеси збив Mohajer-6. Цікаво, що апарат приводнився і цілим потрапив до рук українських спеціалістів.
І для того, щоб закінчити огляд іранських безпілотників у росіян, декілька слів слід сказати і про третій тип – Shahed-131, він же "Герань-1". Вперше залишки цих дронів були ідентифіковані 13 жовтня після чергового удару по інфраструктурними об'єктам біля Києва. Ці апарати – з тієї ж ж лінійки іранських безпілотників, що й Shahed-136, але мають меншу дальність польоту (до 900 км) і меншу бойову частину (15 кг).
На думку західних розвідок, Росія в обмін на поставки дронів зобов'язалась поставити Ірану щонайменше 24 літаки Су-35
На думку західних розвідок, Росія в обмін на поставки дронів зобов'язалась поставити Ірану щонайменше 24 літаки Су-35, які призначалися для постачання до Єгипту (Каїр відмовився від російського контракту). І ця інформація підтвердилась в березні 2023 року, коли про такий контракт прямо заявив представник офіційного Тегерана в ООН.
Наступним кроком в російсько-іранському співробітництві повинна була стати закупка Москвою більш сучасних ударних безпілотників типу Arash-2 та ракет класу "земля-земля". Однак після того, як ця інформація стала роздмухуватись західними ЗМІ, США знайшли можливості натиснути на Іран, і станом на березень 2023 року ці поставки заморожені.
Водночас поставки іншого військового спорядження продовжились. Так, є інформація про те, що Іран масово передає (продає?) РФ засоби бронезахисту – бронежилети та шоломи.
Незрозуміла ситуація і з поставками боєприпасів. Час від часу спливають фото і відео використання нашими військовими 120-мм мінометних мін та 125-мм танкових снарядів іранського виробництва. Але їх трофейне походження до сьогодні офіційно не підтверджено.
Як і не підтверджено поставки боєприпасів з Китаю та Північної Кореї. Хоча американські офіційні особи час від часу прямо говорять про такі випадки. Так, у грудні 2022 року видання Reuters, посилаючись на координатора з комунікацій Ради національної безпеки США Джона Кірбі, повідомило, що терористичне угруповання "Вагнер" отримало партію зброї виробництва Північної Кореї, зокрема реактивні снаряди калібру 122-мм для РСЗВ "Град".
У березні видання Politico з посиланням на митні дані Import Genius заявило, що у період з червня по грудень 2022 року китайські компанії, одна з яких пов'язана з урядом, надіслали російським організаціям близько 1 000 штурмових гвинтівок, частини безпілотників і бронежилети. Також наприкінці 2022 року російські організації отримали 12 партій запчастин для безпілотників від китайських компаній і понад 12 т китайських бронежилетів через Туреччину.
Da-Jiang Innovations Science & Technology Co., також відома як DJI, надіслала запчастини для дронів – наприклад, батареї та камери – через Об'єднані Арабські Емірати невеликому російському дистриб'ютору в листопаді та грудні 2022 року. І хоча безпілотники цієї компанії формально цивільні, однак вони використовуються російськими військами на фронті в Україні як розвідувальні та ударні.
Якщо "імпортозамєщєніє" неможливо, то знаходяться шпарини і все це закуповується "про запас" на багато років
Так, чисто теоретично північнокорейський військово-промисловий комплекс здатен забезпечити поставки широкої гами боєприпасів в Росію. Річ у тому, що одна з його найцікавіших особливостей – це хороша оптимізація сфер, відданих повністю національному виробництву та імпорту. Щось, що не продається вільно, або постачання чого занадто легко припиняється ворогами, – це обов'язково робиться у себе. Якщо "імпортозамєщєніє" неможливо, то знаходяться шпарини і все це закуповується "про запас" на багато років виробництва та експлуатації. Може, можливо потім буде реально купити ще, але краще перестрахуватися.
У результаті збройова промисловість має неймовірну працездатність навіть за умов потужних санкцій. Тому в країні налагоджено виробництво боєприпасів для всіх зразків артилерії, які знаходяться на озброєнні армії, щонайменше на 17 заводах. А це ще той "зоопарк": 82-мм, 120-мм та 160-мм міномети, гаубиці та самохідні артилерійські установки калібру 122-мм, 130-мм, 152-мм та 170-мм, реактивні системи залпового вогню калібру 107-мм, 122-мм, 200-мм, 220-мм та 300-мм. Тому чисто теоретично Північна Корея може почати поставки зброї та боєприпасів. Тим більше Росія має що запропонувати в обмін – від нафти до більш сучасних технологій.
Станом на весну 2023 року Росії не вдалось організувати всебічну військову допомогу зі сторони своїх ситуативних союзників
Однак тут є одно велике "але" – КНДР є фактично сателітом Китаю (85% міжнародної торгівлі КНДР пов'язані саме з Китаєм) і не робить ніяких кроків у зовнішній політиці без схвалення Пекіна. А Китай в цьому питанні зайняв поки що незрозумілу позицію. З однієї сторони, він хоче грати більшу геополітичну роль і готовий підвищити свій статус за рахунок миротворчої діяльності меж Україною і Росією. А поставки зброї однієї зі сторін конфлікту явно не підуть на користь таким зусиллям. З іншого боку, прямі поставки озброєння призведуть до прямого конфлікту інтересів з США і тут може включитись інший фактор – фактор Тайваню. А цього на даному етапі Пекіну хотілось би уникнути.
Таким чином, можливо говорити про те, що станом на весну 2023 року Росії не вдалось організувати всебічну військову допомогу зі сторони своїх ситуативних союзників. Але все може й змінитися.
2 
1
Коментарі