Ахметов недоплачує державі більше мільярда гривень щомісяця - Агія Загребельська

В Україні юридична правова вертикаль наповнена агентами Кремля. Сергій Ківалов (колишній нардеп-"регіонал", з 1998 року президент Національного університету "Одеська юридична академія". – Gazeta.ua) є "смотрящим" від проросійських сил за вищими навчальними закладами. Портнов - за судами. На Банковій це - заступник голови Офісу президента Олег Татаров (підозрюють у причетності до давання хабаря, був адвокатом Портнова. - Gazeta.ua).

У суспільстві є запит на справедливий суд. Йому не відповідає наша судова система. З одного боку, значну увагу приділяють саме її реформуванню західні партнери. З іншого, є певне визнання проблем у судах Володимиром Зеленським. Коли почали активно рухатися в реформі, на шляху з'явилися ці всі "чарівні" люди. Насамперед, Портнов, на якого орієнтується значна частина суддів, в кар'єрі яких він відігравав велику роль. Ця людина може заблокувати судову реформу.

Ніяк не можемо обрати керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (працює без очільника вже 15 місяців. - Gazeta.ua). Люди не приходять на засідання з обрання керівника, блокують без жодних правових підстав. Частково тут є провина і Портнова, неофіційно він впливає. Це повністю дестабілізує і демонтує нашу антикорупційну інфраструктуру, яка тільки стає на ноги. Жодне кримінальне провадження без дозволу керівництва САП провести не можна.

Санкції - це натяк Володимиру Зеленському від західних партнерів з приводу Татарова: в Офісі президента є людина, завдяки якій уся проросійська мережа в правовій системі досі живе. Зеленському потрібно обирати: тягти за собою цю скриню з минулим, яка не дає рухатися вперед, чи викинути і йти в європейське майбутнє.

Вони ускладнюють життя, будь-яку взаємодію з цивілізованими державами. Там уважно дивляться на репутацію. Це великий сигнал для української судової системи. У світі є два клуби: диктаторів - як Росія, Білорусь і Китай, та демократів - США, Британія, Німеччина, Франція тощо. Третього не дано. Орієнтовані на Портнова судді тепер розумітимуть, що той персона нон ґрата на Заході. Отже, клуб диктатур і для них може лишитися єдиним місцем притулку. Вони цього не хочуть. Можуть почати читати не повідомлення від Портнова, а закони.

Питання "Вовчого суду" застрягло в парламенті через Татарова і керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Зеленському зручний такий суд. ОАСК судить державні органи і правила, які вони запроваджують. Підняв слухавку - і виконали твоє прохання.

Але президент публічно погодився на реформу судів. Це дає надію, що розберемося з ОАСК в її рамках. Можливо, це правильно. Не ліквідовуватимемо суди один за одним щоразу, коли там поселяється Вовк. Бо ліквідація суду - не звільнення Вовка. За ним залишиться статус судді. Треба прибирати причини.

Укрзалізниця підвищила тарифи на перевезення залізної руди. Внаслідок чого Рінат Ахметов може зазнати додаткових втрат. Його компанія оскаржила в ОАСК ці тарифи. Судді швиденько їх заблокували. Але держава в особі Укрзалізниці подала заяву про скасування цього блокування тарифів, про недовіру судді, який прийняв таке рішення. І диво – одразу ж суд визнав, що цьому судді не можна довіряти, треба відвести і передати іншому. Наступний того ж дня скасував це блокування. Очікувати такої оперативності та справедливості зазвичай не можна, справи там лежать роками.

Правила в державі встановлюють державні органи. Мають робити це так, щоб був баланс інтересів між бізнесом, державою і суспільством. Олігархи окупували всі держагенції. Руками чиновників виписують вигідні їм правила. Було так за всіх президентів і зараз продовжується. Бачимо по рішеннях Антимонопольного комітету, НКРЕ - Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, на держпідприємствах, у міністерствах, у парламенті.

Щоб побороти олігархів, Зеленському треба одне – сильні державні інституції. А він їх послаблює.

Щоб втриматися під тиском олігарха, треба мати правильні переконання і гарну зарплату. Не може чиновник працювати за 15-20 тисяч гривень і розпоряджатися мільярдами.

Зеленський не забезпечив принцип невідворотності покарання. Оточення президента уникає відповідальності за порушення. Значить, далі спокійно можна лобіювати інтереси олігархів. Наприклад, було гучне звільнення директора держпідприємства "Гарантований покупець" Костянтина Петриковця. Понад два роки на посаді він зливав державну електрику за низькими цінами і Ахметову, і Коломойському. Його просто звільнили і призначили нового, ніхто нічого не розслідує.

Він ні до чого не призведе.

Не бачимо великих втрат по грошах. За розрекламованим законом 5600 з 2023 року Ахметов платитиме ренту за руду ще нижчу, ніж зараз. Профіту за рік ми отримаємо – як вартість половини гравця клубу "Шахтар", за прогнозами Мінфіну.

Там, де олігархи заробляють найбільше, немає ніяких рухів держави.

Деолігархізація відбувається на екранах і має кілька цілей. Одна – сподобатися виборцю. Друга – боротьба олігархів всередині між собою. Ті завжди любили гру: хто сьогодні є улюбленим олігархом президента? Між Коломойським і Ахметовим іде зараз така боротьба. Зеленський використовує у своїй "війні" з олігархами інструменти, які не впливають на Ігоря Валерійовича.

Для Ахметова є репутаційні ризки. А Коломойському в цьому сенсі нічого втрачати. І справи в нього йдуть добре. Зараз намагається з держави забрати 9 млрд кубів газу або натомість $9 млрд. Йде судовий процес.

Ще за Ющенка та Януковича Нафтогаз відбирав в Укрнафти дешевий газ і постачав населенню. Тоді ж Коломойський відбирав в Укрнафти газ на свої заводи. І через стільки років наш суд прокинувся і вирішив, що треба щось зробити з цими 9 мільярдами кубометрів газу. От Коломойський і вимагає, щоб йому повернули чи газом, чи грошима.

На пресмарафоні Зеленський заявив, що державі треба поділити активи з Коломойським, бо якщо програємо, то не маємо таких грошей віддавати. Що треба розлучатися там, де є партнерами. Укрнафта видобуває. Держава має в ній 51 відсоток акцій. Укртатнфата з видобутої нафти робить пальне. Там у Коломойського 50 плюс. Олігарх пропонує таку модель: держава забирає найдешевші газові активи, які на межі екологічної катастрофи, а він - усі найдорожчі і найприбутковіші нафтові.

Їх багато пов'язує. Ексбізнеспартнер, був бюджетоутворюючим клієнтом "95 кварталу". Взяв неабияку участь у тому, щоб Зеленського обрали президентом. Його люди сьогодні оточують главу держави, є близькими. Той самий Тимур Міндіч (співвласник "Студії Квартал 95". – Gazeta.ua).

Улюбленим олігархом Зеленського буде Коломойський, поки не постане вибір: втрачає його чи все інше. Але це не означає катастрофи для Ахметова. В певних сферах йому зменшать дохід, десь обмежать. Вцілому олігархічний статус-кво збережеться.

Сильно піднялася ціна на руду, метали у світі. Тоді деякі держави підняли й рентні ставки. Бізнесмени почали заробляти більше і повинні поділитися з народом. Україна цього не зробила. У нас рентна ставка по багатьох корисних копалинах найнижча у світі. Якщо порівняти з середньою глобально, щомісяця Ахметов недоплачує державі більш як мільярд гривень.

Ще є "зелена" електроенергія – суперприбутковий бізнес. В Україні один із найвищих в Європі тарифів.

Непогані прибутки у ДТЕК Ахметова. Бурштинська теплоелектростанція спалює наше дефіцитне вугілля, щоб експортувати електроенергію за кордон. У Європі зараз дуже висока ціна на електроенергію.

Коли Генпрокуратура збирається знайти підозрюваних, провести розслідування і передати справу до суду, то на початковій стадії про це не пишуть у соцмережах. Це піар і виправдання Венедіктової. Основна цільова аудиторія її поста – президент.

У справі Роттердам+ компанії Ахметова не несли витрати на транспортування вугілля з-за кордону, оскільки використовували вугілля українського видобутку. Тобто споживачів змусили платити за витрати, яких фактично не було і які суперечили закону. Формула проіснувала до 1 липня 2019-го. Венедіктова займає дуже незвичну позицію. Призначила прокурора, який спромігся за тиждень вивчити сто томів справи і вирішив, що її треба закрити. Мовляв, не змогли розібратися чи був злочин, а строки всі закінчилися. За експертизами, шкоди державі спричинено до 39 млрд грн. Зараз боремося за це в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду. Зможемо отримати щонайменше 20 мільярдів. Максимум – 39 мільярдів. Якщо примусимо сплатити завдані збитки, то ця справа здатна дійсно змінити політично-олігархічну картинку. На лаву підсудних потраплять хоча б топменеджери Ахметова. І це вперше зможемо стягнути кошти з енергетичного лідера – з компанії ДТЕК. Яка ніяких боргів державі ніколи не погашала. Зміниться і поведінка менеджменту - розплатиться за помилки і почне себе обмежувати.

Як з'явилася формула Роттердам+? До 2014 року менеджмент ДТЕК набрався доларових кредитів. Курс підскочив, кредит виріс на 400 відсотків. Але це ж не проблема українців. А переклали на споживачів і державу. Ми оплатили.

Колишній міністр економіки Павло Шеремета каже, що це рішення не економічне, а шоу-бізнесове. Цинічно в такий складний для України момент займатися примітивним популізмом.

Треба звільнити держагенції від людей олігархів. Інакше пригодовані посадовці так виписуватимуть правила під олігархів, що ті завжди виграватимуть.

Антимонопольний комітет – найважливіший орган у боротьбі з олігархами. Ні Коломойського, ні Ахметова, ні Пінчука, ні Фірташа ми не побачимо на конкурентному ринку. В монополію їх і треба бити. Там вони беруть надприбутки. За рахунок них фінансують телеканали, підкуповують чиновників і зберігають свої монополії.

АМКУ має спочатку визнати компанії монополістами. Далі їх регулює за іншими правилами. Може зобов'язати щось робити. Системно моніторити діяльність. Припинити видавати дозволи на нові придбання. За порушення може монополії примусово поділити. Накласти суворий штраф. Це все призводить до того, що олігархам будь-який суттєвий поворот на ринку доведеться погоджувати з державою.

Якщо Антимонопольний комітет почне так чинити – це буде сигнал для світу, що в Україні діє право. Що тут можна брати участь у приватизації, купувати енергетичні активи, щось будувати. А поки все йде у зворотному напрямку.

До 2019 року під час певних голосувань в АМКУ хоча б були голоси проти. Наприклад, мій, коли Олександр Бабаков (ексдепутат Держдуми. – Gazeta.ua) переоформлював на себе обленерго. І коли Віктор Медведчук купував заправки "Глуско" чи Ахметов - два обленерго. АМКУ все одно приймав рішення на користь олігарха, але незгодні хоча б пояснювали суспільству свою позицію. Ці дозволи тяжко здобувалися – в Ахметова йшли роки. А зараз все одноголосно. Олігархи отримують усе.