7 листопада полтавські комуністи мітингували на честь 96 річниці Жовтневої революції.
Під сильною зливою на 10.00 біля до Монументу Слави зійшлося до 200 чоловік, переважно пенсіонери.
"Здравствуйте девочки и мальчики, - вітається літній 87-річний полковник Олександр Бєбін. Він у офіцерській формі радянського зразка, спирається правою рукою в шкіряний рукавичці на палицю.- Я полковник в отставке. Остался верен своим идеалам, в декабре будет 62 года, как я в партии. Сейчас у молодёжи будущего нет. Я сегодня вспоминал проезд за пять копеек и пирожок с ливером за четыре копейки. А сейчас что для простого смертного?"
"Молодцы, не испугалися дождя. С праздником", - 83-річна Ніна Лейба в темних окулярах, нафарбована яскравою рожевою помадою, тримає букет зимоцвітів. - Это самый дорогой праздник, я его даже во сне вижу. "
З білої "Таврії" на лавку викладають червоні прапори з серпом і молотом. Їх вручають присутнім.
П'ятеро офіцерів розправляють червоне полотно із гаслом "Хай живе Великий Жовтень". За ними стають інші мітингувальники із прапорами.
- Только не хромать. Договорились? Идём ровненько, - каже до пенсіонерів жінка років 40.
Люди стоять під дощем 20 хвилин. Актори театру ім. Гоголя, заводять марш "Смело товарищи, в ногу".
Неподалік кафе "Берізка" стоять дев'ятеро молодих чоловіків з жовто-блакитними стрічками на куртках.
"Ми просто спостерігаємо за маршем. В основному тут літні люди, їх із кожним роком все менше і менше, - каже 24-річний Юліан Матвійчук із ВО "Свобода". - Що зробив Великий Жовтень? Знищив усю інтелігенцію, весь цвіт нації. Святкувати це — брєд. Причому, в незалежній демократичній Україні. Ці пенсіонери отримують пенсію в державі під синьо-жовтим прапором. За цей прапор воювала Українська повстанська армія, яких вони вважають бандитами. Вирішили з хлопцями трохи за цим брєдом поспостерігати і посміятися, настрій собі підняти.
Демонстранти рушають до пам'ятника Леніну.
"Олигархов на свалку истории!", "Власть народу!", "В гробу мы видели этот капитализм" "Ура, товарищи", "Вернём страну народу!", "За референдум", "За достойную жизнь" , - вигукує в гучномовець комуніст Дмитро Мірошниченко.
На це свободівці на тротуарі біля театру ім. Гоголя заводять гімн України.
Кілька пенсіонерок із червоними стрічками показують їм дулі.
"Ти ще отут потримайся, - показує на пах літня жінка в червоному плащі з серпом і молотом.
"Серп і молот — смерть і голод", "Ганьба". "Комуняку — на гілляку". "Якщо маєш ностальгію, чемодан, вокзал - Росія" — свободівці перекрикують оркестр.
Літній чоловік із прапором обурено показує їм дулю.
"У мене більше нема чого їм показати. Я бідний чоловік, а вони з мене сміються. Я більший українець, ніж ти. Я голодний. Пенсія в мене — тисяча гривень. Котись звідси" — викрикує до кореспондента Gazeta.ua, штовхає на припарковану біля дороги машину.
"У вісім років я двічі під розстрілом німців був. Воїни УПА — це фашисти", - хриплим голосом додає полковник 79-річний Іван Назаренко.
Свободівців оточує міліція.
"Ідем, бо нас тут ще запакують", - розмовляють між собою.
На підніжжя пам'ятника Леніну під пісні про Леніна і Сталіна люди кладуть гвоздики і хризантеми. Троє офіцерів тримають під ним прапори. 40 хв до кінця мітингу вони мокнуть під зливою, маючи в руках складені парасольки.
"Я на всякі викрики не реагую, - каже про свободівців голова компартії Полтавщини Олександр Масенко. - Не знаю, чи ідейно вони викрикували. Може, гроші відпрацювали, які їм заплатили. Інша справа, що в таку погоду прийшло стільки людей. Я нарахував десь 500 чоловік. Люди підтримали, значить ідея живе. В майбутньому на 100-річчя ми організуємо грандіозне свято".
2 
8759
Коментарі
102