Ексклюзиви
середа, 24 серпня 2022 08:30

Спецтема: Війна Росії проти України

"Почався третій період війни. Україна намагається перебрати ініціативу" – Микола Бєлєсков

Окупаційна армія Російської Федерації після шести місяців не може проводити серйозні наступальні операції. Лінія фронту не рухається так, як хотів би ворог. Україна намагається перебрати ініціативу. Це вдається і завдяки озброєнню, яке надходить від партнерів. Але якого поки що не вистачає. Значна частина протидії Росії – на українській піхоті, яка тримає позиції до останнього. Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів Микола Бєлєсков. Він – головний консультант відділу воєнної і воєнно-економічної політики Національного інституту стратегічних досліджень.

На якому етапі війни ми зараз? Які пройшли за півроку війни?

Якщо оцінюємо по цілях і завданнях, які ставив противник, по тому, як мінялася його тактика, мабуть, пройшли два етапи. Перший – коли ворог фактично намагався підкорити всю країну. Йому це не вдалося. Зменшив масштаби своїх цілей і обмежився Донецькою та Луганською областю. Як показала практика, не зміг повністю реалізувати всі поставлені завдання: вийти на адміністративні межі двох областей. Більше того, українські дії і заяви щодо півдня змусили ворога переорієнтовуватися туди. Що послабило його на сході. Це означає, що почався вже третій період. Потроху Україна намагається перебрати ініціативу.

Ворог не може проводити серйозні наступальні операції

Автор: Facebook
  Микола Бєлєсков – військовий експерт, заступник директора Інституту світової політики. Народився у місті Лебедин на Сумщині. Політолог-міжнародник – закінчив магістратуру Інституту міжнародних відносин Київського національного університету в 2016 році. Аналітик громадської організації "Інститут світової політики" в 2016-2019. Із жовтня 2019 року аналітик Національного інституту стратегічних досліджень при президентові України (відділ воєнної політики).
Микола Бєлєсков – військовий експерт, заступник директора Інституту світової політики. Народився у місті Лебедин на Сумщині. Політолог-міжнародник – закінчив магістратуру Інституту міжнародних відносин Київського національного університету в 2016 році. Аналітик громадської організації "Інститут світової політики" в 2016-2019. Із жовтня 2019 року аналітик Національного інституту стратегічних досліджень при президентові України (відділ воєнної політики).

Що зараз є визначальним у нашій боротьбі на фронті?

Бачимо, що лінія фронту не рухається так, як хотів би ворог. Тобто не може проводити серйозні наступальні операції. Намагається нас виштовхати. Це виходить дуже повільно і дорого коштує. Тому лінія фронту саме така.

Це також наслідок нашого спротиву. Того, що у нас розгорнуте мільйонне угруповання. Що ми посили вогневу могутність за рахунок західних постачань. Але тримаємося і завдяки нашій піхоті, яка компенсує брак важкої техніки. Те, що лінія фронту статична, не повинно заспокоювати українців. Це вартує великих зусиль, особливо для української піхоти.

На півдні ворог очікує якихось наших дій, тому перекинув сили в Херсонську, Запорізьку області. Вони модифікують свої плани і підлаштовуються під нас. Це є певним позитивом в рамках цієї війни.

Коли максимально знищують наші позиції, як було у Попасній, доводиться відступати на нові. І починати все знову

Ті, хто на передовій, кажуть що втримуватися на своїх позиціях нам дуже важко. Не вистачає людей, техніки, боєкомплектів. Як в таких умовах наші не дають їм просунутися?

Щоб захопити території, ворогу спочатку треба подавити вузлові точки нашої оборони артилерійським вогнем. А потім намагатися проводити штурмові дії. Закріпитися за рахунок бронетехніки та своєї власної піхоти. Які б не були переваги Росії, одноразово всі наші вузли оборони знищити не можуть. Залишаються люди, які можуть чинити спротив. Тому наша піхота, поки є можливість, відбиває атаки бронетехніки, ворожої піхоти. Але коли максимально знищують наші позиції, як було у Попасній, доводиться відступати на нові. І починати все знову. Піхота несе на собі значну частину протидії Росії. Компенсує нестачу важкого озброєння, насамперед артилерійського. Це не дозволяє ворогу сконцентрувати сили для спроб штурмових дій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Можемо перехопити ситуацію на Донеччині так само, як на півдні" – Сергій Кузан

Ви жорстко критикували Адміністрацію Байдена, що військова допомога, яку нам надають, це капля в морі, що нам треба важке озброєння, артилерія. Натомість отримуємо зовсім інше, або ж в дуже мізерних кількостях. Це було до "Рамштайну-3". Що маємо зараз?

Минулого тижня була колективна стаття провідних американських державних діячів у відставці у виданні The Hill. Йшлося, що для того, щоб Україна перемогла у цій війні, їй треба більше важкого озброєння. Звичайно, отримуємо від США серйозні системи, від Великої Британії, Німеччини. Збільшили кількість пускових установок М-142, М-270 з нуля до 25. В одному залпі – це 204 ракети. Дальність – 85 кілометрів. Це посилення.

Без допомогти партнерів ми б не вижили. Нам лише Штати пообіцяли озброєння на 10 мільярдів доларів

Без допомогти партнерів ми б не вижили. Нам лише Штати пообіцяли озброєння на 10 мільярдів доларів. Але після того, як американські експерти висловили свою думку, українцям буде легше нагадувати, що якщо ми говоримо про серйозні наступальні дії, то потрібно більше озброєння. Більше танків, бойових броньованих машин, артилерії з дальністю роботи до 20 кілометрів, до 40 кілометрів. Більше пускових установок М-142, М-270 і боєприпасів для них.

Нам було б важче без цього. Не протрималися б так довго. Але якщо говоримо про наступальні операції за класикою Другої світової війни, то треба більше важкої артилерії

Інструмент лендлізу можуть використовувати, коли закінчаться ті 9 з 40 мільярдів, які йдуть на посилення обороноздатності України

Надходження по лендлізу змінять ситуацію?

Ми почули, що інструмент лендлізу можуть використовувати, коли закінчаться ті 9 з 40 мільярдів, які йдуть на посилення обороноздатності України. Тобто зараз спекулювати на цьому не хочеться. У США є відповідний комплект засобів, щоб надати їх і ми виконували відповідні завдання. Але це залежить від політичного рішення. Технічні моменти також будуть. Щоб перекинути, потрібна логістика – транспортні кораблі, літаки тощо. Вони бережуть ці засоби на можливий конфлікт з Китаєм. Тут є багато нюансів.

Чи вистачає нам пускових систем та ракет? Напевно ні, якщо ворог випускає більше класичної артилерії, ніж ми

Триває неконтактна війна. І як ви уже сказали, нам потрібна артилерія. А також авіація і засоби редіоелекторонного впливу. Як вдається компенсувати відсутність чи недостатню кількість цих засобів на лінії фронту?

Намагаємося знищувати їхню логістику, склади з озброєнням, боєприпасами. Це наш підхід. Він частково працює. Але повністю нівелювати російську перевагу або вийти не паритет не дозволяє.

Все залежне від нас робимо. Але дива не може бути, якщо немає технічних засобів. Як би ти класно не воював, якщо немає відповідних технічних засобів і постійного притоку боєприпасів, то вся твоя майстерність буде зведена нанівець. Питання: чи вистачає нам пускових систем та ракет? Напевно ні, якщо ворог випускає більше класичної артилерії, ніж ми.

Крим – це дальній тил угруповання на материку. Якщо там є проблеми, то це ускладнює здатність сил виконувати завдання на передньому краї

Зараз уже наші підрозділи можуть протистояти ворожому ППО і завдавати влучних ударів. Щоразу є дискусія, як нам це вдається. Що думаєте з цього приводу – отримали більш сучасну зброю, яку не анонсували офіційно чи наші військові дуже швидко навчаються?

Вдається і вдається. Головне, що маємо відповідний ефект, пов'язаний із розвитком подій на півдні. Крим – це дальній тил угруповання на материку. Якщо там є проблеми, то це ускладнює здатність сил виконувати завдання на передньому краю.

На тлі гострої нестачі живої сили в центральній частині Росії стартувала кампанія з рекрутизації "добровольців" в Орловській області. Їм обіцяють значні суми та винагороди. Що можуть змінити ці загони на фронті?

Навряд щось змінять. По-перше, треба компенсувати втрати ворогу. Їх кидають окремим групами. Що зменшує ефективність. По-друге, більшої якості, ніж ми побачили протягом шести місяців, не буде. Якщо хтось вважає, що ці батальйоні групи переломлять ситуацію на фронті, то помиляються.

Жителів з окупованих територій використовують як гарматне м'ясо

Є така думка, що ці підрозділи кидатимуть, як гарматне м'ясо.

Можуть і так робити. Це не буде чимось новим. Так використовують підрозділи, які набрали з жителів тимчасово окупованих регіонів Донеччини та Луганщини. Тим самим зменшать потік людей, які хочуть записуватися. Він і так невеликий. Це загони самовбивць із майже нульовими шансами повернутися назад.

Що вирішить наявність поліфункціонального винищувача 4-го покоління із відповідною номенклатурою озброєння у ЗСУ? Наскільки ймовірно нам отримати їх 12+2, як гадаєте?

Шанс отримати є. Всі прекрасно розуміють, щоб Україна продовжувала вести активні бойові дії усюди. Щоб ворог не заходив у наш повітряний простір, нам потрібні винищувачі. А ресурс радянських літаків є вичерпним.

Щоб ворог не заходив у наш повітряний простір, нам потрібні винищувач

Самі по собі ці винищувачі не можуть вирішувати всі питання. Але в комплексі з іншими засобами поліфункціональні винищувачі можуть вирішувати весь спектр завдань у всіх ключових фізичних доменах війни. Якщо мають відповідні комплектацію та боєкомплект. Це найгнучкіша платформа і її отримання значно посилило б здатність країни вести спротив не лише в повітрі, а й в плані наземних високоточних ударів та війни на морі. Ті ж самі F-16 можуть бути носієм протикорабельної ракети "Гарпун".

На підготовку пілотів треба до п'яти років, як кажуть ваші колеги експерти.

Це в мирний час. Якщо приймуть – ключове – політичне рішення, то займе менше часу. З ними працюватимуть досвідчені фахівці. Це не будуть люди, яких треба навчати азів.

Історія з освоєння систем HIMARS, HARM, протикорабельних ракет показує, що можна опанувати ці системи швидше. На авіацію треба більше часу, бо це підготовка пілота і бази. Це будуть місяці, може, рік-півтора.

Мало хто міг уявити, що в Європі почнеться найбільша з 1945 року війна. Люди жили в іншій системі координат

Як зараз можна пояснити те, що до війни з РФ виявилася не готова не лише Україна, що було очікувано, але й усі наші західні партнери? Як так сталося, що ні артилерії, ні боєприпасів, ні танків, нічого іншого немає в них у достатній кількості для себе, а не те щоб ділитися з нами?

Це якщо брати європейські країни. Люди жили в іншій реальності. Вважали, що війни високої інтенсивності не буде. Що будуть якісь гуманітарні, миротворчі місії, боротьба з терористами, де не треба важкої зброї. Вони демілітаризувалися. Наслідок бачимо.

Це логічно, бо мало хто міг уявити, що в Європі почнеться найбільша з 1945 року війна. Люди жили в іншій системі координат. Часто виникає ситуація, що люди не не хочуть. Не можуть допомогти, бо мало що є.

Навіщо більше інвестувати в оборону, якщо російська армія не змогла навіть підкорити Україну?

Говорили про модернізацію військ у Росії і відмовлялися інвестувати в оборону. У них є Штати, які підписалися їх обороняти у рамках 5 статті Вашингтонського договору. Тому могли собі дозволити таку розкіш, як недостатнє фінансування оборони. Плюс, якщо бачимо, що Росія загрузла в Україні, то вона має не настільки велику потугу. Навіщо більше інвестувати в оборону, якщо російська армія не змогла навіть підкорити Україну?

Інвестувати в оборону не модно. Будь-який політик, який прийшов би і сказав: давайте інвестувати в оборону, а не споживання, програв би. Бачимо по Німеччині, що навіть повномасштабна агресія Росії не призводить до великих змін.

Наймасовіше ми отримували високоточне озброєння тактичної ланки – ПТРК, ПЗРК. Це важливо

Ми отримали певну кількість зброї від партнерів. Що з усього цього викликало у вас позитивні емоції чи радість на зразок "нарешті, це справді дуже потрібне"?

Наймасовіше ми отримували високоточне озброєння тактичної ланки – ПТРК, ПЗРК. Це важливо. Але саме по собі не дозволяє проводити наступальні дії. Звичайно, якби рік тому хтось сказав, що в арсеналі України будуть пускові установки М-270, М-124 і боєкоплект до них. Або протикорабельні ракети "Гарпун". В це було б важко повірити. Але ці системи ми отримали і застосовуємо.

Питання не про позитив, а скільки нам треба для виконання завдань в обороні та наступі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Тиха українізація": як на заході України переселенцям допомагають вивчати українську мову

Російський приклад показує, що наступати важко. І цей досвід отримують у бойових діях

Щоб почати контрнаступ зразка Другої світової нам треба, щоб кількість сил і засобів була один до трьох. Очевидно, що по кількості людей нам дуже важко мати перевагу над країною, де живе в рази більше населення. Сучаснішим озброєнням можемо компенсувати їхню чисельність?

По людях в армії ситуація насправді на нашу користь. Але є нюанс. У нас є мільйон у силах оборони. Але багато з них ще потребують навичок. Формально Росія не має переваги у живій силі. Але наша перевага з нюансом. І готувати до оборони – це одне, а до наступу – інше. Російський приклад показує, що наступати важко. І цей досвід отримують у бойових діях. Жодна підготовка у мирний час цього не замінить.

Перевагу один до трьох головне створити на ключових точках в силах і засобах. Не повинна загалом бути ця перевага. А там, де ти прориватимеш оборону. У плані технологій ми могли б створити таку перевагу, але це питання вже до наших партнерів. Наскільки готові давати нам системи ураження та боєприпаси до них.

Зараз ви читаєте новину «"Почався третій період війни. Україна намагається перебрати ініціативу" – Микола Бєлєсков». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 8759
Голосування "Розумна мілітаризація" від Міноборони
  • Держслужбовців потрібно брати на роботу лише після військової підготовки
  • Це має бути однією з вимог і для балотування в органи місцевого самоврядування, парламент та суди
  • Для держслужбовців військова підготовка не повинна бути обов'язковою
  • Мені байдуже
Переглянути