Прикормлені депутати і обережний Разумков - Раду розкритикували

Сподіваюся, що багато парламентаріїв, які випадком потрапили у Верховну Раду за списком монобільшості, не доклавши до цього надзусиль, хоча б трохи зрозуміли, яка це честь і відповідальність бути депутатами. Парад, заходи до 30-річчя Незалежності показали, який це відповідальний привілей - бути у Верховній Раді і працювати для людей.

Треба викладатися на повну, а не ось ця непрофесійність на початках, дилетантство, відсутність реального порядку денного, підігрування популістичним речам, як зняття недоторканності, а насправді воно нічого конкретно не дає.

Депутати мають сфокусуватися на продовженні ключових законів, важливих щодо імплементації Угоди про асоціацію - екологічних, антимонопольних, реформа СБУ в другому читанні. Має бути парламентський контроль виконання законів з реформи суддівської гілки влади - перезавантаження Вищої ради правосуддя від корупціонерів.

Було забагато популізму і взаємопоборення між політичними силами, надмірна політизиція.

Так. На жаль, за 30 років ми не створили середовище, коли би з'являлися ідеологічні, інституційно міцні з правилами, процедурами, змінним лідерством політичні партії. Є проєкти перед виборами.

Наприклад після Революції гідності був великий запит на нову політичну силу, як із "Самопоміччю". "Голос" вже просто підіграв трендам "всі нові". Зайшли з одним лідером, який все вирішує, без можливостей людей впливати.

Нездатність доповнювати спільний для країни порядок денний.

Проблема не тільки малих, але і великих - нездатність сідати і домовлятися довкола державницького. Можна бачити різне бачення довколо оподаткування, акцизів. Але в ключових питаннях немає політичної культури. Коли наприклад є чітко визначена коаліційна угода, в якій є пріоритети. Відповідно до яких всі чесно працюють.

Монобільшість зайшла на високому рейтингу Зеленського. Багато хто взагалі не повинні би бути в парламенті. Тому відчувають зобов'язання перед тими, хто їх завів, завдяки ким вони стали депутатами. Це не self-made особистості, які самодостатні, мають власну позицію, є фінансово незалежними, а не прикормленими готівкою у конвертах. Голосують за ті рішення, які їм спускають куратори.

У парламенту достатньо повноважень, немає лідерства.

Виходить ситуація, що приходять рішали. Колись Ахметов був депутатом, потім йому це набридло, він ставив своїх водіїв, бізнес-функціонерів.

Питання - коли дозріємо, що в країні буде середній клас, спроможний давати відсіч популістам, які паразитують на бідних, обіцяючи знизити тарифи. Коли в нас будуть незалежні медіа. Щоб була конкуренція програм, реальні дебати. Людям відосіками і потужними грошима ліплять образи, які не відповідають реаліям. Це стосується і депутатів і кандидатів у президенти.

Він зайшов в команді президента. Завдяки Зеленському отримав можливість стати спікером. За два роки не помітно, щоб він продемонстрував власну позицію, гру у ключових питаннях. Він є частиною команди Зеленського, який можливо має амбіції рухатися далі. Але дуже обережний, розуміє якими небезпечними можуть бути для його спікерського крісла некомандні рухи.

Безпековий. До моменту, поки Русь-Україна не трансформує Московію, Росія, путінська чи постпутінська, все одно буде мріяти про відновлення імперії. Україна має ставати сильнішою.

Питання економіки і приходу інвестицій. Маємо унікальні можливості, з Європейським Союзом підписана угода про стратегічне партнерство у критичній сировині. Дозволяє нам заходити вже не як сировинний донор, а розвивати нові галузі, як електрокари, космічну галузь.

Виклик - питання еліт. Коли ми дочекаємося свого Вашингтона з новим і праведним законом. Щоб не технології вигравали на виборах, а справжні лідери. Які крім порядку денного відновити територіальну цілісність будуть нав'язувати візію лідерства України в регіоні.