— Хух! Єлі вспіла. Сьогодні ж велика разпродажа, уполовину все дешевше. А діє тільки до двох дня. Я якась странна стала, уже рік не можу жити без секонду, — каже студентка 20-річна Юлія Вдала. 24 вересня о 13.30 забігає в "Планету секонд-хенд" на вул. Леніна, важко дихає.
Усередині з десяток покупців. Полиці та вішаки напівпорожні.
— От блін. Усе розібрали. А це найдешевший секонд у Полтаві, — каже Юлія. — На двадцятку можна одітися з ніг до голови.
— Дєвушка, не нєрвнічайте. Завтра завезуть новий товар, — говорить продавщиця, розвішує дитячі футболки. — Зранку розмели весь магазин.
Через дорогу магазин "Шиворіт-навиворіт". Дівчина каже, тут найбільше речей від різних брендів. Скуповується багато молоді. Зала розділена на три відділи. У кожному своя ціна. Юлія заходить до першого.
— Найдорожчий, бо тут новий завоз. Він по четвергам, — розповідає. — У день завозу можна урвати фірмач. Якось нарила бежеві джинси від "Ґуччі", моя найкрутіша знахідка. Щоб на таке попасти, чергу займаю з семи ранку, чекаю до дев'ятої. У "Шиворот" ходять усі мої подружки. Магазини розкидані по місту. Є в супермаркеті "Паровоз" на Садах-2, у торговельному центрі "Київ".
У відділі найдешевшого одягу №3 посеред залу стоять чотири великі ящики з білизною. Жінка років 40 вибирає зелений мережаний бюстгальтер і рожеві трикотажні труси. На них витертий малюнок полуниці.
— Фу! Це гидко і небезпечно, — Юлія дивиться на ящики. — Знайома в одному з секондів Полтави купила труси, з'явився висип на нозі.
За годину Юлія вибирає кілька светрів у смужку, синю туніку та коричневі штани. На холоші невелика темна пляма.
— Нічого, виведу відбілювачем для кольорового одягу, — махає рукою Юлія. — Штани класні. На базарі за такі треба віддати гривень 300.
— У секонд іду мінімум на 2 години, — продовжує з роздягальні. — Чую, люди між собою шепчуться: "Не одяг, а тряпки". Просто не вміють шукати, — сміється Юлія, чекає, доки зважать речі. Платить 40 грн.
Ідемо на ринок секонд-хенду в мікрорайоні Алмазний. Тут найкращий вибір сумок і курток.
— Сюди треба ходити по понеділках, тоді мало народу. Кофточок не купую, бо вони довго залежуються, воняють. Запах не зникає навіть після прання. Речі дещо дорожчі, ніж у магазинах, бо продаються не на вагу, ціни ставлять на око, — продовжує студентка.
Купує сіру шкіряну сумку через плече за 60 грн.
— Обов'язково треба торгуватися, на такому товарі скидають до двадцятки. Конкретного дня завозу товару немає, у кожного продавця по-різному. Тому завжди виходжу з чимось новеньким у руках.
3 
1
Коментарі
1