четвер, 20 грудня 2007 19:04

На храмове свято приготували більше десяти пісних страв

Автор: фото: Олена КІБЛИЦЬКА
  У спортзалі Варварівської школи поставили три довгі столи, за які сіли 200 осіб. Під баскетбольним щитом висить ікона Святої Варвари
У спортзалі Варварівської школи поставили три довгі столи, за які сіли 200 осіб. Під баскетбольним щитом висить ікона Святої Варвари

17 грудня жителі Варварівки Карлівського району відсвяткували храм — день села. Святу Варвару вважають покровителькою населеного пункту, на її честь тут назвали церкву.

На дев"яту годину ранку до сільської церкви привозять автобусами людей із сусідніх сіл.

— Я сім років на цей храм їжджу, — розповідає 47-річна Варвара Юрченко з Іванівки. — Після служби всі йдуть на трапезу. Якщо туди не пішов, то вважай і на храмі не був.

Службу в церкві по черзі правлять 13 священиків із сіл Карлівщини, міста Красноград сусідньої Харківської області та з Росії, звідки приїхав син настоятеля церкви Варварівки 61-річного Василя Штеця Василь. Він також священик. Був ще один син батюшки Іоанн — священик Успенської церкви в Карлівці. Загалом у настоятеля Варварівської церкви семеро дітей — три сини й чотири доньки. Молодшого сина-священика Михайла не було. Доньки настоятеля повиходили за священиків. У нього 25 онуків. Наймолодшу, півторарічну, назвали Варварою. У рік її народження Василь Штець святкував 25-річний ювілей служби в церкві.

— Коли празник, то завжди треба відвідати місце, де заснований храм, — каже донька панотця Олена Штець, 15 років. Вона не пішла до школи, щоб поспівати в церкві.

Поблизу входу розмовляють кілька пенсіонерок.

— Усі після служби йдуть на обід. Там уже все приготовлено, — говорить 70-річна Надія Біленко з Попівки.

— Перед храмом по селу їздили підводою і збирали милостиню. Я дала картошки і трохи грошей. Менше десятки ніхто не дає. Дехто прямо в церкву несе. Батюшка все це організовує, а люди збирають, — розповідає місцева жителька Ольга Кабак, 67 років.

Неподалік церкви дорогою йдуть дві жінки з картатими сумками.

Доньки настоятеля повиходили за священиків

— Ми буваємо в церкві рідко, бо хазяйство велике. Хто ж його глядітиме? — каже Надія Возна, 59 років. — Я на службі сьогодні трішки постояла й пішла по хліб, бо чоловік хворий лежить і матір.


На великий обід людей запросили до спортзалу місцевої школи. Під баскетбольним кільцем повісили ікону Святої Варвари.

Столи в три ряди поставили уздовж зали. Обід для 200 прихожан готували 13 кухарок. Люди не знімають верхній одяг, бо його ніде повісити.

— Три дні варили й смажили в себе вдома, — розповідає Зіна Солодушко, 59 років. — Тут і борщ, і картопля, і риба, голубці, грінки, начинені риб"ячі хвостики, оселедці, мойва смажена, консерви, огірки, салати, компот. Горілки нема, але вино поставили.

— Зараз іде піст, то на наших столах усе пісне. М"яса тут нема, — зауважує інша кухарка Віра Остапова, 65 років.

— Так на храм готуємо кожен рік. Торік прийшло 250 чоловік, а колись 270, — додає Ольга Снога, 60 років. — Сімнадцять год уже Варвара моя, постійно готую обіди.

Місцеві підприємці заплатили 200 грн за оренду спортзалу й купили деякі продукти.

До залу заходить син настоятеля Варварівської церкви священик Василь Штець, 31 рік. Він приїхав із Пензи, що в Росії. Після молитви запрошує всіх відобідати.

— 1986-го ми почали ремонтувати храм у Варварівці, — хвалиться. — Раніше там був молитовний дім. Нам дали дозвіл на будівництво без зміни архітектурної частини. А ми хотіли куполи звести. Будували вдень і вночі. Допомагали батькові, інколи він нас і заставляв. Мені тоді було 13 років.

Стару церкву у Варварівці зруйнували за радянської влади в 1930-х роках. Фундамент нової заклали влітку цього року.

На храм готують на п"ятдесят персон

9 січня храм святкуватимуть у селі Кейбалівка Пирятинського району. Дерев"яна церква тут згоріла років сорок тому.
— Храм у Кейбалівці святкують на третій день Різдва, бо саме тоді святили церкву, — розповідає голова Сасинівської сільради, до якої належить Кейбалівка, 46-річний Віктор Дорошенко. — Основна страва на столах — холодець із в"юнів. Узагалі багато риби готують, бо село біля річки Удай.
Храм святкують раз на рік. Цього дня звідусіль приїздять родичі та друзі місцевих жителів.
— На це свято не прийнято запрошувати, усі про нього знають, — каже вчителька української мови місцевої школи Наталія Скорик, 32 роки. — Ми з матір"ю два дні готуємо святкові страви. Хоч маємо свої продукти з господарства, стіл обходиться в 300 гривень. Самогону не женемо, більше робимо домашнє вино. Горілку купуємо в магазині.
Протягом дня одну хату може відвідати 40–50 осіб. Переважно люди приходять по обіді й гуляють допізна.

Зараз ви читаєте новину «На храмове свято приготували більше десяти пісних страв». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути