40-річний Сергій Осадчук був алкоголіком і наркоманом. У 33 роки, каже, повірив у Бога і позбавився залежності. Вдруге одружився, має четверо дітей. Проповідує в колоніях Полтавського району.
— Із друзями в 13 років знайшов заховану біля магазину пляшку з вином. Розпили — сподобалося. Тоді й коноплю скурив, — згадує Сергій.
Мати Осадчука — лікар, батько — водій-далекобійник. Після армії чоловік одружився, працював автослюсарем. Увесь цей час пив та вживав наркотики. П"ять разів лікувався проти алкозалежності, тричі кодувався.
— Героїном я не коловся, бо дуже дорогий. Але всі опіумні наркотики перепробував. Щоб їх купляти, з батьківської квартири виносив коштовності, техніку. Мама тикне моїй доньці Юлі грошенят, вона віддасть мені половину і йду кайфувати, — веде далі.
Із дружиною Сергій розлучився. Їхня донька Юлія нині навчається в Полтавському університеті споживчої кооперації.
— Бачив, як через мене батько плакав. Але наркотик тоді був сильнішим за мене, — розповідає чоловік. — Якось друг запросив на службу до євангелістів. У мені щось перевернулося. Вийшов звідти і зрозумів, що більше не повернуся до старого життя.
Сім років тому Осадчук із друзями за пожертвування парафіян церкви євангелістів "Нове життя" купив хату в селі Яцинова Слобідка Полтавського району. Створив реабілітаційний центр "Благодать". Тепер у ньому живуть восьмеро колишніх алкоголіків, наркоманів та злодіїв.
— Хотіли орендувати закинутий будинок побуту в селі Ковалівка, та місцеві сказали: "Не потрібні нам бандити з їхнім американським богом". Тут теж спочатку всі спідлоба дивилися, а потім звикли й навіть подружилися з нами, — пояснює Осадчук.
Колишні в"язні живуть у трьох кімнатах. У вітальні є телевізор, полиці з книгами, акваріум. Тут вони збираються на богослужіння. Окремо орендують будинок для жінок. Нині він пустує.
Наркотик тоді був сильнішим за мене
Побитих і хворих Сергій своїм авто возить лікуватися в Полтаву. Із новачками три місяці проводять бесіди.
— Читаємо їм Біблію, — каже помічник керівника "Благодаті" 32-річний Євген Сорока. — Після того людина зовсім іншою повертається в свою сім"ю. А якщо їй немає куди йти — залишається тут.
— П"ять років тому до нас прийшов бомж Вова з Полтави. Раніше жив по підвалах та на трубах по теплотрасі, — додає Осадчук. — Ми його відмили, перевдягли, три дні з ложечки годували, поїли. А тоді він сказав: "Мені свобода дорожча" й пішов. Через кілька місяців його знайшли мертвим.
Центр має город. Поселенці тримають птицю, свиней, коня. Самі печуть хліб.
— Тепер дільничний у нас питає: "Як тут справи в селі?" — усміхається Сорока, який відсидів за наркоманію та крадіжки.
— Я слаба, а ці хлопці мені і води наносять, і дров нарубають, і дах підлатають, — говорить 70-річна Ганна Панченко. Вона мешкає поруч із центром. — Вони завжди привітаються, спитають про здоров"я. Я їм гармошку свого покійного чоловіка віддала. Люблю під вікном слухати, як вони співають християнські пісні.
Керівник "Благодаті" Сергій Осадчук одружився з полтавкою Іриною Горюн. А за його помічника Євгена Сороку вийшла її молодша сестра Олена. Жінки були наркоманками. Обидві сім"ї придбали хати й живуть у Яциновій Слобідці.
Ще одна сестра Горюнів Людмила — теж віруюча. Після того як відсиділа за наркоманію, проходила реабілітацію в місті Буча на Київщині. Тепер живе в Полтаві. Четверта, найстарша, Тетяна тричі судима. Нині перебуває в СІЗО в Полтаві.
— Як уперше вона відсиділа в Харкові, пішла на ринок і вкрала гаманець, — розповідає Ірина. — Ми постійно її провідуємо й розповідаємо про силу Божу. Віримо, що повернеться до нас.
На стінах у хаті Осадчуків висять листи з біблійними висловами. У ліжку спить наймолодший син Назар. Незабаром йому рік.
— Ми досі не знаємо, де наша мама. Вона пішла з дому, коли дізналася, що ми, всі четверо, наркоманки, — зітхає Ірина.
Її сестра Олена проводить бесіди з дітьми в школі-інтернаті імені Крупської в Полтаві. Раніше там виховувалася її донька Юлія.
— Коли вийшла із в"язниці, відновила свої материнські права й забрала доньку. Це була перша подібна справа в судді. Раніше таких дітей усиновлювали лише родичі засуджених, — радіє Олена.
Коментарі