Лохвицька птахофабрика "Полтавське сонечко" розпродує однорічних курей. Птиця рік неслася щодня. Тепер її продуктивність знизилася. По області зріс попит на дорослих курей.
— Цієї весни курей, які "відпрацювали" своє, розпродують підприємцям по 8–10 гривень за штуку, — каже працівниця фабрики, не називається. — Мої батьки беруть, відходжують. На домашньому раціоні вони потім добре несуться. На фабриці курей тримають усіх разом у клітках. Годують комбікормами. Там цілодобово світло. Кури не знають, коли ніч, а коли день, тому й несуться постійно. Через це виснажуються.
Чоловіки на прохідній "Полтавського сонечка" кажуть, до них минулого тижня приїжджали цигани. Пропонували купити таких курей по 15–20 гривень. Брехали, що то молода птиця.
— Я з курчат давно не вирощую курей, — говорить лохвичанин Віталій Ємець, 46 років. — Беру 10–15 отработаних. Вони зразу слабі, а як по двору погуляють, від'їдаються. Усе оте, чим їх пічкають, виводиться, і ще два года прекрасно несуться. Так у фабричному яйці жовток малий, блідо-жовтий і ніякий. А на домашніх харчах — великий і добрий. Як і в мене вже не несуться, їх не ріжу — порода така, шо там і їсти нічого. Або собаці оддам, або закопаю.
На ринку в Гадячі побільшало точок, де продають дорослих курей. Місцеві їх купують побагато. Націнку продавці ставлять утричі більшу, ніж на фабриці.
На ринку біля машини з червоними курми черга. Продають восьмимісячну птицю по 25 грн.
— Уже краще їх брати, ніж свиней або ще кролів, — пояснює чоловік із білим мішком у руках. — Зерно на пай отримали. А не буде чим годувати, до зими поріжемо та по всьому. Свиню ж із двору не виженеш.
До розмови долучається місцева:
— Моя сваха вчора у циганів купила три курки, то до вечора похнюпилися та до ранку вже й подохли.
— То вони курей, мабуть, із Лохвиці закуповували по 12 гривень. Білі такі з великими гребенями. Продавали вчора по 20 гривень за голову. Я бачив, — відказує продавець.
Додає, до Гадяча птицю везуть із Лохвиці, Ромен, Недригайлова. Ціни від 19 до 45 грн. Люди купують по десятку.
— Якщо багато беруть, можемо й додому завезти.
Місцеві кажуть, дорослу птицю вигідно брати на м'ясо, бо на 20 грн курку не купиш. Багато хто придбає птахів на яйця, бо ті зараз несуться. Дачники купують курей на сезон, везуть на дачу та восени ріжуть. Курча завбільшки як долоня продають по 17–18 грн.
Миргородське інкубаторно-птахівниче підприємство спеціалізується на вирощуванні гусей породи велика сіра. Вона м'ясна. Доросла гуска важить 6 кг. Гусак на кілограм-півтора важчий.
— Птахи цієї породи невибагливі до корму, малозатратні. У двомісячному віці набирають ваги 4 кілограми. Їх можна різати. М'ясо ніжне, солодкувате. Велика економія на кормах. Змалечку йдуть на зелений корм,— пояснює головний зоотехнік підприємства Любов Нікітіна.
Каже, вирощувати гусей економічно вигідніше. Кури-бройлери чи качки потребують концентрованих кормів, ростуть значно повільніше. Бройлери — це гібриди. За смаковими якостями поступаються традиційним породам курей.
На яйця вирощують молодняк курей м'ясо-яєчної породи. Популярна полтавська глиняста. За 12 місяців вага дорослої курки досягає 2,2 кг, півнів на 5 кг більше. Така курка може дати на рік до 250 яєць.
Фабричних курей видають за домашніх
— У мене свекруха постійно купує на фабриках старих відпрацьованих курей та продає їх на ринку за домашніх, — розповідає полтавка 40-річна Олена.
— Аби та курка не такою страшною та синьою виглядала, фарбує її жовтим харчовим барвником. Змащує тушку олією, щоб здавалася жирнішою та привабливішою. Продає по 25–30 гривень за кілограм. Люди беруть залюбки.
На ринку зараз підфарбовують курчат, аби були подібні до породистих.
— Подруга на базарі купила циплят рідкісної породи, заплатила гарні гроші, — розказує полтавка Світлана. — Курчатка гарні, червоненькі. Як принесла додому — з них уся краска почала обсипатися. Ходила на ринок ту тітку шукати, але вже не знайшла.
2 
1
Коментарі