"Зможемо виховати справжніх сильних патріотів України"

 

— Дисципліна у таборі на найвищому рівні. Це місце, де я по-справжньому відчув дух товариства і знайшов друзів на все життя. Додому повертатися не хочеться, — каже 16-річний Роман Делікатний з Миколаєва. 10 днів він пробув у вишкільному таборі "Відвага-2012 імені Івана Гавдиди" у селі Ковалівка на Полтавщині.

Табір "Відвага" відкрили 1 серпня на 12 днів. У ньому взяли участь близько 30 осіб з усієї України. Улаштувала його громадська організація "Молодіжний націоналістичний конгрес".

— На Полтавщині таке проводимо вперше. Доти кілька років робили його на Сумщині. Але там обласна влада виявилася не дуже люб'язною. Чогось думали, що ми бойовиків готуємо, — говорить 28-річний Сергій Кузан, голова організації. — От ми і перемістилися в сусідню область. А взагалі від самого початку табори проводили на Західній Україні. На Схід переїхали, бо тут мало патріотичних заходів.

Табір розташований посеред великої галявини. Там стоять два флагштоки, на них майорять прапори України та Української повстанської армії. Навпроти — боксерський ринг і поле для гри в регбі.

— Ця гра гартує характер та волю. Вона для сильних і мужніх людей. Такими ми хочемо зробити всіх учасників табору, — киває в бік поля Сергій Кузан. — У нас кожен день роботи спрямований на те, щоб усебічно розвинути молодь. Організовуємо лекції на суспільно важливі теми, влаштовуємо фізичні випробовування, змагання.

Через поле до високого дерева біжить дівчина років 15. За хвилину за допомогою мотузки й карабінів вилазить майже на верхівку.

— Зараз униз з'їжджатиме. От мужня, — Сергій Кузан показує на натягнуту між двох дерев линву. По ній учасники табору по черзі спускаються униз без страховки.

— Адріана, ще не пізно передумати. Висота ж метрів 10, — кричить хлопець років 17. — А то ж можеш не втриматися, боляче буде.

За мить дівчина на землі. Її підбадьорює 18-річна Марія Дубініна:

— Я теж не побоялася вниз з'їхати. Мабуть, просто не встигла злякатися. Та найголовніше, що вперше побачила спеціальне спорядження для спуску і навчилася ним користуватися. Тут багато речей, яких уперше вчишся.

За кілька секунд через галявину з туристичним спорядженням біжить учасник років 20.

— Давай скоріше, а то дорогоцінні секунди втрачаєш, — гукає до нього 21-річний Дмитро Жмайло, керівник Полтавського осередку Молодіжного націоналістичного конгресу.

Хлопець усміхається, намагається бігти швидше.

— Це в нас сьогодні туристичні змагання проходять. Табірники на час з'їжджають із дерева, перебираються по мотузці через річку, бігають зі спорядженням, — пояснює Жмайло. — Увечері будемо нагороджувати найкращих.

Табірна кухня біля річки між дерев. Стоїть великий дерев'яний стіл, поряд багато рукомийників, на вогні гріється вода для чаю.

— А тут у нас погріб, де продукти зберігаємо, — дівчина років 20 показує на копанку, накриту целофаном. На землі лежать овочі, крупи, консерви, згущене молоко.

— Погріб штрафники вирили, — говорить Дмитро Жмайло. — У нас строго: як порушив статут чи проявив недружню поведінку, то маєш спокутувати провину фізичною працею. А за особливу провину в нас інше покарання — ніч у "зіндані".

Зіндан — глибока яма на іншому кінці галявини. Зверху обгороджена штахетами.

— Ночував тут, бо проштрафився сильно. Я головний у своєму рої, на які нас розбивають у таборі. Учора недорахувався своєї людини. За халатність прийшлося відповідати, — підходить до ями львів'янин 18-річний Назар Франчук. — У принципі це цілком нормальне випробування. Тільки холодно вночі було. Так я заздалегідь двоє штанів та три светри вдягнув.

До хлопця підходить Сергій Кузан.

— Як бачите, дисципліна у нас жорстка, — говорить. — Та тільки так зможемо виховати справжніх сильних патріотів України. Молодь тут багато чого навчається: переборювати свої страхи, жити у наметах. Та й місцевим ми допомагаємо. Річку розчистили, сміття прибрали. Оце і є справжній дух товариства, який з'являється у вишкільному таборі.

×