"Чорний павук" Британії: новий король – нові правила?

18

Фото: GETTY IMAGES

Уперше за 70 років над британськими островами прозвучало гасло "Боже, бережи короля!". Вперше більшість нині живих британців – хоча, навіщо применшувати, взагалі більшість сьогодні живих людей на планеті Земля – спостерігали інтронізацію нового британського монарха. Звісно такі зміни в найбільш стабільний довкола-політичній інституції світу змусило багатьох задуматися над питаннями, які раніше нібито і не могли хвилювати широку публіку. Перше і головне з них – які ж обов'язки має монарх? І що може змінитися за правління Його Королівської Величності Карла ІІІ?

Спробуємо розібратися з інститутом королівських привілей, із умовностями і домовленостями неіснуючої конституції Сполученого Королівства. Розберемо різницю між монаршою санкцією та королівською згодою.

Лондонський міст упав

Останні дні вже тільки ледачий не читав, що таке "операція Лондонський міст". Це десятиденний набір заходів, операцій та церемоній, з яких складається офіційний процес поховання Її Королівської Величності Єлизавети ІІ. Він включає в себе як адміністративні політичні, так і медійні суспільні заходи. До речі, саме по медійних показниках автор і зміг помітити те, що з королевою дійсно щось сталося:

1. Зміна лого ВВС в траурні кольори

2. Зміна сітки показів на наступні дні відповідно до трауру

3. Мовчання уряду до офіційного оголошення

На сьогодні ми перебуваємо на завершальному етапі цього процесу, який сумарно займає 10 днів. Офіційний державний похорон королеви у Вестмінстерському абатстві 19 вересня. Тіло наразі знаходиться в Единбурзі, звідки транспортуватиметься спеціальним потягом до Лондона. Міністерство закордонних справ Сполученого Королівства невтомно працювало над організацією запрошень на 19 число. Міністерство внутрішніх справ вирішило десятки тисяч інфраструктурних та безпекових питань на тиждень вперед, спецслужби опрацьовують найскладніші варіанти того, що може бути не так. Королівська пошта та королівський монетний двір вирішують титанік задач по друку нових банкнот, випуску нових монет, створення нових марок та затвердження нових гербових символів.

Проте на цьому фоні також знову актуальним стало старе питання – які, все ж, обов'язки монарха? За 70 років правління Її Королівської Величності Єлизавети ми звикли до її стилю та того набору задач, який вона на себе брала. Чарльз уже показує трохи інший настрій. Тому давайте звернемося до джерел і проаналізуємо що може робити монарх Великої Британії.

 

Королівська скромність

Варто, мабуть, почати з того що у Сполученого Королівства Великої Британії немає Конституції. Тобто просто відсутній документ, який носить таку назву або має такі функції. Натомість кожен орган влади, кожна гілка управління державою має власні статути, норми, правила. А головне – традиції, якими вони керуються у виконанні своїх обов'язків перед сюзереном. Важливо, що саме перед ним, а не державою. Таким чином жодної вищої системної координації між повноваженнями тих чи інших органів на папері нема. Це все формувалося в процесі історії за рахунок прецедентів та реформ управління.

Приблизно така саме ситуація з королівськими повноваженнями. Якщо бути термінологічно точним – з королівськими привілеями. По суті, жодним чином права монарха на керування державою не обмежені. Взагалі. 2003 року спеціальний парламентський комітет видав документ, в якому стисло перерахував основні привілеї монарха, якими він та вона мають можливість користуватися. Цей список містить все, аби точно підтвердити слова Луі XIV про те, що "Держава – це я". Повноваження британського монарха різняться від звичного права на помилування та обов'язку видачі паспортів і аж до розпуску парламента, відкликання будь-якого міністра і оголошення війни. Британія – ядерна держава. Тобто і доступ до горезвісної "червоної кнопки" у правлячого монарха також є.

Так чому ж монарх не використовує зазвичай ці повноваження? Чому королева Єлизавета запам'яталася саме як стримана королева, а не як жорстокий тиран? У цього політичного підходу є своя історія. Британські монархи завжди мали підтримувати баланс між власними амбіціями та бажаннями інших політичних гравців. Насамперед, парламенту. Останній раз, коли король намагався забрати в парламенту його владу, розпускав без кінця за власним бажанням та використовував виключно як апарат для збору податків і тримання в покорі середній клас, доля короля склалася не дуже оптимістично. Нагадаю, цим бідаком був Карл І. Тоді в результаті громадянської війни з прихильниками парламенту він втратив голову. Буквально.

Ранній розвиток капіталізму, формування потужного середнього класу та наявність прав на самоуправління для підданих протягом більш як 800 років (стартуючи від Великої хартії вольностей 1215 року. – Gazeta.ua) – усе це серйозно вплинуло на перегляд британськими монархами власних повноважень та бажання ставати узурпаторами. Тому останні три-чотири століття ми спостерігали баланс між владою парламенту та міністрів і королівською владою. Доволі рідкісними були випадки, коли парламенту чи прем'єру доводилося нагадувати королю "правила поведінки". Скажімо, з останнього хіба варто згадати кризу з відреченням від престолу Едварда VIII через бажання одружитися з американкою Сімпсон. Проте часи правління Єлизавети стали золотим еталоном співпраці всіх гілок влади та виваженого королівського впливу.

Чи зможе Чарльз витримати цей рівень?

 

"Чорний павук"

Насправді, вже раніше Чарльз був відомий як доволі "балакучий" представник родини. Негласний кодекс поведінки каже про те, що член правлячої династії – особливо монарх та спадкоємець – не мають висловлювати власні судження. Особливо якщо вони достатньо радикальні та/або стосуються політичних питань.Що ж, це правило Чарльз очевидно успішно забував. Він часто ставав центром уваги для преси і суспільства, висловлюючись стосовно багатьох питань – від розвитку важкої промисловості та деяких політичних рішень уряду аж до сільського господарства та місцевого самоврядування. В комбінації з його іноді запальним темпераментом це створювало не вельми зручний коктейль для королівської родини.

Але все це тьмяніло порівняно зі "скандалом чорного павука". 2015 року, після 10 років судових баталій, були опубліковані 27 листів принца Чарльза до членів кабінету Тоні Блера у 2004-2005 роках. Чарльз вимагав від Блера всього: від термінових дій щодо покращення обладнання для військ, які воюють в Іраку, до наявності у Великої Британії альтернативних рослинних ліків. Ба більше – він пропонував своїх особистих радників як експертів до деяких засідань кабінету, просував політиків в межах свого зацікавлення й іноді дозволяв собі доволі жорсткі висловлювання щодо своїх опонентів. Уряд витратив понад 400 000 фунтів стерлінгів на судові витрати під час невдалої спроби заблокувати запит журналіста Guardian Роба Еванса 2005 року. Справа врешті-решт була вирішена у Верховному суді.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Наша найдорожча бабусю" – онуки написали прощальний лист королеві Єлизаветі

До речі, скандал отримав таку назву через дрібний і дуже кучний почерк Чарльза. Журналісти підхопили алегорію, що нібито листи дійсно написані "павуком", який своїми плетеними мережами та дрібно написаними листами керує урядом.

Скандал не отримав того цунамі невдоволення, якого всі очікували. Бо на горизонті вже маякував Брексіт і було не до того. Але ця тенденція наразі стає дедалі більш актуальною – чи продовжиться цей неформальний вплив на уряд? Чи будуть нові листи від "павука"? Чи може більше – юридична команда Чарльза цілком здатна згадати про вагому роль монарха в керуванні державою, яка закріплена звичаєвим правом, і на яку останню сотню років ніхто не піднімав руки. До речі, одну таку спробу навіть зупинила сама Єлизавета – 1999 року вона монаршим указом заборонила парламенту обговорювати можливість оголошення війни без санкції монарха. Навіть не законопроєкт, а саме обговорення.

Для сценаристів серіалу "Корона" настали цікаві часи.

×