Команда "Рамштайн": як нова ініціатива Заходу допоможе перемогти рашизм - стаття Тараса Жовтенка

6

"Ми зрушимо небо й землю, щоб задовольнити нагальні безпекові потреби України," – саме ця теза вступної промови міністра оборони Сполучених Штатів Ллойда Остіна стала ключовою на інавгураційній зустрічі представників 43 країн-учасниць на авіабазі Військово-повітряних сил США Рамштайн у Німеччині 26 квітня. Яка стала без сумніву глобальної ініціативою з підтримки і надання воєнно-технічної допомоги Україні. Цей заклик підкреслював безпрецедентні політичні й безпекові виклики, пов'язані з неспровокованим повномасштабним російським вторгненням на територію України 24 лютого. А також наголошував на безпрецедентній готовності країн-учасниць саміту докласти всіх можливих зусиль для допомоги в обороні України і всього вільного світу.

"Домашня робота" Вашингтона

Історична "ініціатива Рамштайн" стала можливою завдяки системним зусиллям Вашингтона ще до початку інавгураційного зібрання.

Масштаб бойових зіткнень, чисельність особового складу і військової техніки сторін, насамперед Росії, яка традиційно намагається перемогти не стратегією, а примітивною чисельністю, поставили воєнно-політичне керівництво США перед очевидними фактами:

1) Російсько-українська війна – конфлікт, подібного якому Захід і Європа не бачили з часів завершення Другої світової війни.

2) Збройні сили України успішно доводять свою максимальну боєздатність і майстерність на рівні кращих армій країн-членів НАТО, в той час як армія РФ демонструє свою майже повну нездатність виконувати бойові задачі в умовах сучасного інтенсивного збройного конфлікту, навіть у протистоянні з кількісно слабшим противником.

3) Перемога України може змінити баланс сил не лише на пострадянському просторі і в регіоні Центрально-Східної Європи, а й на глобальному рівні. Особливо враховуючи грубі й примітивні потуги Кремля повернутися у "велику гру" як "супердержави", нав'язавши США Холодну війну 2.0 з розподілом сфер впливу, двополюсним світом і всіма іншими неприємними історичними паралелями.

4) Відтак Україні треба надати всю необхідну підтримку, щоб знищити боєздатну частину російської армії і відкинути Кремль на десятиліття назад. На воєнно-стратегічні, політичні й економічні позиції початку 1990-х років.

Проте в цьому полягала найбільша проблема. Потреба України в озброєнні була настільки масштабною, що в звичайному режимі американський ВПК просто не міг справитися з такою лавиною замовлень – ні кількісно, ні за термінами виконання.

Був ще одна нюанс. Далеко не вся зброя, яку могли запропонувати Україні Сполучені Штати, була б для нас максимально ефективною. Головним чином через те, що українські захисники були змушені "з коліс" використовувати цю зброю в бою, не маючи достатньо часу на ґрунтовну підготовку і навчання.

Тому це мали бути насамперед системи радянського виробництва, але "прокачані" хоча б до мінімального НАТОвського рівня. Таку зброю мали східноєвропейські союзники США по НАТО і були готові передати її українській стороні. Але в обмін на сучасніші американські аналоги. Що знову повертало Вашингтон до проблем власного ВПК.

Гармонізувати підходи до такої "обмінної" взаємодії між США та їх європейськими союзниками в Альянсі вдалося на зустрічі міністрів оборони країн-членів НАТО 6 – 7 квітня в Брюсселі. До речі, ця зустріч стала переломною і в контексті посилення політичної підтримки України: колективний Захід майже повністю відкинув риторику "уникнення ескалації" і нарешті почав називати речі своїми іменами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Декілька років доведеться працювати зі збільшеним навантаженням і навчитися економити" - Андрій Длігач

Другою частиною "домашнього завдання" стала робоча зустріч у Пентагоні представників 8 ключових оборонних контрактників – підприємств американського ВПК 13 квітня. Головною темою розмови було "забезпечення готовності Сполучених Штатів в довготерміновій перспективі задовольнити потреби України з огляду на війну, розв'язану Росією".

Актуальність такої зустрічі була очевидною. Сторони з'ясували реальні спроможності ключових виробників озброєнь США, а також їх потреби для налагодження максимально інтенсивної роботи підприємств – подібний досвід вже був у компанії Lockheed Martin, виробника ПТРК Javelin. Відтак, був прокладений курс на лендліз.

"Рамштайн-І" і лендліз

Без сумніву, перший саміт Рамштайн, який відбувся 26 квітня, став знаковою подією. Він фактично ознаменував створення глобальної антипутінської коаліції країн Заходу – за аналогією з антигітлерівською коаліцією часів Другої світової війни.

"Домашня робота", проведена Вашингтоном, забезпечила максимальну залученість усіх союзників по НАТО. Водночас, це забезпечило реальну дієздатність ініціативи перевіреним інструментарієм і механізмами колективної та кооперативної безпеки Альянсу. Це також дало новий поштовх НАТО вдосконалити ці механізми. Особливо з огляду на трансформаційні процеси НАТО-2030.

Результати першого Рамштайну також фактично започаткували формування нового регіонального і глобального безпекового порядку денного без Росії. Враховуючи чітко озвучену мету Вашингтона зробити все, щоб Кремль більше не міг повторити чогось і близько схожого на сучасну масштабну агресивну війну.

Ну а це відкриває двері до формування якісно нових підходів до гарантування міжнародної безпеки. Потенційно - щось на кшталт формули "НАТО+".

З огляду на тривалість війни, стала очевидною необхідність проводити регулярні зустрічі в такому форматі. Для "звірки годинників" і оперативного реагування на зміну динаміки на полі бою та відповідні корективи до українських оборонних потреб.

У відповідь на це вже наступного дня після першої зустрічі, 27 квітня, Пентагон ініціював створення Центру координації постачання та оптимізації доставки військової допомоги Україні (ECCU - EUCOM Control Center of Ukraine). Центр функціонуватиме на базі Штаб-квартири європейського командування США у Штутгарті, під керівництвом американського генерала. Головна мета Центру: координація зусиль країн-учасниць зустрічі в Рамштайні і співпраця з міжнародним координаційним центром донорів (IDCC).

Зустріч виявила також проблемні моменти, які потребували додаткових зусиль. Зокрема, очевидною стала потреба у організаційно-правовій рамці – універсальних правилах, які б дозволили юридично аргументувати і організувати процес трансферу озброєнь як від країн-учасниць ініціативи до України. Так і між самими країнами-учасницями - для компенсації втраченого з такою передачею оборонного потенціалу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новий міграційний безлад. Хто буде відбудовувати Україну

Механізм лендлізу, введений в дію президентом Байденом символічного 9 травня, забезпечив ключові вимоги функціонування оборонних підприємств США. Насамперед доступ до ресурсів та фінансування. Лендліз також надав правову рамку для передачі зброї не лише безпосередньо Україні, а й своїм союзникам в Європі – взамін переданих Києву старіших радянських систем.

"Рамштайн ІІ": робочі будні

Друга зустріч ініціативи Рамштайн, яка відбулася за місяць після першої, 23 травня, стала фактично першою робочою. До її початку Вашингтон виконав чергове "домашнє завдання": офіційно оформив лендліз і додатковий бюджет у $40 млрд.

Тепер країни-учасниці отримали все, що потрібно для налагодження ефективної роботи з постачання зброї для захисту України. Мають організаційно-правову рамку своєї діяльності і офіційно затверджений бюджет.

Це сприяло розширенню країн-учасниць ініціативи, до яких додалися 5 нових держав – Австрія, Ірландія, Колумбія. А також Косово з Боснією і Герцеговиною, які також мають невеличкі арсенали радянської зброї і радо скористаються нагодою вигідно обміняти її на більш сучасну західну. Колумбія буквально напередодні офіційно отримала бажаний MNNA – статус основного союзника США поза НАТО. Тому має потенційний інтерес долучитися до ініціативи.

Цей раунд, як і усі наступні, матиме цілком конкретний практичний результат. Після його завершення, наприклад, 20 країн-учасниць формату оголосили про нові пакети безпекової допомоги для України, включно з передачею критично необхідних артилерійських систем і боєприпасів.

Також після зустрічі Данія заявила про готовність передати Україні протикорабельні ракетні комплекси "Гарпун". А в США заговорили про можливість постачання Києву важких ударних безпілотників Reaper, РСЗО М270 MLRS та М142 HIMARS, а також ЗРК Patriot.

Наступна зустріч запланована на 15 червня в Брюсселі. Там, за логікою процесу, вже мають бути обговорені конкретні результати – і окреслені плани наступних кроків.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Сподіваюся, до трибуналу Путіна не уб'ють. Це була б легка смерть" - норвезький доброволець

Передбачувано, Рамштайн стає постійним технічним інструментом узгодження позицій між Україною та її союзниками, майданчиком для домовленостей про конкретні кроки з надання нашим Збройним силам необхідних засобів для системної і масштабної утилізації російських загарбників. А також потенційно фундаментом формування нової архітектури системи міжнародної безпеки, де Україна відіграватиме одну з ключових ролей.

Тарас Жовтенко, експерт з міжнародної безпеки, кандидат політичних наук, для Gazeta.ua

×