Зовнішня політика і дипломатія, як, мабуть, жодна інша сфера людського життя, окрім звичайно внутрішньо родинних взаємин, була і залишається родючим ґрунтом для цілого каскаду влучних і не дуже висловів та афоризмів. Деякі з них добре відомі лише фахівцям, а деякі, навпаки – стали загальновідомими. Наприклад – вже майже класична фраза Вінстона Черчилля: "Умиротворитель - це той, хто годує крокодила, сподіваючись, що той з'їсть його останнім". Вона стала загальним визначенням хибного курсу на потурання агресору.
При цьому, деякі тези з дипломатичних документів і заяв не лише увійшли в історію, але й з часом стали характеристикою усієї державної політики, квінтесенцією бачення тією, чи іншою країною навколишнього світу, доказом адекватності усвідомлення справжніх національних інтересів. Згадаємо хоча б більш ніж резонансну для свого часу фразу імперського міністра закордонних справ Німеччини Бернхарда фон Бюлова, який перед Першою світовою війною наголосив, що німці прагнуть "власного місця під сонцем". Це мало означати відверті претензії на ще більше заморських колоній і ще більший вплив у світі. Як добре відомо, Перша світова війна завершилася повним крахом аж чотирьох світових імперій – власне Німецької, Російської, Австро-Угорської й Османської.
Чи не увійде в історію дипломатії з такою ж сумнівною славою заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков, який 9 січня цього року напередодні американсько-російських переговорів з гарантій безпеки у Женеві з використанням лексики, не зовсім притаманної звичайній дипломатичній, на увесь світ брякнув, що мовляв: "НАТО треба збирати манатки і відправлятися на рубежі 1997 року"?
Тоді, як ми пам'ятаємо, головними вимогами Кремля були відмова Північноатлантичного альянсу від подальшого розширення на Схід і демонтаж уже збудованої інфраструктури в країнах, які приєдналися до НАТО після 1997 року.
Що ж, відповідь НАТО на той ультиматум РФ ми вже знаємо. Однак, цей характерний для стилю сучасної російської дипломатії вислів, здається став загальним діагнозом усієї зовнішньої політики путінської Росії, дипломатична служба якої давно перетворилася на суто пропагандистське відомство. А її повсякденними інструментами стали відверте перекручування фактів, шантаж і погрози. І це, як ми вже бачимо, не залишилось непоміченим навіть в тих країнах, що мали з Росією відносини особливого характеру.
Швеція і Фінляндія: до чого готуватися далі
Ще після окупації Росією Криму в Фінляндії для багатьох стало зрозумілим, що політика країни, яка базувалася на чотирьох стовпах: незалежній обороні, членстві в Європейському Союзі, активній взаємодії з ООН, особливих відносинах з Росією – перестає працювати. Негативну реакцію в суспільстві спричинив і торішній грудневий вкрай різкий ультиматум Кремля. Його сприйняли і на адресу Фінляндії. Вражені масштабним вторгненням Росії в Україну та обурені жахливими злочинами російських вбивць і мародерів, фіни та шведи швидко змінили своє ставлення до НАТО. Вони спонукали свої уряди оперативно подати заявки на вступ до Альянсу. В Скандинавії зрозуміли, що більше не можна довіряти нічому з того, що заявляє російський президент. Після 24 лютого рівень підтримки вступу до НАТО серед фінів сягнув 80%, а членство в Альянсі стало сприймати більш вагомою гарантією безпеки, ніж будь-які інші альтернативи. Як не без іронії зазначив один фінський політолог: "Якось так сталося, що на країни НАТО Росія ніколи не нападала, а на інші країни чомусь нападала".
Вступ Фінляндії та Швеції в НАТО посилюватиме в Європі вагу і вплив США. А це те, чому Москва намагалася усіма силами протидіяти
І Швеція, і Фінляндія на саміті Альянсу, що проходив цього тижня в Мадриді, отримали запрошення на вступ до НАТО. То що ж очікує РФ з початком цілеспрямованої інтеграції в рамках вступу цих двох країн до Альянсу? Аналіз наявної інформації дозволяє констатувати таке.
По перше, Балтійське море фактично перетворюється на "натовське озеро" і потребуватиме суттєвого нарощування військо-морської присутності РФ, включаючи й компоненти протиповітряної і протиракетної оборони.
По друге, значно збільшується суходільна лінія зіткнення НАТО і Росії, що потребуватиме розгортання додаткових підрозділів збройних сил РФ в Карелії та Мурманській області.
По третє, не на користь Росії змінюється й стратегічна ситуація в Арктичному регіоні. Доволі туманними є й перспективи Арктичної Ради, де ще недавно Москва активно просувала власні інтереси.
По четверте, вступ Фінляндії та Швеції в НАТО посилюватиме в Європі вагу і вплив США – а це те, чому Москва намагалася усіма силами протидіяти ще з початку холодної війни.
По п'яте, наразі для РФ стає доволі непросто взагалі просувати якісь ідеї щодо нейтрального статусу України. Адже відмова від нейтралітету Хельсінкі та Стокгольма наочно показала багатьом в Європі, що на тлі останніх подій такий статус вже не сприймається всерйоз навіть його давніми й найвідданішими прихильниками.
У НАТО під час саміту у Мадриді продемонстрували і зміцнення солідарності, і бажання посилювати власну оборону, і рішучість у стримуванні агресивного курсу Кремля. У новій концепції Альянсу, затвердженій в Мадриді, прямо зазначається: "Російська Федерація є найбільш значущою та прямою загрозою безпеці держав-членів НАТО, а також миру та стабільності у Євроатлантичному регіоні. Вона намагається встановлювати сфери впливу та прямого контролю за допомогою примусу, підривної діяльності, агресії та анексії".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Військові облігації: як це працює та чи реально заробити на підтримці держави
Абсолютно логічне формулювання. Можливо, правда дещо запізніле, адже в Росії не дуже то й приховували те, що вони збираються воювати з Альянсом вже 2025 року. Більш того, різні, зокрема спеціалізовані російські військові джерела, відверто писали про розробку їхніми фахівцями планів стосовно нанесення країнам Альянсу комплексного ураження усіма видами озброєнь в рамках так званих превентивних дій.
Тобто, схоже, що НАТО аж ніяк не збирається пакувати валізи. Навпаки, забувши свої ультимативні вимоги, додаткові озброєння відчайдушно збиратиме саме РФ, - щоб хоча б в пропагандистських цілях показати посилення своєї присутності на Балтиці і в Арктичному регіоні. Росія своїми ж діями, кульмінацією яких стало широкомасштабне вторгнення в Україну, фактично зруйнувала своє ще донедавна доволі комфортне зовнішнє середовище. Для РФ ефект раптовості вірогідного нападу на НАТО вже втрачено. Тим часом, її найближчому військо-політичному союзнику - Білорусі - було прямо вказано, що вона має "припинити свою співучасть у війні".
НАТО відповість РФ
Натомість, НАТО вже однозначно готується дати адекватну відсіч потенційній російській агресії. Як зазначається, відповіддю Альянсу на нову реальність стало значне збільшення сил швидкого реагування - підрозділів, що перебувають у постійній готовності для швидкого розгортання на можливому театрі воєнних дій. Очевидно, що сьогодні таким театром НАТО вважає "східний фланг" - Польщу та країни Балтії, які мають сухопутний кордон з Росією. Чисельність цих підрозділів вже до наступного року зросте з нинішніх 40 тисяч військових до 300 тисяч. Важливо зрозуміти, що усі ці 300 тисяч солдатів та офіцерів не будуть постійно перебувати біля кордонів Росії. Буде лише частина контингенту - на ротаційній основі. Решта ж підрозділів розміщуватимуться у своїх країнах, але перебуватимуть у постійній готовності до перекидання. При цьому на території держав "східного флангу" НАТО вочевидь розмістять склади палива та боєприпасів, техніку та озброєння, які дозволять максимально ефективно захистити ці країни від можливої загрози.
Альянс розширить свою підтримку Україні. Очікується, що спрямують на новий пакет допомоги кілька сотень мільйонів євро
Одночасно НАТО розширить свою підтримку й Україні - лідери держав-учасниць Організації Північноатлантичного договору погодили в Мадриді новий комплексний пакет допомоги Україні. "Ми продовжимо та ще посилимо політичну та практичну підтримку нашого близького партнера України, яка продовжує захищати свій суверенітет і територіальну цілісність від російської агресії", - зазначається у декларації мадридського саміту НАТО. "Це прискорить постачання нелетального оборонного обладнання, посилить кібербезпеку та стійкість України, а також підтримає модернізацію її оборонного сектора", - згадується у документі. ЗМІ зазначають, що в рамках нового пакету нашій державі планують надавати обладнання для захищеного зв'язку, бронежилети, пристрої для розмінування, а також "сотні переносних систем протидії дронам". Очікується, що країни Альянсу спрямують на новий пакет підтримки кілька сотень мільйонів євро. Точну цифру поки що назвати не можуть, адже частину проєктів лише готують. За деякими даними, на допомогу Україні після 24 лютого вже виділили 22 млн євро - допомогу на цю суму або вже доставили, або вона в процесі доставки. Ще 40 млн євро вже затвердили, тепер справа за її передачею.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Росія хоче тиснути на владу вбивствами цивільних" – військовий експерт пояснив збільшення ракетних обстрілів
Як повідомляють обізнані джерела, новий пакет передбачає проекти ще на 330 млн євро. На додачу до негайної нелетальної допомоги новий пакет передбачає і довгострокову частину. Потреба в ній зумовлена тим, що як в Україні, так і в країнах Альянсу з перебігом війни дедалі менше залишається зброї радянського зразка. І з новими поставками у Збройних сил України все більше озброєнь натовських стандартів. Тож у довгостроковій перспективі в Альянсі допоможуть Києву остаточно завершити перехід на нову зброю. Задля цього разом з українською владою розроблять дорожню карту для досягнення оперативної сумісності між ЗСУ та арміями країн НАТО. За наявною інформацією, паралельно з переходом на зброю натівських стандартів реалізовуватиметься ще один проєкт. Він стосується нашого військово-промислового комплексу. Як відомо, українські технології переважно були подальшим розвитком радянської зброї. Поступово змінюватиметься й це.
Є й ще один цікавий момент, на який в нас мало звернули уваги. Вперше в історії на саміт НАТО був запрошений глава уряду Японії. І хоча відповідаючи на питання японської телекомпанії Asahi генеральний секретар Єнс Столтенберг говорив про взаємодію в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та агресивний стиль політики Пекіна в Південно-Китайському морі, слід лише поглянути на мапу Євразії, щоб зрозуміти в яких геополітичних лещатах опиняється наразі путінська Росія - від Фінляндії до Японії.
Путін пішов шляхом "короля-сонця"
Хибна оцінка Кремлем наслідків масштабного вторгнення в Україну з часом увійде в підручники з історії, як ще один приклад зовнішньополітичного прорахунку, що став причиною наступного непередбачуваного розвитку подій. Хоча, слід визнати, що в історії міжнародних відносин вже не раз траплялися подібні випадки. Відомий британський історик і письменник Френк Маклінн у своїй ґрунтовній книзі "1759: рік, в якому Британія стала господарем світу", визначає низку чинників, завдяки яким Франція програла глобальне суперництво Британії. Хоча мала 25 мільйонів населення, найпотужнішу армію в Європі XVIII сторіччя, пристойний флот, розвинуту в ті часи економіку, величезні колоніальні володіння в Північній Америці, островах Карибського моря та Індії. І це при тому, що населення тодішньої Британії максимум сягало семи мільйонів. На підставі вивчення архівних документів та інших джерел він приходить до висновків, що головними причинами невдачі Франції стали низька професійність воєначальників, чию компетентність визначала фаворитка короля маркіза де Помпадур, неповороткість і корумпованість бюрократичного апарату, хаос в управлінні державними фінансами. Однак, він виокремлює й ще однин фактор – впертість Людовіка XV, який не був спроможним правильно визначити національні інтереси країни і неодноразово посилав свої війська розоряти сусідні Нідерланди і німецькі країни, не отримуючи жодних суттєвих зисків. Тобто, у безцільних і надзвичайно витратних військових кампаніях виснажив і економіку, і збройні сили Франції - лише один так і нездійсненний план вторгнення на Британські острови коштував 24 мільйона франків. Саме Людовік XV довів свою країну до всеосяжної і потужної внутрішньої кризи, яка згодом спричинила й Велику Французьку революцію.
Керівництво Росії втратило спроможність об'єктивної оцінки ситуації у світі і ролі РФ у ньому
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ахіллесова п'ята" Путіна: що поховає економіку країни-агресорки
Виходячи з ремарок сьогоднішнього керівництва Росії, воно також втратило реальну спроможність об'єктивної оцінки ситуації у світі та сьогоднішньої ролі РФ у ньому. А як ще можна охарактеризувати те, що Путін публічно порівнює себе з Петром І і називає своїм завданням повернення начебто втрачених територій? Та й вцілому російському істеблішменті більш ніж популярними є ідеї встановлення сфер впливу і повернення України, Молдови, Грузії, країн Балтії та вже згаданої вище Фінляндії під контроль Москви. При цьому, для реалізації цих планів війна вважається цілком прийнятною.
Свого часу відомий державний діяч і глава британської зовнішньополітичної служби в роки Другої світової війни Ентоні Іден зазначав: "Немає нічого більш небезпечного, ніж зовнішня політика, що не базується на реаліях". До речі, цей його вислів вже набув ознак своєрідної дипломатичної аксіоми. Путінська Росія неодмінно її підтвердить. Як це вже траплялося не раз із агресивними диктаторами у світовій історії.
3 
1
Коментарі