27-річний Микола Осауленко родом з Чернігова. 2006-го знайшов роботу в столиці. Спершу винаймав житло.
— Кілька разів на рік переїздив з місця на місце. Одні господарі заявили, що продають квартиру. До других рідня приїжджає. Щось нормальне та недороге швидко знайти важко. Кілька разів ночував у під'їзді, просто на східцях. Бо господарі мої речі повиставляли за двері. Після того мати вирішила купити мені квартиру, щоб в неї душа не боліла через сина-бомжа, — розказує.
Разом із матір'ю оглянув понад два десятки помешкань у різних районах. Почали з одно- та двокімнатних у новобудовах.
— "Квадрат" у будинку, який ще тільки будується, пропонують тепер за тисячу доларів, — продовжує Микола. — Дешево. Але нема жодних гарантій, що багатоповерхівку здадуть в строк або здадуть взагалі. А гроші треба дати наперед. То ми з мамою вирішили купити житло в старому будинку.
Шукали за газетами оголошень. Сподобалося двокімнатне помешкання на розі вулиць Драйзера та Закревського на масиві Вигурівщина-Троєщина. 9-поверхівка стоїть усередині кварталу. Квартира — на другому поверсі, має площу 52 кв. м. Вікна виходять у двір. Поряд є супермаркет. Трамваї, тролейбуси та автобуси від сусіднього перехрестя довозять до метро за 20–25 хв.
Ночував у під'їзді. Бо господарі мої речі повиставляли за двері
— Стан квартири був поганенький. Без ремонту — ніяк. Зате є балкон майже на всю довжину житла, — розповідає Микола. — Почали торгуватися з господарями. Спочатку вони просили 87 тисяч доларів. Два місяці ніхто не хотів брати. То вони знизили ціну. Сказали, що продадуть за 77 тисяч. Ми не погодилися. Бо нам пропонували ще одну двокімнатну на Троєщині за 75 тисяч. Вона хоч і вглибині житломасиву, зате в кращому стані. Не треба багато витрачати на ремонт. Ці люди трохи подумали та й скинули до 70 тисяч. Ми вирішили брати. Це ж дешево. Два роки тому за такі гроші продавали хіба що тісну "готельку" на околиці.
Щоб придбати житло в столиці, продали спадок — дідову квартиру у Львові. Отримали $57 тис. Решта — власні заощадження. Микола відкладав по $2 тис. за рік.
— Щоб заощадити, харчувався один раз на день у дешевій їдальні біля роботи. Новосілля справив сам. Купив пляшку вина і келих. Ходив по квартирі попиваючи. Дивився на голі стіни і радів.
Тепер він робить ремонт. Змінив замок. Поставив нові міжкімнатні двері. Стіни потинькував та поклеїв шпалери. На підлогу поклав лінолеум.
— На більше не маю грошей. І без того витратив 3 тисячі доларів. Від попередніх господарів залишилися крісло і кухонна шафа. Решту треба купувати.
Ціни падають, а житло все одно не купують
Олег та Марія Гаврищуки з міста Хмільник Вінницької області придбали однокімнатку для своєї 18-річної доньки в мікрорайоні Замостя у Вінниці.
— Один раз обдзвонили газети. На нас накинулися рієлтори. Наввипередки пропонували варіанти, — розповідає Марія Гаврищук, 37 років. — Ми вибрали квартиру на 27 "квадратів" біля педагогічного університету. Це добротний будинок, зданий 1998 року. Його будували для сімейних міліціонерів. Ми заплатили 26 тисяч доларів. Торік такі квартири були по 33–34 тисячі.
Агентства нерухомості скаржаться: ціни падають, та житло все одно не купують.
— Недавно людина виставила квартиру в центрі Вінниці за 35 тисяч доларів. Але продати хотіла терміново. За два тижні ціну спустили до 27 тисяч. А продали за 24 тисячі доларів, — каже рієлтор із агентства нерухомості "Твій дім" Святослав Лавренюк, 36 років. — Раніше квартира продавалася протягом місяця-двох. Ціни й далі падатимуть. У середньому однокімнатки подешевшали на 5 тисяч доларів, якщо порівнювати з 2007 роком. Однокімнатні квартири можуть подешевшати до 23 тисяч доларів, двокімнатні — до 28 тисяч. Попиту на три- і чотирикімнатні немає зовсім.
2 
1
Коментарі
17