У Тетяни Клочко зі Сміли Черкаської області вдома живе більше 100 безпритульних тварин. Ними опікується уже 24 роки. Кожного дня вона роздає котів та собак на місцевому ринку.
"Люди знають, що доглядаю, то часто залишають їх у мене біля воріт, або приносять на базар. Отак і назбираю повну хату. Раніше була квартира в центрі міста у новому будинку. Тоді зі мною жило 20 котів і 4 собаки, як не старалася, а неприємний запах залишався. Щоб не знущатися ні над тваринами, ні над сусідами, поміняла квартиру на пів будинку. Маю дві кімнати та кухню", - розповідає Gazeta.ua Тетяна Клочко.
У день на їжу для утриманців Тетяна Яківна витрачає 150-200 грн. Купляє дешеві крупи, рибні голови, обрізки з м'яса, курині шкурки. Нових господарів для собак та котів жінка обирає сама.
"Якщо бачу, що людина легковажна чи п'яна, то не довірю їм. І дітям не даю, бо знаєте як буває: захотілось їм собачки, прибіжать просять, а дома батьки скажуть, що нам не треба, неси де взяв. А дитині соромно повернутися і випускає на вулицю", - пояснює Клочко.
Тетяна Яківна з 1994 року на пенсії. Раніше служила в армії в Німеччині разом зі чоловіком. Вона поїхала добровольцем в інженерні війська.
"Працювала художником у військовому будинку культури. Маю звання сержанта. Ми тоді застали об'єднання Німеччини. Одного дня все змінилося. Отак вчора ще було ГДР, а сьогодні уже інша країна: інші продукти, одяг, ціни. А запах який там, ця країна пахне кавою. Кожного дня о 5 ранку пенсіонерки миють шматок дороги біля свого під'їзду. Ідуть вулицями люди і видно, що їм добре. А як я ходила продуктовими рядами в магазині, постійно ахкала. Про таке життя ми могли тільки мріяти"- згадує жінка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Безпритульні собаки з України поїхали жити за кордон
За кордоном Тетяна пробула 5 років, коли повернулася, то розлучилася з чоловіком. Сама ростила двох дітей.
"Син Володимир помер 6 років назад, у нього був рак шкіри. Він жив у Києві з дружиною і донькою. Залишилася у мене лише донька Галя. Живе у Смілі з чоловіком і двома синами. Інколи приходять, допомагають мені. Коли я хворіла або їздила до сина в лікарню, то доглядали моїх тварин. Вони підтримують мене, але постійно жаліють, що через собак та котів я зовсім не маю часу для себе".
П'ять років Озарінська фотографувала на вулицях Одеси безпритульних собак. Знімки друкувала й оброблювала графічно від руки. Хоче показати світ очима не людей, а тварин. Люди завжди жаліють безпритульних собак. Вважають, що кожному потрібен хазяїн. Та собаки не знають, що повинні його мати.
2 
1635
Коментарі