"Чи був водій нетверезий? Це питання мене теж цікавить, — каже слідчий Віктор Дідик із відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод Управління внутрішніх справ України в Житомирській області. — За словами водія, після скоєного він зупинився, однак злякався натовпу людей, які з"явилися на місці, й поїхав".
Близько одинадцятої вечора 28 липня неподалік села Глибочок Баранівського району Житомирської області їхав легковик "деу" зі службовими номерами. За кермом сидів голова райдержадміністрації сусіднього Полонського району Хмельницької області Анатолій Бученко.
— У водія був вихідний, тож я вів машину сам, — розповідає "ГПУ" Анатолій Бученко. — Жнива, зустрічі... Із 27 липня я був у відпустці і, так би мовити, підтягував справи.
Голова твердить, що їхав на останню заплановану зустріч. На початку села Глибочок його зупинила жінка, попросила підвести до Баранівки. Від освітленого повороту, де є зупинка і кафе, Бученко від"їхав метрів 100.
— Несподівано перед машиною виринула постать, — розповідає чоловік. — Вона йшла якось впівоберта й вела велосипед. Я різко вдарив по гальмах і крутнув кермо ліворуч. Людина вилетіла на капот. Потім її підкинуло на скло. За інерцією я проїхав ще метрів із 80. Точно не знаю. Це даїшники заміряли. Розвернувся. Лобове скло було посічене.
Водій вийшов. Його руки були у крові від битого скла. Пасажирка вилізла з машини й кинулася геть. Після цього Бученко її не бачив.
— Почув крики, — веде далі Анатолій Бученко. — Під"їхав бус. Вийшов водій і двоє хлопців та й кажуть: "Ти зробив аварію. По доброму, повернися назад". А там збирався все більший натовп. Може, навіть родичі потерпілих? Це ж субота. А якщо люди випивші. Я злякався, що дадуть по голові. Дав по коробці — і в об"їзд. Поставив машину на автовокзалі в Полонному. Зателефонував даїшникам і повідомив, що вчинив ДТП. Сказав, де машина.
— Водій скоїв наїзд на двох пішоходів, — уточнює слідчий Віктор Дідик. — Загинула жителька села Глибочок 22-річна Галина Поплавська. А 24-річного жителя Казахстану доправили до лікарні.
За матеріалами слідства, водій рухався до райцентру Баранівка. Після пригоди машина поїхала назад у Полонне.
— Я дізнався, що тієї ж ночі правоохоронці про все розпитали в мого водія. Він гуляв на весіллі, — каже Анатолій Бученко. — Мені перетелефонував один із даїшників і розповів, що загинула жінка. Мене ледь не паралізувало. У неділю вранці я зателефонував до міліції. Вони сказали: давай уже на понеділок. Чи вживав я того дня спиртне? Ні. Маю чимало свідків, які бачили мене цілий день.
Потерпілий громадянин Казахстану зварювальник Валерій Астахов лежить у баранівській лікарні. Він має перелом правої гомілки, лівої руки та струс мозку.
Мати потерпілого, українка за походженням, 62-річна Лідія Астахова розповідає, що їхня сім"я живе в місті Актау Мангистаусовської області. Це на березі Каспійського моря. Працюють на Прикаспійському машинобудівному комплексі. На Житомирщину приїхали провідати старшого сина та 10-річного онука Діму.
Того дня гості гуляли селом. Любувалися природою. Кажуть, Казахстан — то голі степи, зелені там немає.
Єдиним свідком аварії став онук Астахової.
— Ми з батьком та дядьою Валєрою йшли дорогою, — розповідає Дмитро. — Тато пішов уперед. Валєра вів мене за руку, але потім пустив, хотів підкурити. Я пройшов далі, обернувся. Бачу, машина їде прямо, а потім різко звернула. Збила жінку й Валєру. І поїхала далі.
Потерпілий Валерій Астахов нічого не пам"ятає:
— Помню, гуляю с Димой. Очнулся в траве. Очень болела нога. Думал, судорога, хотел встать. Брат сказал, что меня сбила машина. Я снова потерял сознание.
У неї одна матуся, а на землі — друга
Лідія Астахова постійно біля сина.
— На нем живого места не было. Я проводила рукой по спине, а под кожей щебенка. Удар был такой, что следователь нашел один кроссовок на одной стороне дороги, а второй — на другой.
Цікавлюся, чи водій чимось допоміг їм.
— Дал что-то полторы тисячи гривен, — каже Астахова. — Да мобилку сыну купил. Та разбилась. В последнее время он не появляется. Я его еще ни разу не видела, а то бы я ему рассказала.
Хата загиблої Галини Поплавської стоїть при дорозі. Видно нефарбовані вікна, у саду незбирані яблука. Старша сестра небіжчиці Людмила, 30 років, до середини не запрошує. Каже, там не прибрано.
Галина підробляла де доведеться. В неї лишилася 4-річна донька Юля.
— Галя посварилася зі своїм чоловіком ще під час вагітності, — розповідає жінка. — Відтоді з ним не спілкувалася. Сама виховувала доньку. Хорошою сестрою була. Ми знаходили спільну мову, хоча по батькові не рідні.
Бабця навчила Галю "кидати карти". За день до смерті вона погадала Людмилі. Сказала: "У тебе будуть поважні люди з казенного будинку. Однак тобі випадають вечірньою порою сльози".
Батьки сестер працювали на електрофарфоровому заводі. Покійний тато Францішек був ветераном праці. Помер два роки тому. Мати — інвалід І групи, не ходить.
Галина каже, що не хоче карати водія.
— А що мені з того, як його посадять. Він нам допомагає. Похорон зробив за свій рахунок. Юлі обіцяв підшукати житло.
Людмила живе без чоловіка. Має 7-річну доньку Аню. Хоче удочерити племінницю.
— Я їй розповіла, що Бозя взяв її маму на небо, — каже Люда. — Тепер вона знає, що на небі в неї одна матуся, а на землі — друга. Дитина думає, що її мама прийде і щось їй принесе. Як завжди.
За фактом пригоди порушено справу. Триває слідство.
3 
1
Коментарі
1