— Люду в лікарню привіз Юра. Всю побиту, голу. Була вже мертва. Лікар зробив вигляд, що не знає її. Хоча Люда кожні півроку проходила огляд у гінеколога. Її одяг через 2 години приніс у поліцію невідомий чоловік. Я бачив брюки, курточку, носки. З них сипалася земля, сухе листя, хвойні голки, — каже 37-річний Михайло Охрім із міста Обухів на Київщині.
Тіло його колишньої дружини 37-річної Людмили на світанку 2 травня привіз до лікарні слідчий райвідділу поліції 31-річний Юрій Федонюк. Напередодні святкував із жінкою Великдень.
Експертиза встановила, що Людмила Охрім померла від серцевої недостатності.
— На тілі не було живого місця. Коліна обдерті до крові, на плечі з правого боку — величезна гематома, на спині — здорова рана. Руки всі сині, на талії — синці як від пальців. Жіночі органи порвані. Вони її дико зґвалтували в неприродний спосіб, — говорить Михайло.
Великоднього ранку Людмила з братом ходила до церкви.
— Потім я відпочивав удома, а Люда хотіла погуляти. Пішла на вулицю, — каже брат Людмили Охрім 33-річний Іван Мокан.
— Мені Люда подзвонила близько десятої вечора. Сказала, що чекає на "парапеті" перед супермаркетом "Велмарт". Я приїхала з колегою Ольгою, — розповідає 32-річна Олеся Тихоненко, подруга Людмили. Працює слідчою в Обухівській поліції. — З Людою був її брат Ваня та його друг Руслан. Ми розмовляли, пили бренді-колу. Підійшли ще Юра й Діма. Запропонували проїхати в кафе "Сова". Добирались Юриною машиною. Замовили дві пляшки горілки на сімох. Юра не пив, але очі були якісь скляні. Був незвичайно збуджений. Говорив мало. Більше танцював і співав.
— Близько другої ночі я вийшов покурити, — розповідає Іван Мокан. — Через 10 хвилин сестри в кафе вже не було. Леся сказала, що їй стало погано і Юра з Денисом повезли її додому. Я здивувався, бо ж ключі від її квартири — в мене. Кілька разів дзвонив Люді, телефон не відповідав. Поїхав додому. Люди не було.
— Ми з Олею чекали, що хлопці до нас повернуться. Просиділи до третьої ночі і роз'їхались на таксі. О восьмій ранку мені подзвонили і сказали, що Люди вже нема, — згадує Олеся. — З Юрою і Денисом ми часто бували на виїздах. Інколи цілу добу чергували у відділенні. Близькими друзями не були. Але я не могла подумати, що вони здатні на вбивство. Більше не хочу з ними працювати. Вимагатиму, щоб мене перевели.
Михайло і Людмила Охріми — родом із села Вишнівка Снятинського району Івано-Франківщини. Були однокласниками. 2001-го приїхали на заробітки до Обухова. Виховували сина Івана, якому зараз 15 років. Людмила працювала в Києві покоївкою, Михайло — електротехніком. Два місяці тому розлучилися.
— Люда не могла померти від серця. Ми прожили з нею 16 років. Жодного разу не жалілася на серце, — каже Михайло Охрім.
Родина замовила другу експертизу тіла. Чекають на її результати. Поліцейські не вбачають своєї провини.
— Люда померла від того, що багато випила. Коли ми з Юрою їх зустріли, вони вже були добре п'яні. В кафе замовили два графини горілки. В три часа ночі почали збиратися додому. Люді стало погано. Юра запропонував підвезти. Ми втрьох сіли в машину. Мене висадили біля дому, а Юра з Людою поїхали далі. Він мені розказував, що біля дому їй погіршало. Це було близько п'ятої ранку. Потім він відвіз її в лікарню, — стверджує 31-річний Денис Отурін. Він та Юрій Федонюк — останні, хто бачив Людмилу живою.
Людмилу Охрім поховали на Івано-Франківщині 5 травня. Прокуратура Київської області відкрила кримінальне провадження за статтею умисне вбивство. Про підозру нікому не повідомляли. Слідчих Федонюка й Отуріна відсторонили від виконання службових обов'язків.
2 
1
Коментарі