За останні 12 років у Ксаверівці, що на Київщині, під колесами автомобілів загинуло 92 людини.
У селі всього дві тисячі жителів. Три кілометри траси Київ–Одеса, яка проходить через Ксаверівку, тут називають "м'ясорубкою". Бо якщо не родич, то добрий знайомий — загинув у кожного. Вже цього року на трасі загинуло четверо.
Ксаверівка — за 55 кілометрів на південь від столиці. Село, як ножем, розрізане навпіл автомагістраллю. Щоб потрапити, наприклад, з центрального майдану до школи, треба перетнути 30-метрове шосе. Машини летять ним зі швидкістю, що вдвічі перевищує дозволені 60 кілометрів на годину.
Коли чуєш про чергове нещастя, щоразу думаєш — хто наступний? Може, я. Чи, не дай Боже, моя дитина, — розповідає "ГПУ" секретар Ксаверівської сільради Раїса Коваленко, 44 роки. — Там, — показує рукою у бік шосе, — мій будинок. Щодня переходжу дорогу чотири рази. Боюся сама, словами не передати! А як дітям?
А дітей у Ксаверівці щоранку ведуть до школи за руку. Після уроків у тутешніх учителів додаткові обов'язки: вони переводять своїх учнів через дорогу.
Якщо не родич, то добрий знайомий загинув у кожного
— Тут загинули 55-літній Микола Ткаченко і 14-річна Юля Олійник, — секретар сільради підводить нас до телеграфного стовпа. На ньому прив'язані два новенькі поминальні вінки. Чорні стрічки тріпотять від вітру, який потужно здіймають проїжджі машини. — Дівчинку збило, коли вона йшла на день народження до подруги. Було літо, сутеніло. Іномарка мчала зі швидкістю понад сто кілометрів. Батькам коси довелося збирати по дорозі.
Юлині родичі не судилися з убивцею доньки.
— Якось вони замирилися, — згадують Раїса Коваленко та родичка загиблої дитини Валентина Дубовик, 29 років. — Він потім, здається, приїздив. Грає десь у футбольній команді.
— За весь час жодного водія не посадили, — вступає у розмову сільський голова Ксаверівки Володимир Дубовик, 48 років. — За відсутністю доказів.
За весь час жодного водія не посадили
— Усе куплено, — додають жінки і згадують історію 19-річного Сергія, рідного брата Валентини Дубовик. Три роки тому він загинув під колесами білоцерківської маршрутки. — Водій навіть не хотів зупинитися, подивитися, кого збив. Ніби то — собака. Якби не пасажири? Ми знаємо навіть його ім'я — Валентин Блащик. Він попав під амністію, звільнили у залі суду. Коли Юлю збили, підкинули окуляри. Мовляв, у нас гинуть самі сліпі та п'яниці.
Стоїмо з селянами при дорозі. Раїса Коваленко переказує сумний літопис Ксаверівки:
— Он там, через дорогу, живе дід. Він піднімав трьох онуків, бо дочка померла від раку. Одного з них, 21-річного Сашка, збила машина. Такий був розумний, не гулящий. Два тижні тому, 6 жовтня, не стало 68-річного Володимира Бачинського. 8вересня — Валерія Олефіра. Олефіри живуть на Червоногвардійській, — Валентина показує в напрямі Києва, де починається село, — сиротами залишилося двоє дітей.
Завітали до Ніни Олефір, 41-річної вдови Валерія. Жінка у чорній хустині запрошує до хати, де вони з сестрою і дочками готують страви на поминки.
— Сорок днів чоловікові, — плаче Ніна. — Чекали додому з роботи. Прийшли міліціонери, сказали дітям, щоб ішли, збирали батька по дорозі. Його збило, а фури женуть, не зупиняються. Діти все бачили.
13-літня Катя і 16-річна Світлана сидять поруч із матір'ю. Мовчать, ховають сльози.
— То все та смердюча держава, — бурхливо обурюється ксаверівець Михайло, 47 років. — Дорогу побудували, а про безпеку хто подумає? Шосе у селі не освітлюється, зустрічні смуги ніяк не розділені, підземний перехід — один-єдиний на все село.
Міліціонери сказали дітям, щоб ішли, збирали батька по дорозі
Минулої суботи жителі Ксаверівки на 10 хвилин заблокували трасу з Києва до Одеси. Вимагали встановити ліхтарі. Та ще обов'язково — "відбійник", тобто загорожу посеред дороги. Біля неї пішохід, який уже здолав половину шосе, зможе перечекати потік машин з іншого боку. Кажуть, що перекриватимуть автомагістраль знову. І щоразу на довше, доки їх не почують.
За словами сільського голови, чотири метри сталевих труб для "відбійника" коштують 250 грн. Стільки ж треба на їх встановлення. Отже, на безпеку для жителів Ксаверівки потрібно 400 тис. грн. Але цих грошей немає ні в сільській раді, ні у Васильківському районі, ні в Київській області.
— Ми не можемо поставити у селі патрульну машину ДАІ, бо це відомство нам не підпорядковане. Та й реформують його якось незрозуміло, — пояснює заступник голови Васильківської райдержадміністрації 45-річний Анатолій Совгир. — У нашому районі люди гинуть не тільки на ксаверівській ділянці Одеської траси. Є ще Митниця, Соколівка, Калинівка. І ще багато таких сіл по Україні. Потрібно закладати гроші у державному бюджеті, робити наші траси безпечними, — побідкався чиновник і наостанок згадав:
— От я був у Польщі. Які ж там дороги?
"Укравтодор" дивується
"Чого ви все про це село цікавитеся? — дивувався на запитання "ГПУ" керівник прес-служби "Укравтодору" Олександр Ромасюк, 41 рік. — В Україні місць, де постійно трапляються аварії, понад 700. У Ксаверівці стояли металеві сітки, які перешкоджали людям виходити на проїжджу частину шосе. Та місцеві жителі розтягли їх собі на ворота".
В "Укравтодорі" погоджуються, що "відбійники", переходи і ліхтарі на дорогах мають облаштовувати саме вони. "І ми це робимо. До кінця року встановимо засобів безпеки на трасах державного значення на 200 мільйонів гривень", — запевняє Ромасюк.
Але Ксаверівці не пощастило — черга до неї дійде ще не скоро. В "Укравтодорі" кажуть, що на найближчі два роки кошти на будівництво нових переходів чи "відбійників" у селах Київської області, які розташовані по трасі Київ—Одеса, не виділятимуться. "Потрібно передбачити ці витрати у бюджеті держави", — пояснює Олександр Ромасюк.
Тим часом з початку року в трьох районах Київщини, через які проходить Одеська траса, під колесами загинуло вже 58 чоловік, ще 181 особу травмовано.
2 
1
Коментарі