— Коли мене назвали бомжом — образився. Потім заспокоївся: ну а хто я? Бомж. Четвертий рік не маю кутка. Недавно знайомий порадив написати книжку про моє життя. Каже: "Итальянская мафия будет рыдать от зависти, что у нас творится", — каже киянин 67-річний Олександр Кучерявенко. 2013 року Солом'янський райсуд столиці відібрав його квартиру.
З Олександром Васильовичем зустрічаємось у кабінеті Української Гельсінської спілки з прав людини. Її юристи опікуються справою чоловіка. Він одягнений у старий потертий піджак і сірі штани. Має довгі нігті, густу сиву бороду. Кисті рук сині.
— В останні холоди приморозив. Вийшов на вулицю з мокрими руками, — пояснює.
Олександр Кучерявенко до пенсії працював інженером в столичному інституті електрозварювання імені Євгена Патона. Одружений не був, дітей не має. Жив із тіткою Домінікою Кодій у двокімнатній квартирі на вул. Юліуса Фучика, 7. Жінка теж не мала родичів. 2006-го на 82-му році життя померла, квартиру заповіла єдиному племіннику.
— Я жив собі далі, нічого не підозрював. Але 18 жовтня 2013-го життя змінилося круто, — згадує чоловік. — До мене увірвалися міліціонери з автоматами. Без пояснень забрали. Шість годин возили відділками Києва. Казали, перевіряють мою причетність до квартирних афер. Мовляв, є скарга. Вимагали підписати якісь документи. Я відмовився. Відпустили.
До квартири потрапити чоловік не зміг.
— Ледь не впав. Стояли нові металеві двері, на вікнах — решітки. Заночував у парку. Почав оббивати пороги прокуратури, депутатів — марно. На вулиці прожив кілька днів. Потім пішов у будинок соціального піклування. Відтоді там і живу.
За чотири місяці до виселення Солом'янський райсуд столиці наклав арешт на квартиру Кучерявенка. Підставою була позовна заява від мешканки міста Лубни на Полтавщині 67-річної Алевтини Бутко.
Жінка запевняла, що столична квартира має належати їй. Мовляв, вона з 2000-го по 2005 рік допомагала Домініці Кодій, купувала їй ліки, їжу, оплачувала компослуги.
— Я з 1986 року жив у квартирі з тіткою. Ніколи не бачив і не знав ніякої Алевтини Бутко, — каже Олександр Кучерявенко.
— Суддя Олександр Бобровник прийняв рішення на користь позивачки за 24 дні після подачі позову. А заповіт на ім'я Кучерявенка визнав недійсним. Як правило, такі справи розглядають не менше року, — говорить адвокат Олег Левицький. — Ми подали апеляцію, це рішення скасували. Однак Алевтина Бутко подала повторний позов з тією самою вимогою. І знову справа потрапляє до Бобровника.
Адвокат показує рішення суду, скарги.
— У справі Кучерявенка фігурують й інші посадові особи, — продовжує. — У жовтні 2012-го нотаріус Тетяна Змисловська від імені Олександра Васильовича оформила кілька довіреностей на ім'я Людмили Сокіл і Сергія Нікіташа. Нам удалося відкрити кримінальне провадження за фактом підробки документів. Але розслідування стоїть. 2015-го Генпрокуратура порушила кримінальну справу проти судді Бобровника за винесення двох неправомірних рішень. Досі — жодних результатів. Він і далі працює. Справа Кучерявенка — не просто афера. Це — відвертий бандитизм, за яким стоять судді, нотаріуси, слідчі й прокурори.
Алевтина Бутко жодного разу не з'явилася на судовий розгляд. На неї оформлена ще одна квартира в центрі столиці.
— Якось ходив до своєї квартири, заглядав у вікна. Там ніхто не живе. Всередині — пустка. Всі меблі, речі кудись подівали, — каже Олександр Васильович. — Люди часто питають, як я не зламався. Відчай нападав. Але коли побачив масу людей, яких так само викинули, вирішив боротися.
Олександр Кучерявенко проводжає до метро. З кишені піджака дістає пачку "Прими" без фільтра і дві запальнички. Закурює.
— Горілки не п'ю взагалі. А від цигарок відмовитися не можу, — каже. — У вихідні нікуди дітися. Всі державні організації закриті. Найважче взимку. Зараз трохи тепліше, можна десь гуляти.
Притулок працює з шостої вечора до восьмої ранку. Потім — всі на вихід. Серед постояльців — багато сидівших. Спершу було важко. Тепер до мене гарно ставляться. У кімнатах по 16–20 ліжок. Є вода, душ. Одяг беру дешевий, знаю такі магазини. Чи, бувало, хто віддасть. Версачі не ношу, — сміється. З-під бороди видно два нижні зуби. — Зуби трималися до 50 років, потім почали псуватися. Ходив у лікарню. Є таке правило: пасту в дірку мають так трамбувати, щоб пішла сльоза. А мені зробили легенько. От і висипалося. Зараз грошей на лікування не маю. Їсти ходжу в Покровський монастир. Там завжди є перше, друге. Бо без гарячого шлунку важко. Правда, зараз піст.
— Чого найбільше бракує?
— Порядку. Мене не просто викинули якісь люди. Їх кришувала українська держава. А так всього вдосталь.
Олександра Бобровника визнали "найзухвалішим суддею-правопорушником"
За підсумками 2015 року суддя Солом'янського райсуду столиці Олександр Бобровник отримав антипремію "Будяк року" від Української Гельсінської спілки з прав людини. Його визнали "найзухвалішим суддею-правопорушником", який приймав неправосудні рішення, що спричинили тяжкі наслідки.
Скандальні рішення судді:
— закрив кримінальне провадження щодо Юрія Іванющенка (колишній нардеп-"регіонал", відомий у кримінальних колах як Юра Єнакіївський. Був наближений до Віктора Януковича);
— відмовив у доступі до документів, які свідчать про корупцію в Міністерстві екології часів міністра Миколи Злочевського. Лише за одним епізодом фіктивних космічних зйомок держбюджет втратив 51 млн грн.
2 
1
Коментарі
2