Фотограф Софі Майенн з Лондона створила фотопроект, покликаний змінити ставлення людей до шрамів.
Майя
У Майї хвороба, яка називається бульозний епідермоліз. Це означає, що її шкіра здувається пухирями і ерозіями. Через тертя вони лопаються, і виникають механічні травми.
"Я все ще красива, і цей стан, з яким мені доведеться жити весь залишок мого життя, не характеризує мене як людину. Це завжди буде великою частиною мого життям, але я не дозволю хворобі керувати мною", - каже Майя. Підкреслює, що бере участь в проекті не тільки заради себе, а й задля того, щоб люди могли дізнатися про таку хворобу, яка в багатьох випадках становить загрозу для життя, пише boredpanda.com.
Мерсі
"Я отримала свої шрами через домашньє насильство. Отримала опіки, коли мені було 29 років, і мені було складно змиритися з цим. Знайшла розраду в думці, що мої шрами зробили мене тою, хто я є зараз. Я називаю їх своїми коштовностями. Я вижила. Якщо вид моїх шрамів може допомогти комусь ще, я буду рада!", - каже Мерсі.
Трейсі
Трейсі 45 років. Все починалося як звичайна застуда, але здоров'я Трейсі погіршувався з кожним днем. Поки одного разу вона не попросила дочку приготувати вечерю, піднялася до себе, лягла на ліжко. І більше не прокинулася. Її дочка викликала "швидку". Уже в лікарні Трейсі діагностували менінгіт. Її помістили в штучну кому на цілий місяць. Коли Трейсі прийшла до тями, вона не могла говорити. Пізніше у Трейсі почалися проблеми з серцем, і хірурги замінили один з клапанів. Через місяць Трейсі зробили трахеостомію, щоб вона могла спілкуватися. Багато місяців Трейсі провела в лікарнях, заново навчаючись ходити, говорити, одягатися.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Актор Олександр Попов шокував шрамами на обличчі
Агнес
"У 1997 році, коли мені було 7 років, поруч зі мною трапився вибух газу. Я пройшла 27 операцій з реконструкції. Я завжди відчувала себе комфортно зі своїми шрамами, для мене вони прекрасні, вони розкажуть вам історії. Вони особливі", - каже Агнес.
Меган
"Коли мені було 14 років я, як зазвичай, годувала коней у полі. Флай спробував штовхнути іншого коня позаду мене, але промахнувся і влучив копитом мені в обличчя, прямо під моєю лівою скронею. Я була шокована спочатку. Була зовсім одна в полі, залита кров'ю. Після кількох поїздок до лікарні від удару залишився тільки шрам. Він став частиною мого обличчя. Відтоді минуло 4 роки, шрам стягнув мені щелепу, тому він так помітний. Навіть якби мені запропонували видалити його, я б не стала. Я впевнена, що краса не повинна бути симетричною!", - каже Меган.
Бінту
"Коли я була маленькою, я перевернула чашку з киплячим чаєм. Через це обпекла ліве плече, груди і живіт. Мені було 11 місяців. Я не пам'ятаю мого тіла без цього шраму. Я кажу: "Це просто шрам". Впевнена, що у всіх є шрами. У мене були кепські дні, коли хтось починав витріщатися з огидою. Я ношу цей шрам, бо він частина мене. Це просто шрам", - каже Бінту.
Сем
"Я грала з рушницею, коли мені було 14 років. В результаті я проведу своє життя в інвалідному кріслі. Ніколи не відчувала себе жертвою через своє становище. Мої духовні і фізичні шрами роблять мене сильнішою. Я хотіла стати тенісисткою, і я стала тенісисткою. Хотіла стати моделлю - і я модель. Працюю в індустрії моди, показуючи, що у таких людей, як я, є обмеження, але ми не обмежені", - каже Сем.
Ізабелла
"Сьогодні я все ще трохи злюся на цей світ. Злюся на те, що пройшло два роки, а я все ще не відчуваю себе завершеною. Мене порізали, потім зшили, але я все ще не відчуваю себе цілою. Я злюся, що мої спогади і сни перемішалися з сьогоденням. Минуло два роки, мені все ще погано. Але це зміниться", - каже Ізабелла.
Хлоя
"Я наносила собі ушкодження з 13 років, і відтоді я борюся з цим. Проблема в тому, що це залежність. Ти доходиш до точки, коли хірурги кажуть тобі, що вони не можуть виправити твої шрами, і ти можеш тільки полюбити їх так сильно, що всі негативні спогади, пов'язані з ними, зникнуть. Разом з болем. Мої шрами розповідають мою історію, і я не дозволю чужим думкам змінити це", - каже Хлоя.
Сюзанна
"Я народилася без обох променевих кісток. У рік мені зробили першу операцію на праву руку. Рік по тому лікарі вирішили оперувати мою ліву руку. Два різних лікарі оперували мої руки. Перша операція пройшла добре. Під час другої були ускладнення. Лікарі не знали, що кістка в моїй лівій руці відрізняється від тої, що в правій. Коли мені було 15, я помітила, що з моїм лівим зап'ястям щось не так. Мені потрібна була нова операція. Моя хвороба називається гемімелія, вона зустрічається раз на 100 тис. чоловік. У мене завжди були проблеми з моїми шрамами - я не могла прийняти себе через них, і інші люди теж відчували себе ніяково. Тепер я думаю, що я - це я. Нарешті я відчуваю, що не повинна ховатися", - каже Сюзанна.
Ізабелла
"Влітку 2015 року мій будинок згорів. Мій одяг і моє життя зникли в полум'ї. Я провела літо в опіковому відділенні на Фулхем Роуд. Мої шрами і рубцева тканина продовжують змінюватися, але я ніколи не відчувала себе красивішою, ніж тепер", - каже Ізабелла.
Про досвід життя та роботи моделями в Азії розповіли Дарія Бондаренко, Маргарита Гордієнко і Валерія Руденко
×
![]()
3 
1
Коментарі