Медіастатисти дослідили, як змінюється "українське питання" на російському ТБ.
Лояльне Кремлю телебачення влітку стало менше говорити про "бандерівців", однак продовжує набагато більше уваги приділяти Ярошу і Коломойському, ніж вимогам ополченців. Такі дані дослідження компанії "Медіалогія". Експерти пояснюють це тим, що для російської пропаганди задача створення образу ворога первинною по відношенню до задачі просування своїх цінностей і вимог.
Російські провладні телеканали і ЗМІ все рідше говорять про федералізацію і "карателів", а Донецьку Народну Республіку і Луганську Народну Республіку а все частіше називають Донецькою і Луганською областями України, з'ясувала "Медіалогія", що проводила дослідження на прохання єкатеринбурзького сайту Znak.com.
В ході цього дослідження проаналізували новинні сюжети таких ЗМІ як "Перший канал", "Росія 1", НТВ, Вести FM", "Российская газета", "Комсомольская правда", "Известия" за останні півроку.
У березні слово "федералізація" прозвучало в новинах цих каналів 209 разів, у квітні - 1424 рази, в травні - 944 рази. Падіння інтересу до цього слова починається в червні - його все рідше починають вживати, перераховуючи вимоги з боку воюючих на боці ДНР і ЛНР. За червень основні провладні ЗМІ згадають "федералізацію" 116 разів, а в липні - 14 разів.
Варто відзначити, що всередині Росії тема федералізації, навпаки, ряду активістів сподобалася - в підсумку новосибірські активісти навіть зробили спробу провести марш "За федералізацію Сибіру" під слоганом "Досить годувати Москву", проте його заборонила міська влада, вирішивши, що ця ідея суперечить конституційному устрою Російської Федерації. У проведенні маршу "За непорушність конституційного ладу Російської федерації" влада Новосибірська теж відмовила.
Змінювалося і ставлення провладних ЗМІ до воюючих на боці України. Спочатку їх називали "карателями" - так у квітні іменували українську сторону 64 рази, в травні - 161 раз, в червні - 225 разів, в липні 152 рази. А от про "бандерівців" до літа вирішили забути: у квітні це слово в новинах звучало 129 разів, у травні - 92 рази, а от у червні - лише 36 разів, а в липні лишень 14 разів. Почали "забувати" і про "Правий сектор": у квітні про нього говорили 1118 разів, у травні 827 разів, у червні - 419, в липні - 103 рази.
Натомість у провладних ЗМІ з'явився новий ворог - український олігарх Ігор Коломойський, активний прихильник АТО. У квітні про його існування провладні ЗМІ тільки дізнались і згадали його в новинах 79 разів, у травні він стає топ-медіаперсоною з 223 згадками, в червні про нього було знято 237 сюжетів, у липні - 179.
Головним спікером ДНР для провладних ЗМІ був (до відставки) її самопроголошений прем'єр Олександр Бородай, а не міністр оборони Ігор Стрєлков. Бородая за період з квітня провладні ЗМІ згадували 350 разів, у той час як Стрелкова - лише 218. Їх обох у "популярності", втім, обійшли і лідер "Правого сектора" Дмитро Ярош (894 згадування), і міністр МВС України Арсен Аваков (975 згадувань).
А ось в.о. голови Луганської Народної Республіки Марат Баширов (нині у відставці) популярним в російських ЗМІ так і не став: провладні телеканали і газети зробили про нього з квітня по липень лише 12 сюжетів.
Так звана Донецька Народна Республіка у провладних ЗМІ користувалася з квітня по липень удвічі більшою "популярністю", ніж так звана Луганська Народна Республіка: про ДНР зробили 2333 сюжети, про ЛНР - 1025 сюжетів. Поміж тим, приміром, "Правий сектор" за цей же час згадували 3833 рази.
Цікаво, як змінювалася топоніміка кремлівських ЗМІ. За останній місяць "Донецькою областю" територію Донбасу назвали 712 разів, а "ДНР" - 612, при тому, що в червні ДНР згадувалася 698 разів, а Донецька область 602 рази. Аналогічна ситуація з Луганською областю і ЛНР: у червні Луганська область згадується 566 разів, ЛНР - 612 раз, а в липні ЛНР - 265 раз, а Луганська область - 359 разів.
Замдиректора Центру політичних технологій Олексій Макаркін не бачить в такому освітленні подій з боку російських телеканалів нічого нелогічного.
"Насправді вимогу федералізації на сході України спочатку всерйоз не брали: задача була не в федералізації, а в максимальному зближенні з Росією чи за придністровським варіантом, або ж як ідеал - за кримським. Вимога "федералізації в складі України" була адресована, швидше, Заходу, щоб показати, що там помірковані політики виступають за розширення прав своїх територій, за реформу. І що українська влада до цих вимог не дослухається. Одна річ, коли висуваються прямі сепаратистські вимоги, інша - зважена вимога федералізації. Але Захід цю гру не прийняв, посівши спочатку цілком проукраїнську позицію. Відкинула цю ідею й українська еліта навіть у "Партії регіонів". Після трагедії в Одесі 2 травня про федералізацію вже не говорили - пішла розмова про відділення", - відзначає Макаркін. Він вважає, що спроба домовитися з Заходом з приводу федералізації України була частиною реальної російської політики, однак вона не вдалася.
Якщо говорити про дисбаланс у висвітленні діяльності "своїх" і "ворогів", то в ньому теж немає нічого дивного, продовжує експерт.
"Дійсно, Коломойського, Яроша,"Правого сектора" багато, Стрелкова з Бородаєм порівняно з ними мало. В аудиторії формують враження, що ми протистоїмо не просто українцям, а групі ворогів, які ведуть боротьбу проти власного народу, тому ключовим завданням стало створення образу ворога. Крім того, я не думаю, що російська влада зацікавлена в розкрутці керівництва ДНР, - того ж Стрелкова багато в чому просували націоналісти в Інтернеті, вони дивилися на нього як на нового політика, але ця пропаганда так і залишилася в соцмережах", - відзначає Макаркін.
Замдиректора інституту країн СНД Володимир Жарихін вважає, що насправді дисбалансу ніякого немає - просто в освітленні ситуації на південному сході України ЗМІ показують не тільки лідерів, а й події.
"Лідерам донецького опору доводиться непросто, тому їх менше на екранах. Але жителів Донецька і Луганська показують постійно, просто більше говориться про події, ніж про лідерів. ЗМІ повинні інформувати про події - вони саме це і роблять. Коли йде війна, а Київ відмовляється обговорювати вимоги ополченців, то і сюжет про ці вимоги робити немає сенсу: розмови про федералізацію не йде. Це вимога залишилася, але його ніхто не хоче обговорювати, і просто йде боротьба за існування, адже для Києва лідери ДНР - терористи", - сказав Жарихін.
Політконсультант Гліб Кузнєцов відзначає, що непослідовність російського держтелебачення говорить про те, що російська влада не може в підсумку сформулювати чіткий образ майбутнього зі свого боку.
"Пропаганда зараз перетворилася на окрему вежу Кремля, стала окремою владою, до того ж "дирекція єдиного замовника" не може сформулювати чіткі правила. Образу майбутнього ДНР, ЛНР, України, Росії, Євросоюзу немає, тому великий відсоток сюжетів несе негативістський відтінок. Ми боремося не "за", а "проти" - Яроша, Коломойського, "фашистів". Американська пропаганда будується, до речі, інакше. Там спершу чітко формулюється: американський народ хоче такого-то, б його цінності такі і такі, а далі вся картинка підганяється під ці вимоги. Наша ж пропаганда НЕ формулює, що потрібно російському народу, що таке російський мир, в чому його цінності, інтереси, і в результаті ми опиняємось у віктимній позиції "нас б'ють, ми міцнішаємо". Мені здається, що для великої країни все-таки логічно займати суб'єктну, а не об'єктну позицію", - вважає Кузнєцов.
5 
1
Коментарі
1