Герд Мюллер повільно помирає в будинку престарілих

За версією порталу Goal першу сходинку в рейтингу претендентів на "Золотий м'яч-2020" зберігає форвард "Баварії" Роберт Левандовський. На 2-ге місце піднявся нападник "Ювентуса" Кріштіану Роналду. На 3-му рядку перебуває хавбек "Манчестер Сіті" Кевін де Брейне.

Згадуємо лауреатів минулих років. У 1970 році "Золотий м'яч" виграв неймовірний бомбардир "Баварії" і збірної ФРН Герд Мюллер.

До переходу в "Баварію" в 1964-му Герд працював на ткацькій фабриці і у вихідні грав за молодіжну команду з рідного Ньордлінгена (140 км від Мюнхена). Повідомляє "Трибуна". У 20 років при зрості 176 сантиметрів він важив майже 90 кг (картопляний салат від мами - це святе), але серед любителів такі дані давали йому перевагу - в 180 іграх він забив 204 голи. Мюллер був фанатом "Нюрнберга", але пропозиції від улюбленого клубу так і не дочекався і погодився на "Баварію". Мюнхенці заплатили за нападника 4 тисячі дойчмарок (при середній ціні на досвідченого футболіста вищої ліги - 130-150 тисяч) і домовилися з його батьками про переїзд буквально за кілька хвилин до візиту в Нердлінген представників "Мюнхена-1860", головного футбольного клубу міста і учасника недавно утвореної Бундесліги.

Мюллер вибрав "Баварію", яка грала дивізіоном нижче, тому що вважав, що тут він швидше отримає шанс закріпитися в основі. Одноклубники сміялися над незграбними рухами новачка, а головний тренер Златко Чайковський взагалі не розумів, кого йому купили. "Ну і що мені робити з цим важкоатлетом?" - питав він керівників.

Мюллер перші три місяці не потрапляв навіть у розширену заявку і отримував тільки оклад - 200 марок на місяць (105 євро). Відповідно, йому не виплачували ні призові за зіграні матчі, ні бонуси за перемогу (гравці основи отримували 1200 марок) - доводилося підробляти вантажником. Грошей все одно не вистачало, і Герд вже думав повернутися на фабрику, але під тиском керівництва ( "Якщо ти не випустиш цього хлопця з товстими стегнами, я перестану дивитися футбол", - звертався до тренера президент клубу Вільгельм Нойдеккер) Чайковський все-таки дав йому шанс.

Герд забив у першій же грі за основу, а через два тижні зробив покер. Завдяки регулярним тренуванням і суворій дієті він скинув 10 кілограмів і став набагато мобільнішим. У сезоні-64/65 Мюллер забив у південній регіональній лізі 38 голів і допоміг клубу вийти в еліту.

"Перше, що мені впало в очі - скажений темп, в якому він працював на тренуваннях, - згадує Франц Беккенбауер. - Ніхто з нас ніколи не встигав за ним. Я подумав: "Як же добре, що цей хлопець грає в нашій команді".

 

На відміну від більшості центрфорвардів того часу (високорослих і повільних), Мюллер залишав 2-3 метра вільного простору перед найближчим захисником, щоб отримати чистий м'яч і рвонути в штрафну. Багато воротарів недооцінювали силу удару Мюллера через його невеликий зріст, і Герд цим користувався.

Його задум ніхто не міг прорахувати, тому що важко прорахувати людину, яка сама не знає, як зіграє в наступному епізоді. "Нападник повинен довіритися інтуїції. Задумався - значить програв", - повторював Мюллер.

У дебютному сезоні в Бундеслізі (1965/66) він став кращим бомбардиром "Баварії". Протягом 13 наступних сезонів нічого не зміниться - він буде стабільно забивати найбільше в клубі і 7 разів виграє "золоту гармату" - приз головному снайперу чемпіонату.

"Його можна зупинити, тільки зв'язавши руки й ноги, і то немає гарантії, що в такому стані Мюллер не заб'є вам пару голів", - говорив захисник "Франкфурта" Герт Трінкляйн.

Беккенбауер, Майер, Шварценбек, Рот, Мюллер - майбутнім легендам "Баварії" було близько 20, коли вони в 1969-му зробили золотий дубль, ні разу не зійшовши з першого місця (унікальний випадок для тих років). Пізніше до команди приєдналися 17-річні Пауль Брайтнер і Улі Хенесс. Їх привів із собою Удо Латтек, видатний німецький тренер, який розвернув клуб в сторону атакувального футболу.

В системі Латтека Мюллер не відчував себе єдиним гравцем, від якого залежить, скільки голів заб'є команда і чи зможе вона перемогти. В атаці брала участь вся команда. Герд отримував підтримку не тільки з флангів (простріли/ навіси від Хенесса), але і з середньої зони, де діяв Беккенбауер.

Ніякої жорсткої субординації не було. Латтек був для футболістів більше приятелем, ніж тренером. Коли Мюллер і ще кілька гравців порушили режим і вирушили в нічний клуб, Латтек нагрянув туди пізно вночі і сказав футболістам: "Зараз я закрию очі і дорахую до 25 000. Коли я закінчу, тут нікого не повинно бути, інакше у вас будуть проблеми" .

У 1970 році L'Équipe вручив Мюллеру "Золоту бутсу" за 38 голів в Бундеслізі (цінність нагороди в тому, що в ті часи ніхто не роздавав чемпіонатів коефіцієнти складності, болгарський або румунський чемпіонати прирівнювалися до німецького), а France Football пізніше визнав його найкращим футболістом Європи, в тому числі за відмінно проведений КС в Мексиці, де німці завоювали бронзу, а Герд з 10 м'ячами став найкращим бомбардиром турніру.

"З чотирма захисниками в лінію у сучасних форвардів з'являється більше свободи, - говорив Герд. - У мій час центральні захисники розташовувалися вертикально - один з них (Vorstopper (нім.) - передній центральний захисник) грав персонально з нападником, інший - ліберо - його страхував. Тобто я постійно опинявся в оточенні відразу двох супротивників. Сьогодні персональна опіка застосовується рідко, тому нападники легко знаходять позицію для удару. Франц (Беккенбауер) якось сказав мені, що в 21 столітті я би забивав по 80 голів за сезон. Не виключено".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Джанні Ріверу називали "Золотим хлопчиком" італійського футболу

У сезоні-1970/71 "Баварія" віддала салатницю "Менхенгладбаху", за який грали Нетцер, Хайнкесс і Фогтс. Це був перший випадок в історії Бундесліги, коли команда, яка лідирує перед останнім туром, в результаті втратила чемпіонство.

Мюллер з досади відмовився від відпустки і все літо провів у тренажерному залі. Схильний до повноти нападник в той рік нарешті домігся ідеальних для себе 72 кілограмів. Мюллер не тільки схуд, але і ще трохи відпустив волосся і відростив вуса (хоча в клубі його за це лаяли).

 

На тренуваннях він просив захисників якомога сильніше штовхати його під час прийому м'яча і не давати бити по воротах. Через низький центр тяжіння Герд завжди зберігав рівновагу і знаходив можливість для удару. Воротаря Зеппа Майера вражало в Мюллері інше: "Він радів кожному м'ячу, забитому в двосторонці. Я ніколи не бачив нападників, що ставляться до своєї роботи так серйозно".

Мюллер важко почав сезон (в 9 матчах лише 3 голи) і розігнався тільки після 10-го туру.

Герд змазав три пенальті в першому колі, після чого відмовився їх бити. Всі 40 голів він забив з гри.

"Один Мюллер вартий двох Беккенбауерів", - сказав тренер "Айнтрахта" Еріх Ріббек після того, як Герд забив три голи його команді.

Прізвисько "Бомбардир нації" акцентує увагу на гольових подвиги Мюллера, але Герд розкрився і як асистент. Крім 40 голів у нього в тому сезоні - 17 передач. Всього за кар'єру у нападника більше 106 результативних пасів за клуб. Беккенбауер обожнював грати з ним в стінку. Герд охоче ділився м'ячем і підключав в атаку захисників з глибини.

"Баварія" забила 101 гол в чемпіонаті (Герд взяв участь в половині з них). Це досі пір рекорд ліги. Мюнхенці вдруге стали чемпіонами Німеччини і врятували невдалий сезон, оскільки за два місяці до цього команда Латтека програла "Кельну" гру-відповідь у Кубку Німеччини (5:1, хоча перший матч баварці завдяки дублю Мюллера виграли 3:0), а в півфіналі Кубка кубків "Баварія" здалася "Глазго Рейнджерс" - 3:1 за сумою двох матчів.

"Або у тебе є гольове чуття, або ні - не можна навчити нападника забивати голи. У моїй кар'єрі було багато епізодів, коли я не дивився на м'яч, яким володіли мої партнери, а зчитував рух суперника, припускаючи, яка зона звільниться, щоби туди рвонути. Іноді для того, щоби забити, мені взагалі не потрібно було напружуватися", - зізнавався Мюллер.

Мюллер дійсно був страшенно ледачим на полі. Вчені з вищої спортивної школи Кельна, кілька років тому докладно вивчали його гру, з'ясували, що нападник "Баварії" в середньому пробігав 3,5 км за матч. Для порівняння: деякі сучасні воротарі (!) Бундесліги за 90 хвилин пробігають по 5-6 км (наприклад, Тімо Хорн з "Кельна" - 5,6 км, Олександр Шволов з "Фрайбурга" - 5,5 км). Герд не любив виходити за межі кола радіусом 10 м, центром якої була 11-метрова точка. Зрозуміло, він не стояв на місці, а постійно рухався і навіть боровся за верхові м'ячі, ухиляючись від ударів і поштовхів опікунів.

Журналісти називали Герда майстром маленьких (кострубатих) голів. "Я би засмутився тільки в тому випадку, якби такі голи перестали зараховувати, а поки немає сенсу переживати", - відповідав їм Мюллер.

"Ні Беккенбауер, ні Зеелер не зробили для німецького футболу більше, ніж Мюллер. Після Фрітца Вальтера, який привів національну команду до перемоги на ЧС-1954 Герд був і залишається найціннішим футболістом в цій країні. Він - основа всіх подальших перемог "Баварії" і збірної Німеччини в 21 столітті ", - сказав Пауль Брайтнер в інтерв'ю ESPN в 2014 році.

Протягом всього сезону-71/72 Герд лаявся з керівництвом через гроші. На думку президента Баварії Нойдеккера, злі люди розповіли Мюллеру про те, що Беккенбауер отримує більше за нього, після чого форвард пригрозив змінити клуб, якщо йому не підвищать зарплату. "Мені 27, це піковий момент моєї кар'єри і зараз відповідний момент для нового виклику", - пояснював свою позицію гравець. Мюллером цікавилася "Барселона", а в зимову паузу в Мюнхен на переговори прилітали представники "Фейєноорда", але Герда не влаштувала їх пропозиція. В підсумку Мюллер отримав надбавку і продовжив контракт з клубом.

У 1979 році тренер "Баварії" Пал Чернаї заявив, що не ставитиме 34-річного Мюллера в основу. Герд покинув Німеччину і підписав контракт з "Форт-Лодердейл Страйкерс" з Північноамериканської футбольної ліги. В Америці він відкрив ресторан, але швидко прогорів і обріс боргами. Дружина подала на розлучення. Герд перестав сприймати світ тверезим. Він пив так багато, що через якийсь час це стало проблемою. "Баварія" пропонувала допомогу (зокрема, клуб хотів погасити частину боргу), але Мюллер відмовився.

Футбол довгі роки вносив різноманітність в його життя, а після завершення кар'єри Герд опинився наодинці з самим собою. Крім тенісу, сауни і вечірніх ТБ-шоу його нічого не цікавило, тому він постійно тягнувся до пляшки. "Я сам зруйнував своє життя, - зізнавався чемпіон світу після повернення на батьківщину в 1982-му. - Щодня я приходив у бар, зустрічав там знайомих і розповідав їм про пам'ятні матчі. Потім розраховувався й ішов додому, де перемішував віскі з колою і проводив за цим заняттям весь вечір. І так 7 днів на тиждень".

У 1991 році Герд визнав поразку і прийшов в офіс рідного клубу за допомогою. Менеджер Улі Хенесс подбав про те, щоб його колишній напарник пройшов курс лікування від залежності в клініці Мурнау. Хенесс щодня після роботи їздив в лікарню до Мюллеру - 70 км туди і назад. Паралельно Улі виводив з кризи ще й "Баварію", яка в той час теж боролася за виживання. "Граючи разом, ми постійно сварилися, але в той момент Улі вчинив як справжній друг і врятував мені життя. Я вдячний йому за це", - зізнавався Мюллер.

 

Побоюючись чергового зриву, Хенесс влаштував Мюллера в дубль "Баварії" асистентом головного тренера, де Герд трудився більше 20 років (1992-2014). Пропрацював би і довше, якби не хвороба Альцгеймера (атрофія певних ділянок кори головного мозку, що веде спочатку до розладу короткочасної пам'яті, а потім до втрати всіх функцій організму). Вона проявилася в 2011-му, коли Мюллер приїхав з дублем на гру в Трієнт, вирішив самостійно дістатися до готелю і загубився. Клуб попросив журналістів не висвітлювати цю історію.

Останні 5 років Мюллер бореться з хворобою в будинку для літніх людей. 3 листопада йому виповниться 75 років.

"Баварія" стала флагманом німецького футболу завдяки Мюллеру, - каже Беккенбауер. - Якби не він, ми б досі тулилися в дерев'яному будиночку на Зебенер-штрассе, який 50 років тому був нашою базою".

×