До початку чемпіонату Європи з футболу залишається 10 тижнів. "Gazeta.ua" продовжує нагадувати вам перебіг подій на минулих турнірах. Сьогодні у фокусі – 1972 рік.
Першим з кубком вийшов Яшин - історія Євро-1960
Франко запізнився на фінал - історія Євро-1964
Радянський Союз програв півфінал через жереб – історія Євро-1968
Для участі в четвертому чемпіонаті Європи знову заявилися 32 збірні. Вкотре відмовилася Ісландія. В острів'ян, як це не дивно звучить зараз, банально не було грошей на тривалі перельоти. УЄФА вніс певні зміни в регламент. Жереб для визначення переможця скасували. Натомість увели серію пенальті. Починаючи із чвертьфіналу, у випадку двох нічиїх суперники мали зіграти третій, додатковий матч. Дозволялося дві заміни по ходу гри.
Команди поділили на вісім груп. У першу корзину потрапили збірні, які грали на Кубку світу в Мексиці. Таких було дев'ять. Від ролі лідера групи добровільно відмовилися шведи. У той час вони терпіти не могли греків і просили УЄФА розвести їх із збірною країни, де правлять "чорні полковники".
У груповому турнірі особливих несподіванок не сталося. Хіба що Румунія несподівано випередила сильну збірну Чехословаччини. Комуністичний уряд ЧССР був сильно невдоволений провалом команди на Мундіалі в Мексиці в 1970 році. Відтак наказав не залучати до лав команди гравців, які програли всі три матчі групового турніру Кубка світу. До уваги не брався навіть той факт, що суперниками збірної ЧССР були англійці – діючі на той час чемпіони світу та бразильці на чолі з Пеле – майбутні чемпіони.
Оновлена в такий радикальний спосіб збірна Чехословаччини розпочала чемпіонат Європи із домашньої нічиєї із Фінляндією. У той час це був гучний провал. Саме цього очка згодом не вистачило господарям для перемоги в групі. Надалі керівники тамтешнього футболу розкаялися й погукали кращих майстрів, але час було втрачено. Румунія виграла групу за рахунок кращої різниці забитих і пропущених м'ячів.
Збірна СРСР потрапила до однієї групи із Іспанією. Доля путівки вирішувалася в очних зустрічах. У Москві іспанці відбивалися до 79 хвилини, а тоді пропустили двічі. За дві хвилини до кінця один гол сквитали, але на більше їх не вистачило.
Все вирішувала гра в Севільї. Господарі накинулися на ворота радянської збірної. Атаки накочувалися хвилями. Однак найкращий матч у житті провів голкіпер збірної СРСР і київського "Динамо" Євген Рудаков. Він брав просто неймовірні м'ячі. Матч так і завершився нульовою нічиєю. Саме після цієї гри Євгена визнали найкращим футболістом СРСР 1971 року.
У п'ятій групі здивували бельгійці. Вони зуміли випередити португальців і болгар, які на той час вважалися набагато сильнішими збірними. Майбутня легенда бельгійського футболу тренер Раймон Гуталс тільки починав свій шлях до слави.
У решті груп несподіванок не було – перемогли сильніші. Дійшла черга до чвертьфіналів. І тут бельгійці здивували світ. Вони перемогли чинного чемпіона Європи, фіналіста останнього чемпіонату збірну Італії. В Мілані судді зафіксували нічию 0:0, а в Брюсселі господарі виявилися сильнішими – 2:1.
Збірна СРСР відстояла нульову нічию у першому чвертьфінальному матчі зі збірною Югославії в Белграді. Натомість у Москві не залишила каменя на камені від оборони віце-чемпіонів Європи 3:0.
Угорці добряче помучилися із румунами. Вони тричі вели в протистоянні, однак Румунія тричі зрівнювала рахунок: 1:1 і 2:2. Знадобився додатковий матч у Белграді. Угорці знову відкрили рахунок, а румуни знову його зрівняли. Однак на гол Секе, забитий на 89 хвилині відповісти вже не встигли 2:1 і на чемпіонат поїхала Угорщина.
Найцікавішим протистоянням були матчі ФРН і Англії. Команди не зустрічалися з часу фіналу Кубка світу 1966. Тоді перемогли англійці 4:2. І ось новий двобій.
У грі на "Уемблі" німці взяли запаморочливий темп. Було видно, що Англії він дається дуже важко. У середині першого тайму німець Улі Хьонесс відкрив рахунок. Френсіс Лі зрівняв його за 13 хвилин до фінального свистка. Здавалося, окрилені господарі підуть уперед. Однак німці розізлилися й затисли Англію на її половині поля. Вгомонилися лише тоді, коли впродовж двох хвилин Нетцер і Мюллер забили по м'ячу 1:3. Гра у Західному Берліні вже нічого не вирішувала 0:0.
Оскільки фінальну частину мали проводити в Англії, УЄФА оперативно змінив господарів турніру. Пощастило бельгійцям. Однак фортуна відвернулася від Бельгії під час жеребкування. Господарям випало грати із ФРН. Інша пара – СРСР – Угорщина виглядала відверто слабшою. Матчі розпочиналися одночасно. В Антверпені не було вільного місця. Натомість стадіон у Брюсселі був напівпорожнім. Фактично, в Антверпені було зіграно достроковий фінал. Знаменитий Герд Мюллер відзначився "дублем". Одільйон Поленіс відіграв один гол. Німеччина вийшла у фінал, а Бельгія змогла боротися лише за 3 місце.
У столиці Бельгії територіальною перевагою володіли угорці. Однак забити їм не щастило. Тим часом СРСР відкрив рахунок після кутового. М'яч зручно ліг на ногу Анатолію Конькову і той пробив воротаря. Угорці кинулися відігруватися і кілька разів не влучили у порожні ворота.
За шість хвилин до закінчення матчу Дзодзуашвілі збив у своєму карному майданчику нападника угорців. Однак до голу ще було далеко. Мадяри мали великі проблеми із реалізацією 11-метрових. Вони схибили у кількох матчах, що передували Євро. Пробивати взявся Шандор Замбо. Рудаков витягся у струнку й витягнув м'яч із кута воріт.
Це був останній подвиг радянської команди. У фіналі німці були на голову сильніші. Що цікаво, збірні СРСР і Західної Німеччини напередодні Євро зіграли товариську гру в Мюнхені. Там саме відкривали новий Олімпійський стадіон. Господарі розбили гостей 4:1, а Герд Мюллер відзначився тричі. У фіналі він відкрив рахунок у першому таймі. Німці провели потужну атаку: спершу м'яч влучив у штангу, другий постріл парирував Рудаков, а третім Мюллер добив м'яч у сітку.
Перевага німців була настільки очевидною, що сумніви у їхній перемозі, схоже, мав лише радянський тренер Олександр Пономарьов. У перерві він замінив травмованого Конькова на Долматова. Після цього збірна СРСР остаточно посипалася: Герберт Віммер та Герд Мюллер до 58 хвилини довели рахунок до 3:0.
Уперше в двох матчах фінальної частини взяли участь відразу 8 українців. Шестеро представляли київське "Динамо" ,"Зорю" і "Карпати", а ще двоє – московські клуби.
У втішному матчі за третє місце Бельгія переграла Угорщину 2:1.
Срібло чергового Євро мало потішило керманичів радянського футболу. Лавина критики впала на голови гравців і тренерів. Виявляється, збірна СРСР програла такому супернику, якому програвати ніяк не мала права. Згодом, після розпаду СРСР, суперником "якому не маємо права програвати" для росіян стала збірна України. Але то вже інша історія.
Чемпіонат Європи-1972. Фінальний турнір
1/4 фіналу
Угорщина – Румунія – 1:1, Румунія – Угорщина – 2:2, Угорщина – Румунія – 2:1
Англія – ФРН – 1:3, ФРН – Англія – 0:0
Італія – Бельгія – 0:0, Бельгія – Італія – 2:1
Югославія – СРСР – 0:0, СРСР – Югославія – 3:0
1/2 фіналу
СРСР – Угорщина – 1:0
Бельгія – ФРН – 1:2
Матч за третє місце
Бельгія – Угорщина – 2:1
Фінал
ФРН – СРСР – 3:0 (1:0)
18 червня. Брюссель, Бельгія. Стадіон "Ейзель".
Суддя: Фердінанд Маршалл, Австрія
ФРН: Маєр, Хеттгес, Шварценбек, Беккенбауер-к, Віммер, Гайнкес, Улі Гьонесс, Герд Мюллер, Нетцер, Кремерс. Тренер: Гельмут Шен
СРСР: Рудаков, Дзодзуашвілі, Хурцилава-к, Капличний. Істомін, Коньков (Долматов, 46), Трошкін, Колотов, Байдачний, Банішевський (Козінкевич, 63), Онищенко. Тренер: Олександр Пономарьов
Голи: Мюллер, 27, 58, Віммер, 51
2 
4166
Коментарі