"Динамівська" делегація жила у Дюссельдорфі. Після прибуття до цього міста я заходився шукати стадіон, на якому навесні 1977 року у присутності понад 70 тис. глядачів, відбувся історичний півфінал Кубка чемпіонів за участю "Боруссії" та "Динамо". У ті часи міжнародні матчі команда господарів проводила не на своєму невеликому стадіоні, який не міг прийняти всіх охочих, а у Дюссельдорфі.
Арену я не знайшов. Тому що на її місці у затишному приміському парку дев'ять років тому звели новий стадіон на 54 тис. глядачів. Він нічим не поступається донецькій "Донбас Арені", а навпаки — є більш зручний, бо розташований на вузловій станції електрички. На цьому стадіоні грає місцева "Фортуна".
"Боруссія" тепер не має потреби грати у сусідньому місті, бо в її розпорядженні такий самий новий стадіон на 51 тис. місць, як у Дюссельдорфі. Якщо зважити на те, що Мьонхенґладбах має розміри нашої Білої Церкви, виходить, на футбол у місті ходить кожен четвертий. Для зручності навколо нової арени облаштували парковки на 6 тис. автомобілів. За 2 год. до гри на стадіон щохвилини їдуть із міста величезні автобуси-човники, які безкоштовно везуть людей на футбол, а потім з футболу.
Усе це особливо вражало на тлі нової "Львів Арени", де я був за тиждень до того на матчі національної збірної. У Львові аншлаговий футбольний матч на новому стадіоні нагадував стихійне лихо з багатокілометровими автомобільними корками і тисячами людей, які змушені були добиратися на футбол пішки за декілька кілометрів.
І в Дюссельдорфі, і в Мьонхенґладбаху, і ще у десятках німецьких міст нові стадіони, запроектовані з урахуванням усіх сучасних вимог, збудували упродовж останніх 10-15 років. І зовсім не з нагоди фінальної частини Кубка світу-2006. А тому, що футбол у Німеччині є високоприбутковим видовищем, де стадіони заповнюють на кожній грі не лише вищої, а й першої ліги. У німецьких містах просто зробили відвідування футболу зручним і приємним.
У нас це зробили теж. Але лише у кількох містах. І не для себе, а для тих самих німців та інших закордонних гостей Євро-2012. І не назавжди як показує львівський досвід. Причина проста: Євро-2012 є для УЄФА бізнесом. Так само як і чемпіонат Німеччини для керівництва місцевої футбольної ліги. У нас же, навіть на найкращих аренах, аншлаговий матч — це криза із закриттям станцій метро, перекриттям вулиць. Про українські міста розміром із німецький Мьонхенґладбах годі й казати. Там немає ні футболу, ні великих стадіонів, ні пов'язаних із цим проблем.
3 
1
Коментарі