Ексклюзиви
четвер, 09 квітня 2015 11:15

"Подарунки? Напевне, горілку привезли"

Автор: ФОТО: REUTERS
  Головний тренер німецького ”Вердера” Віктор Скрипник: ”Першочергова мета — не ”вилетіти”. Коли досягнемо її — зможемо ставити нові цілі”
Головний тренер німецького ”Вердера” Віктор Скрипник: ”Першочергова мета — не ”вилетіти”. Коли досягнемо її — зможемо ставити нові цілі”

— Дивися, що цього тижня надійшло в продаж у наш фан-магазин, — Міхаель Рудольф, прес-аташе бременського "Вердера", розгортає чорну футболку розміру XL із написом німецькою.

— Мои слова. В переводе это означает: задирать нос еще рано, — каже 45-річний Віктор Скрипник, головний тренер "Вердера". Німецький акцент не відчутний. — Вболівальникам це сподобалося. Тому вирішили зробити такі футболки.

Учора ми спілкувалися перед тренуванням "Вердера". Ви хвалили помічників. Як давно працюєте разом?

— Тренерський штаб зібрав у другій команді "Вердера". Тоді прийшли Торстен Фрінґс і Крістіан Фандер, який тренує воротарів. Флоріан Кофельд — ще один мій помічник. Узяв його, коли працювали в команді 17-річних. Так сформувався мій колектив. Ми разом два з половиною роки.

Добре працювали у другій ­команді. Можливо, це відіграло свою роль. Керівництво ухвалило рішення нічого не змінювати у моєму штабі. Поки що нам усе вдається. Ми виграємо матчі (спілкувалися до поразки у грі проти "Баварії". — "ГПУ"). А це — головне. Зараз виглядаємо не так погано, як у першому колі.

У Німеччині можна перемогти будь-яку команду і навпаки. Взяти бодай матч проти "Армінії" з Білефельда у Кубку Німеччини. Ми програли команді третьої ліги, причому заслужено.

Що образило найбільше в цій поразці?

— Якщо говорити про клуб, то "Вердер" не вийшов до чвертьфіналу Кубка Німеччини. Це досить престижна стадія. Мені прикро через те, що ми не підтвердили статусу фаворита проти команди з третьої ліги. Я говорив підопічним, що ми граємо проти топ-клубів так, як зараз проти нас діятиме суперник. Це не осіло в головах і серцях футболістів. Ми вийшли на поле не такими мотивованими, як того хотілося б. Це мене злило. Добре, що за три дні команда перемогла у Фрайбурзі.

Я казав хлопцям, що тепер усі чекають від нас реакції на виліт з Кубка. Завжди можна спіткнутися чи припуститися помилки. Головне — як ти виходиш із ситуації. Матч з "Фрайбургом" був можливістю все виправити, адже потім на нас чекала домашня зустріч із "Баварією" та виїзний матч проти "Кельна". У гостях ми не так добре граємо, як удома.

Фрінґс чи інші помічники можуть сказати вам: Вікторе, зіграймо так?

— Звісно, дослухаюся до них. Ми довіряємо один одному. Коли між соратниками є довіра, то всі думки можна озвучувати. Ти розповідаєш про своє бачення. Ми відштовхуємося від цього. Як кажуть, у суперечці народжується істина. Це справді командна робота. Остаточне рішення за мною. Але це легше вдається, коли перед тим аналізуємо варіанти. У будь-якому випадку, за результат відповідає головний тренер і з посади знімають його, а не помічників.

Друге коло бундесліги "Вердер" розпочав із п'ятиматчевої безпрограшної серії. Яка гра сподобалася найбільше?

— Кожна перемога давалася важко незалежно від рахунку і на яких хвилинах ми забивали голи. Нам потрібно знайти ліміт можливостей, щоб усіх обіграти. Ми пишаємося перемогами над командами, що грають в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Наприклад, "Баєром" з Леверкузена. Такі матчі показують, який рівень твоя команда може витримати. У великих клубах є довга лава запасних і два рівноцінні склади. У нас поки що цього немає. Але коли команда показує такі результати, то з оптимізмом дивишся у майбутнє.

Яким матчем не задоволені?

— Тренер ніколи не має бути задоволеним. Навіть коли команда виграла, думаєш про наступну зустріч та хочеш провести її ще краще. Не те що постійно докоряєш собі, а міркуєш, як зіграти цього разу.

На 10-й хвилині матчу можна зрозуміти, що твоє рішення було неправильним і треба мати сміливість виправити його. Були ігри, коли на 20-й чи 30-й хвилинах замінював футболіста. Бачив, що він слабший за опонента. Тренер має реагувати на ситуацію і не боятися цього. Дехто з наставників чекає на закінчення першого тайму, щоб потім виправити це. Але буває, що пізно.

Ви тренуєте з 2004-го. А першу команду "Вердера" очолили 25 жовтня торік. Чим здивувала вища ліга?

— Знав цю кухню, бо грав у Німеччині й був майже на кожному матчі команди. Радий, що повернувся до елітного дивізіону тренером. Дивують повні стадіони. Приємно грати в такій атмосфері. Пишаюся, що треную "Вердер". Вдячний клубу, що мені довірили ­команду.

Водночас знаю, як швидко все може змінитися. Майже впевнений, що кожен тренер, який приймає команду вищої ліги, знає, що чекає на нього. Тут кажуть так: з моменту призначення пішов відлік часу, коли тебе приберуть. Хтось має два-три роки, інші — 10. Працюю шостий місяць. Подивимося, що буде.

Хоч би на якому місці фінішував "Вердер", цей рік можна вважати успішним для вас. Думали про наступний сезон?

— Ми не вирішили головного завдання у цьому розіграші. Першочергова мета — не "вилетіти". Коли досягнемо її — зможемо ставити нові цілі. Не можу гарантувати, що наступного року моя команда не боротиметься за виживання. Все залежить від того, яким буде "Вердер" — які гравці підуть та прийдуть. Буває, хочеш підписати футболіста, а він — проти. Або вимагає зарплату, яку не можемо платити.

Наступного сезону хочеться ставити інші завдання. Все залежатиме від "матеріалу", з яким працюватимемо.

Інші завдання — це місце в зоні єврокубків?

— Хочу, аби "Вердер" не вважали командою, що бореться за виживання. Нам треба стати твердим серед­няком.

Ви говорили, що успіх команди на 50 відсот­ків залежить від футболістів, на 30 — від тренера і на 20 — від удачі.

— Важливо мати щастя у грі. Візьмемо матч "Баварія" — "Шахтар" (німці перемогли 7:0. — "ГПУ). На початку поєдинку гості залишилися в меншості й отримали пенальті. А що було б, якби мюнхенці пропустили перші? У грі все швидко змінюється, тому важко щось прогнозувати.

Що більше маєш якісних гравців, то більше можеш варіювати складом і підвищувати інтенсивність тренувань. Тоді не боїшся, що "випадуть" кілька футболістів, тому що їх — 25 професійних, а не 13. І ти трясешся, щоб лідери не зламалися.

Топ-клуби мають довгу лаву запасних, на якій сидять мільйонери і спортсмени національних збірних. Вони не плачуться, а створюють конкуренцію. Знають, що потрібні команді, аби виграти не один титул, а кілька трофеїв.

Прес-аташе "Вердера" просить закінчувати розмову. Ставлю останнє запитання.

Ви самі доглядаєте за садом. Що вирощуєте?

— Там ростуть квіти і дерева. За ними треба доглядати, аби не розросталися і все мало гарний вигляд. Помідорів не вирощую.

Дістаю із сумки пачку цукерок і декілька примірників журналу "Країна" й "Газети по-українськи".

— Подарунки? Напевне, горілку привезли. Мені її постійно дарують, коли приїжджають у гості.

Жартую, що хотіла взяти шматок сала.

— У нас тут є російські магазини, де можна все знайти. Сало — також.

Зараз ви читаєте новину «"Подарунки? Напевне, горілку привезли"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути