28 березня 204-у бригаду тактичної авіації з Бельбека, що під Севастополем, вивели з Криму. Тимчасово розмістили у Миколаєві. Чоловіків, які приїхали без родини, поселили в кaзapмax вiйcькoвoгo гapнiзoнy "лeвaнeвців" та гуртожитку поблизу частини. Сімейних — до санаторію "Перемога" й готелю "Інгул".
— Нам потрібна допомога, бо банківські картки заблоковані, — говорить Лариса Мамчур, дружина командира 204-ї бригади. 2 квітня по обіді сидить із жінками в холі на третьому поверсі санаторію. — У кого скільки було готівки, те і взяли з собою.
Дружини військових розповідають, що миколаївці привозять їм одяг, солодощі, сік, воду. Також побутову хімію й теплі речі.
— Мені дзвонять місцеві, коли хочуть запросити кудись. Учора ходили на концерт. Пропонують сходити у зоопарк, дітей зводити на ранки, чоловіків — на футбол, — розповідає Юлія Ткаченко, 26 років. Вона чекає другу дитину — має помітний живіт.
Олена Мазуркевич сидить із ноутбуком, читає новини в інтернеті.
— Я працювала у банку. За Кримом не шкодую. Я не кримчанка. Ми прожили там із чоловіком менше року, — розповідає. — Кажуть, на сході люди — за приєднання до РФ. Я з Донбасу, там живуть рідні. Ніхто з них не хоче до Росії. Зараз такий час, коли люди проходять випробування. Друзі, яких вважали близькими, жодної СМС не прислали. А знайомі з другого кінця країни пишуть і дзвонять мало не щодня.
— Народ має об'єднатися проти Путіна. Якщо не будемо воювати, він займе всю Україну, — додає Лариса Мамчур. З жінками обговорюють новини.
— Коли що, я буду в перших рядах, — додає Юлія Ткаченко. — Мені б тільки два бронежилети, — показує на живіт.
— Та ми всі готові. Після того, що пройшли у Криму, вже нічого не страшно, — каже Алла Козлова, 29 років.
Заходять кілька чоловіків у формі. Обличчя втомлені.
— Сьогодні два бойлери поставили у казармі. Ще би пральну машинку, — говорить один.
— Гладільну дошку привезли, 300 пар носків, бритви, крем для взуття, — розказує Наталія Нагорна, 33 роки. У довгі коси вплетені синьо-жовті стрічки. — Лєнти чоловікова сестра дала. Вона стояла в Києві на Майдані. У Севастополі таких не продавали. Повісила їх удома. Був страх, що хтось побачить. Хотіла зав'язати у коси, ще коли виїжджали. Але чоловік сказав, як проїдемо Армянськ, тоді можна. Я звільнилася з банку у Севастополі, коли почалася окупація. Ми родом із Хмельницького. У нас із чоловіком і в дітей є вишиванки. Тільки 24 серпня могла їх одягти дітям. Свої — носили вдома. Діти зараз у Хмельницькому в батьків. Питають, коли поїдемо до Севастополя. Кажу, що у тата нова робота. Будемо жити в іншому місті.
4756 біженців із Криму зареєструвалися на материковій частині України станом на 3 квітня, кажуть у Міністерстві соціальної політики. Найбільше їх на Львівщині — 2685. Також люди з півострова оселяються в Івано-Франківській, Херсонській, Миколаївській і Сумській областях. В Івано-Франківську й Херсоні медустанови й люди, у яких приїжджі житимуть, укладають з ними угоди.
— Цим договором ми гарантуємо безпеку тим, хто пускає у свій дім біженців: що їх не пограбують, не знищать їхнє майно, — пояснює 44-річна Леся Аронець із громадської організації "Еталон" в Івано-Франківську. — А людям, що до нас приїхали, крім даху над головою, гарантуємо медичну допомогу та їжу.
Каже, більшість прибулих — кримські татари.
— У кожній області створені штаби з розселення біженців, — продовжує. — Є гарячі лінії при кожній облдержадміністрації. Допомагають і громадські організації. Зокрема "Майдан SOS", "Крим SOS", столичний благодійний фонд "Рокада".
3 
1
Коментарі