69-річна Валентина Іванівна продає прапори на просп. Свободи в центрі Львова. Просить від 30 до 150 грн, залежно від розміру й матеріалу. У неділю, 19 серпня, жінку обступають туристи. 37-річна Ольга Волкова з Донецька бере один державний і два червоно-чорні стяги. Платить 160 грн.
— Бандеровские друзьям подарю, — пояснює. — Они такие только по телевизору видели. А себе украинский — у нас их почти не продают. Когда сборная Украины на Евро играла, торгаши из других городов приезжали.
— Маю місце тут із 2000 року, — розповідає Валентина Іванівна. — Спочатку був ажіотаж, потім спав. Мабуть, всі львів'яни закупилися. А тепер туристів побільшало — і знову підйом. Червоно-чорні прапори беруть гості зі сходу України. А державні — іноземці. Недавно почала продавати значки із СС "Галичина" і Степаном Бандерою. Розбирають як гарячі пиріжки.
На сувенірному ринку "Вернісаж", поблизу театру ім. Марії Заньковецької, троє німців роздивляються вишиті сорочки Антоніни Гальчик, 70 років. Вона шиє їх із донькою, сама ж продає.
— Така 400 гривень коштує, — показує суму на калькуляторі. — Зрозуміли? Нє? То екскурсовода свого кличте. Ей, хто з цими туристами?
Чоловік у джинсах та синьо-білій смугастій сорочці підходить до німців. Перекладає їм ціну. Німці міряють чорну вишиванку із червоним узором. Дають 40 євро.
— І кому я тільки вишиванок не продавала, — жінка ховає гроші в гаманець. — Навіть негри купляли.
У Києві за три дні до Дня Незалежності державні прапори купують неохоче. Всі, хто хотів придбати, зробили це під час Євро-2012, пояснюють продавці.
— В июне очереди были с самого утра, — розповідає у вівторок уранці 33-річна Ірина, продавець сувенірів у переході під майданом Незалежності. — А сейчас за день продаю пять-шесть флагов. Перед самым Днем Независимости будут спрашивать чаще. Мы уже заказали дополнительную партию.
Попит на вишиванки в останні кілька років знизився, каже Валентина Ігорівна, 56 років. Торгує на Андріївському узвозі. За звичайну просить 400-500 грн, найдорожча коштує 4,5 тис.
— Якщо продам одну за тиждень, то й добре. За Ющенка купували значно більше. Може, це через те, що він часто ходив у вишитих сорочках. А теперішній президент навіть не знає, що то таке — вишиванки.
Менше вишиванок стали купувати й у Полтаві.
— Два роки тому продавали по сім за тиждень, зараз — до двох, — каже директор художнього салону Людмила Солодкова, 47 років. — Люди жаліються, що немає коштів. Тому пропонуємо тільки вишиванки, вибиті на швейній машинці, по 590 гривень. Купують в основному дівчата — з Дніпропетровська, Харкова, Києва.
Магазин "Український сувенір" на вул. Університетській у Донецьку — єдина торгова точка, де в будь-який час можна купити національний прапор і вишиванки.
— Стою за этим прилавком больше 30 лет, — розповідає Світлана Петрівна, років 55 на вигляд. — Продаю декілька штук на місяць. Люди підходять, милуються, запитують, а тоді кажуть: ваші ціни дуже кусаються. На жаль, гарна вишиванка коштує більше, ніж розмір середньої зарплати. Виручають весілля в народному стилі й тематичні вечірки у великих компаніях. Останні пару років у Донецьку пішла мода на заходи з українським дрес-кодом.
3 
1
Коментарі