— Останній тиждень весь час бачу вві сні, як прибуває чорна і грязна вода. Думаю, знову будуть повені, — телефоном розповідає 65-річний Григорій Середа з міста Могилів-Подільський на Вінниччині. — Коли ми будувалися, казали, що ці землі на березі Дністра безпечні. Але нас топило тричі. Двічі будинок заливало на 2 метри. За 5 годин у воді меблі розсипаються, їх треба вивозити лопатою. Сморід із хати минає за півроку, якщо зробити капітальний ремонт. Затоплену хату ніхто не купить. Я свою четвертий рік продаю.
Григорій Васильович із дружиною Ольгою порахували, що після повені 2008-го втратили майна на 280 тис. грн.
— Вода прибувала раптово. За 2 години було по коліна. Перше, що кинувся рятувати — машину, документи й жінку. Решту не встиг. Тепер усе, як хом'як тягну на горище. Влітку 2009-го влаштував там літню спальню: поставив телевізор і радіо, зробив стаціонарну драбину. Вона трохи заважає в коридорі, але жінка не лається, носить на горище крупи, консерви. Меблі з того часу не купували. У хаті на три кімнати є ліжко, телевізор і кухонні меблі. Машину, як тільки починається дощ, лишаю на стоянці в іншому кінці міста. Покупляли резинові чоботи, плащ, кисневий балон, надувну лодку. Став більше боятися за своє життя. Дружина навчилася плавати, до того навіть у воду боялася лізти.
— Я поняла, що для повені треба мати м'ясні консерви, — чути в телефонній трубці. Григорій Васильович передає слухавку дружині. — Треба паштети крутити, добре йдуть каші з м'ясом із банок. Діти думають, що ми больні, але щоб відійти від повені треба років 15.
1 
1
Коментарі