— Серйозна помилка — визнавати, що на непідконтрольній Україні частині Донбасу є громадська думка, яку необхідно враховувати. Окуповані території не мають власного голосу, — каже політолог 30-річний Олександр Клюжев. — Заяви про ворожість більшості їх мешканців до України ставлять під сумнів сам факт окупації.
Зустрічаємося в офісі громадянської мережі "Опора" на Печерську. Олександр Клюжев торік із родиною переїхав із Донецька до Києва. Спостерігає за виборами, зокрема й на Донбасі.
Як змінилися настрої жителів окупованого Донбасу за півтора року?
— Громада розколота. Але на початку 2015-го, під час боїв, люди відчули потребу в безпеці. Бажання миру й досі об'єднує там усіх. Сподівалися, що підписання Мінських угод припинить кровопролиття. Схожі очікування мали й жителі вільної України. Але на Донбасі на перше місце вийшло виживання. Коли робилися перші кроки з виконання угод, у соцмережах люди висловлювали оптимізм. Через дії ДНР і ЛНР він почав згасати. Одночасно складалося скептичне ставлення до угод і в Україні.
Зараз розмови знову мають багато спільного. В українському суспільстві поширена думка, що Мінські угоди зменшили інтенсивність боїв і кількість загиблих. На Донбасі — теж. В людей по обидва боки зміцніло примарне відчуття безпеки. Втім, на Донбасі є свої особливості.
Які?
— Там події сприймають гостріше, бо в зоні ризику — більшість людей. Хоча наприкінці 2015-го ситуація стабілізувалася. По-перше, люди звикли, бо не бачать інших сценаріїв. Готуються до замороження конфлікту. По-друге, грошові відносини стали стабільніші за рахунок Росії. Витрачає великі кошти на утримання цих територій. Поступово виникає відчуття, що тут можна жити.
Як оцінюєте інформаційну політику України?
— Як провальну. Росія вкладає в інформаційну війну значні кошти, наприклад, у приглушення сигналів українських мовників. "Російська весна" почалася із захоплення телецентру в Донецьку. Створили низку місцевих телеканалів, газет, сайтів. Українського інфопростору там не було й немає. Наша влада зробила дуже мало. Повідомляють, що на Донбасі ловлять українські хвилі, але в населення немає доступу до них.
На телеканалах ДНР і ЛНР є розмежування між російським і місцевим наповненням. Це — продумана політика. Москва розуміє, що не всі жителі підтримують тамтешні події. Набагато менше показують Росію чи Путіна. Більше — зусилля з налагодження життя, місцевих чиновників. Показують, що будують довготривалий сепаратистський проект. Україна ж натомість не дає чіткого сигналу.
Відгороджується від Донбасу?
— Так, бо це легше. Не треба продумувати кроки для взаємодії з населенням. Ніби виросла стіна, за якою нічого не бачимо. Коли телеведучий Андрій Куликов поїхав туди на запрошення іншої сторони, на нього вилили багато негативу. Але він поставив гостре запитання: як отримувати об'єктивну інформацію звідти? Без неї держава не може приймати ефективні рішення й виробити стратегію.
Чому за півтора року держава так і не розробила стратегії щодо переселенців?
— Тут кілька чинників. Перший — неефективність держави в цілому. Другий — є сумніви щодо настроїв переселенців. Політики сприймають усе у світлі своїх виборчих перспектив. Якщо мають упередження, не працюватимуть із цією групою. До речі, вони не ґрунтуються на жодних опитуваннях. Є ще фактор Мінських угод. Політичні еліти сприйняли їх по-особливому. Мовляв, жителі Донбасу, які покинули домівки, мусять повернутися, щоб "розбавити" результати виборів. Тобто обрали стратегію витіснення переселенців. Але вона помилкова. Щоб люди захотіли повернутися, їм треба створити умови.
Звісно, їх тягне до рідної землі. Але мають знати, що за спиною є запасний варіант. Для цих людей знову постає питання возз'єднання. На Донбасі вже з'явилася власна провідна верства. На зарплату з російського бюджету домоглася керівних посад. Навіть якщо Україна відновить контроль, просто так владу не віддадуть.
Який сценарій повернення Донбасу кращий?
— Маємо враховувати зміст і формат Мінських угод. Поки вони видаються не дуже реалістичними, але міжнародний тиск є і буде. Якщо там пройдуть вибори, обрані особи отримають вплив на прийняття рішень в Україні. Можуть блокувати інтеграцію з НАТО. Не виключено, що угоди втілять у невигідний для України спосіб. Хоча це буде наслідком не лише міжнародного тиску, а й безсистемності зусиль українських політиків.
Що можна очікувати найближчим часом?
— Активізацію військових дій — як примушування до переговорів.
Коли і як може бути вирішений конфлікт?
— Це питання найближчих років. На автоматах можна довго тримати Донбас. Але ситуація може зірватися будь-коли. Це — велика територія, тут живуть кілька мільйонів людей. Тому є два варіанти — або замирення на певних російських умовах, або повне розмежування Донбасу з Україною й об'єднання з Росією у тому чи іншому вигляді.
Останній варіант вимагає від Кремля значних вкладень. Не поспішає поглинути ці землі, бо хоче і надалі впливати на Україну. Відмежовується через прикордонні процедури, митний контроль. Ймовірнішим видається повернення в Україну. Процес буде складний, із багатьма ризиками. Бо угоди передбачають співпрацю окупованих територій із регіонами Росії.
Як убезпечитися від ризиків?
— Дуже просто: провести реформи, подолати корупцію. Як ще переконати людей, які заплуталися в пропаганді? Якщо на пунктах пропуску беруть хабарі, а за лінією розмежування вони бачать ту саму корупцію, безправ'я й неефективність? Реформами можна загладити негативні наслідки Мінських угод. Якщо ж їх не буде, то після виборів вплив окупованих територій на Україну зростатиме. А за спиною обраних за Мінськими угодами стоятиме Росія.
Луганщину знову обстрілюють, за інформацією штабу АТО. 28 лютого бойовики вели вогонь у цьому напрямі 13 разів. Найактивніше — по позиціях сил АТО на Донецькому напрямку: Авдіївка, Зайцеве, Майорськ, Піски, Опитне. БМП та снайпери обстрілювали українських військових поблизу Новотроїцького.
Правоохоронці вилучили найбільший за останні два роки арсенал важкого озброєння, що незаконно зберігали в зоні АТО. Зокрема, 65 кг тротилу, сім протитанкових ракет і пускову установку до них, 418 ящиків патронів різного калібру, 480 гранат, 45 протитанкових мін. Про це повідомляє Генпрокуратура України. Зброю перепродали в Києві.
28 лютого СБУ затримала голову Цивільного корпусу "Азов-Крим" Станіслава Краснова та його дівчину Оксану Шелест. Попередньо їх звинувачують у незаконному зберіганні зброї. Краснов — один з організаторів блокади півострова. У ніч на 29 лютого активісти "Азова" влаштували мітинг під будівлею СБУ в Києві.
26 лютого з полону бойовиків ЛНР звільнили ще трьох українців. Про це на сторінці у "Фейсбуку" написав президент України, головнокомандувач ЗСУ Петро Порошенко. Звільнили двох цивільних — Леоніда Мазенька й Віталія Шуприніна, а також — бійця ЗСУ Ростислава Мамріна.
ДНР активно перегруповує війська на приморському напрямку. Бойовики стягують техніку до селища Тельманового на Донеччині. Там зафіксували перекидання до 10 одиниць бронетехніки, повідомляє координатор групи "Інформаційний спротив" Дмитро Тимчук. ДНР активно працює над створенням "військово-морського флоту". Керівники ДНР ведуть переговори з Москвою про передання у склад "флотилії" катерів прикордонної служби РФ. Пунктами її базування визначили місто Новоазовськ, селище Сєдове й село Безіменне.
3 
1
Коментарі
1