13 лютого на Байковому кладовищі в Києві поховають директора Інституту філософії ім. Григорія Сковороди Мирослава Поповича. Він помер минулої суботи у своїй квартирі на 88-му році.
— Незадовго до Нового року стан здоров'я Мирослава Володимировича різко погіршився, — каже товариш Василь Зоря, 64 роки. — Йому зробили операцію на серці. Після неї переніс кілька мікроінсультів. Від цього й помер. До хвороби був жвавим та енергійним. Щоранку займався на стадіоні чи водив свого песика на прогулянку.
Мирослав Попович народився в Житомирі. Його батько загинув у Другій світовій війні, матір працювала вчителькою. Закінчив філософський факультет Київського університету. Три роки був директором школи в селі Золотий Потік Бучацького району Тернопільщини. Після закінчення аспірантури Інституту філософії ім. Григорія Сковороди лишився в ньому працювати. За 45 років став директором інституту. Читав спецкурси в українських та закордонних університетах.
— На лекції Мирослава Володимировича завжди збиралося більше студентів, ніж мало бути за розкладом, — говорить філософ 45-річний Вахтанг Кебуладзе. — Він розповідав просто і легко, ніколи не демонстрував свою інтелектуальну перевагу. Кілька років я працював із Поповичем у часописі "Філософська думка". Він був толерантним керівником: м'яким і дуже креативним. На адресу редакції надходило багато статей різного рівня та якості. Мирослав Володимирович умів відмовити так, щоб нікого не образити.
Попович брав участь у помаранчевій та Революції гідності, хоча міг проігнорувати це, як більшість людей його віку. Та він виходив на Майдан, коли ще ніхто не знав, чим все це закінчиться. Завдяки своїм вчинкам став не лише інтелектуальним, а й моральним авторитетом для всієї країни.
Мирослав Володимирович був одним із організаторів Народного руху України. Брав участь у створенні ініціативної групи "Перше грудня". Видав 14 книжок. 2001-го за "Нарис історії України" отримав Шевченківську премію.
— Зараз ми переживаємо небезпечний момент історії: балансуємо на межі втрати державності і тільки дивом виходимо з неприємних ситуацій, — казав в одному з останніх інтерв'ю. — Україні потрібні нові сили в політиці. На це піде час. Часті вибори — це нормально. Тоді надійніші люди можуть отримати шанс прийти до влади. Вони навчаться розрізняти, де чужі, а де свої.
Мирослав Попович володів польською, німецькою, англійською, французькою та чеською мовами. У 50 років почав малювати. Любив куховарити. Наприкінці 1990-х вів передачу "Культурологічна кухня з Мирославом Поповичем" на каналі "1+1". Був одруженим із етнографом 76-річною Лідією Артюх. Разом виховали доньку Аліну. Зараз їй 53 роки. Працює в Інституті мистецтвознавства ім. Максима Рильського.
3 
1
Коментарі