12 серпня міський голова Макіївки 56-річний Олександр Мальцев зустрічався з жителями сіл Нижня Кринка та Комунар. Вони належать до Радянського району Макіївки. Люди розповідали, що тижнями не мають води, на будинках тріщини. В одній із двоповерхівок упало перекриття. Помітили в міського голови мобільний телефон "Верту". Такий коштує до 100 тис. грн. Це майже половина річного заробітку мера. В торішній декларації вказав дохід 240 570 грн.
— Хотел попасть на встречу с мэром в Коммунаре, но узнал поздно, уже из телевизора, — каже 62-річний Володимир Рожнов зі станції Кринична. Місцеві називають його головним активістом. — Щоб побачити голову, треба записуватися на прийом за чотири місяці. Зустрічі мера з жителями проходять секретно, кличуть не кожного. До нас у Криничну Мальцев приїздив останній раз 2011-го. Треба було запитання писати в журнал. Зустріч ще не почалась, а за нас уже і питання, і відповіді надрукували. Я Мальцеву в очі сказав: ти мер чи бандит? Він бив себе кулаком у груди: "Построю вам новую канализационно-насосную станцию". А говно як текло по вулицях, так і тече.
Володимир Степанович працював інженером на Криничанському ремонтно-механічному заводі ім. Дергачова, 18 років на шахті. Живе в одноповерховому будинку барачного типу без вигод.
— Люди у нас бояться сваритися з владою. Голова — цар і бог. На кого косо глянув, тому не поздоровиться. Мене один раз оштрафував на 1300 гривень. Якоби за те, що договір не заключив на вивоз мусора. А на самом дєлє за те, що на голову писав жалоби в прокуратуру. Другий раз урізали пенсію на 700 гривень.
"Люби и береги свой край!" — заклик на полотні, що прикриває фасад згорілого ЦУМу. Навпроти ще одну 5-поверхівку обтягнули брудною тканиною з написом: "Слава Макеевке — городу тружеников!". Це перше, що бачиш, в'їжджаючи в місто. Фонтан навпроти ЦУМу заріс кущами.
Олександр Мальцев керує Макіївкою 13-й рік. 2010-го його обрали на третій термін. Вул. Островського, якою щодня їздить мер, паралельна головній вул. Леніна. Там рівний асфальт, а на центральній — ямковий ремонт. Територія, де живе міський голова, огороджена. Автоматичні ворота відкриті. Охоронець пропустив сміттєву машину і пішов керувати роботою прибиральників. Заходжу. Для елітних мешканців вул. Соціалістичну розділили на дві частини. Перегородили посередині та зробили глухий кут. Асфальт біля будинку мера в ідеальному стані, до клумб підведена вода. Неподалік є мангал і тенісний корт. Сім'я Мальцевих має дві вілли — двоповерхова будівля №20 і триповерхова №22а. Біля входу припарковані чотири автомобілі — "мерседес", "лексус", два "фольксваґени". Офіційно Мальцев зареєстрований у двокімнатці неподалік міськради.
Його сусіди — депутат міської ради Олександр Гулий і батько нардепа-"регіонала" Юрій Хомутинник.
— Хомутынник-старший из компании покойного Васи Джарты. Миллионер. Когда он построился, вечером стал выпускать собак — кавказцев. С тех пор к той стороне люди боятся близко подходить. Когда Виталика (син Юрія Хомутинника. — "ГПУ") в первый раз избрали в народные депутаты, был такой салют — на всю округу грохотало, — розповідає житель паралельної вул. Свободи.
Поряд з районом мера — приватний сектор. Газу і каналізації немає, вода — не в усіх. Вулиці не освітлюють. Будинки опалюють вугіллям. Біля продуктового магазину сидять троє з місцевого інтернату для літніх. Там мешкають здебільшого колишні зеки. П'ють вино з пакета.
— Мальцев — это наш брат, — говорить найстарший — Василь, років 60, без кистей. Відморозив, коли заснув на снігу. — Вон смотри — памятник солдату покрасил, молодец.
Поряд із пам'ятником — руїни школи №65. Її розікрали два роки тому.
— Приехали начальники на крутых машинах и на металл всю школу КамАЗами вывезли, — каже продавщиця магазину.
З головою комітету самоорганізації населення 43-річною Світланою Дадашовою ходимо по малосімейках на вул. Леніна. Від міськради їхати 5 хв.
Літні жінки сидять на саморобній лавці. Розповідають Дадашовій, що ліфт не працює, дах протікає, балкони аварійні.
— В какую организацию ни зайди — одни тварюки сидят, ничего не добьешься, — говорить Валентина Анисимівна із будинку №129.
— В позапрошлом году власть выделяла деньги на замену труб, но то ли мало дали, то ли много украли, а после ремонта в ту же зиму трубы в подвале прорвало. Там по пояс воды. Деньги на ремонты и на реконструкцию выделяются, а разруха везде. Вода по городу в лучшем случае подается по часам, а по улицам из-за прорывов она течет в избытке. И при этом почти все службы, отвечающие за коммунальное хозяйство, — в частных руках, — говорить Дадашова.
Запитую, чому підтримують міського голову.
— А при чем Мальцев к подвалу? Мы за Мальцева, за Януковича! Они Ющенке не дали сделать войну! — кричить Валентина Анисимівна.
Металургійний завод ім. Кірова тягнеться на 12 км. Завдяки цьому підприємству наприкінці XIX ст. виникло місто. Зараз виробництво майже зупинене.
У величезному палаці металургів вибиті вікна, забиті двері. За ним — засмічений парк. Далі — руїни стадіону. Бігова доріжка заросла травою. На місці сидінь стирчить іржава арматура. Поряд — гуртожиток для колишніх працівників. Дерев'яна підлога в коридорі хитається. У загальному туалеті немає світла, вікно забите. Люди ходять туди з ліхтариками. Колишню працівницю заводу ім. Кірова Марину скоротили під час декретної відпустки. Живе у кімнаті на 20 "квадратів" із чоловіком і двома доньками: старшій 4 роки, меншій — рік.
— 200 гривен платим летом, 800 — зимой. Много накручивает обогреватель, потому что отапливаемся электрикой. Душ когда-то был в подвале, но теперь нету — кто-то украл трубы.
Повз стихійні сміттєзвалища і зруйновані будинки повертаюся в центр. Навпроти міськради стоїть пофарбована у бронзовий колір бетонна жінка з написом "Славьте Макеевку!". Намагаюся пройти на другий поверх міськради до Олександра Мальцева. Вахтер зупиняє: "Не положено". Радить записатися на особистий прийом, який мер проводить двічі на місяць.
391,4 тис. осіб живуть у Макіївці.
115 млн грн субвенцій із державного бюджету торік отримала Макіївка.
15 мільйонерів є серед жителів міста, згідно з поданими деклараціями про доходи.
Кузня кадрів
При Василеві Джарти, покійний голова Ради Міністрів Криму, макіївці обійняли майже всі посади в уряді Криму. Зараз уряд очолює його друг і колишній макіївський міліціонер Анатолій Могильов. Завдяки Джарти Макіївку почали називати всеукраїнською кузнею кадрів.
Піти проти мера — означає підписати собі вирок
— Любая активная деятельность в Макеевке преследуется. У меня арестовывали имущество, местное управление юстиции придумало мне долги. Но я выиграл суд. А перед акцией "Вставай, Украина" за один день на меня завели два уголовных дела в разных райотделах милиции, — розповідає 33-річний Сергій Нестеров, підприємець, голова правління громадської організації "Народне коло". Живе в макіївському селищі Ханжонково. Організував сусідів на боротьбу зі шкідливим виробництвом, що нелегально відкрили неподалік. Разом з іншими батьками узяв в оренду ліквідовану місцевою владою школу №3. — З моєї машини напередодні вночі вкрали номери. Тут усе узурповане однією людиною, яка не дає місту розвиватися. А піти проти мера на виборах — означає підписати собі вирок. 2010 року на мерських виборах спочатку від участі відмовився кандидат від Соцпартії, потім — кандидат від "Батьківщини". А за два тижні до виборів помер кандидат від КПУ. Йому телефонували з погрозами, а за день до смерті до нього приходили двоє.
Тимофій Нагорний, 44 роки, президент "Фонду волонтерів України", торік балотувався в народні депутати по 55-му мажоритарному округу в Макіївці, програв кандидату від влади.
— Макіївка живе за правилами одного клану. Директора шахти "Ясинівка-глибока" зняли з роботи за те, що пустив мене на зустріч із шахтарями. Мені заборонили відвідувати підприємства, і тільки на цю шахту я потрапив. Переможець був відомий заздалегідь. Мене в ЦВК зареєстрували лише з третьої спроби.
1 
1
Коментарі
3