19 лютого в Житомирі поховали 44-річного Олега Басалика. Він загинув під лавиною в горах на Закарпатті.
Уранці 16 лютого Басалик із друзями-альпіністами з Вінниці Ігорем Гузенком і Володимиром Вітюком підійшли до гори Петрос.
— Я був позаду від хлопців десь метрів за десять, — каже 38-річний підприємець Ігор Гузенко. — Володя Вітюк ішов перший, Олег посередині. Лавина звалилася миттєво.
Снігом накрило Басалика та Вітюка.
— Мене не зачепило. Володя сам виліз, я кинувся діставати Олега, — продовжує Гузенко. — Коли відкопав, він був мертвий. Сподівався, що ще зможу його врятувати. Спробував надати першу допомогу. Та було пізно.
Компанія альпіністів після обіду 14 лютого пішла в похід на кілька днів. Повернутися планували 17–18 числа.
— Нас попереджали, що йти в гори не варто, — зізнається Гузенко. — Та ми з Олегом альпіністи з 20-річним стажем. Щозими разом їздили в Карпати. Бувало, з хлопцями і ноги ламали. Раз і я під лавину попав. Таке відчуття, що падаєш з висоти, але страху немає. Вирішили, що ймовірність смертельного випадку невелика. Тому й не відмовилися йти.
Чоловіки обійшли рятувальний пункт у селі Кваси, піднімалися потайки. Мали пройти через полонини Шашув, Рогнєцка та Гарманєцка. Після сходження лавини Гузенко та Вітюк зв"язалися з рятувальниками.
— За нами приїхали вранці наступного дня, — зітхає Ігор Гузенко. — Пересидіти цей час було важко. Бо поряд друг, з яким ще зовсім недавно раділи життю. Олег у цей день був щасливий. Якось особливо милувався горами.
Гузенко дістає фотоапарат, показує останню фотографію Олега Басалика. На фоні гір стоїть усміхнений чоловік у темно-синьому гірськолижному костюмі. Широко розставив руки.
— Це я сфотографував Олега за 40 хвилин до трагедії, — каже Гузенко. На його очах виступають сльози. — Його вважали одним із кращих альпіністів у Житомирі та Вінниці. Ми познайомилися студентами. Олег був завідувачем туристичного клубу при медичному інституті. Підкоряв гори на Байкалі й на Уралі.
Ігор відмовляється давати фотографію в газету. Каже, пообіцяв родині Олега.
Олег Басалик родом зі Львівської області. Закінчив Вінницький медичний інститут. У Житомирі працював заввідділенням травматології міської лікарні. Із дружиною 41-річною Іриною мали двох доньок 12-річну Лілію та Наталю, 20 років. Старша навчається у Вінниці в університеті, який закінчив батько.
— Олег був світлою та доброю людиною, — каже Іван Гузенко. — Стільки друзів мав, це фантастика. Люди до нього тягнулися.
— Його неможливо було вивести з себе, — додає колега Басалика лікар-ординатор Віктор Петрівський. — Ніколи не почуєш від нього ні мата, ні кривого слова. Справжній інтелігент, дуже привітний.
Олега Басалика ховали в Житомирі. З"їхалися приблизно 400 людей з усієї України. Його дружина Ірина Степанівна на поховальному обіді не розмовляла, настільки була приголомшена втратою чоловіка.
3 
1
Коментарі