— 17 учасників молитовного марафону пройшли через полон, четверо — через розстріл, — говорить пастор протестантської церкви 43-річний Сергій Косяк. 17 років був головою церкви християн віри євангельської "Асамблея Бога" в Донецьку.
Сергій Косяк родом із Макіївки. Навесні-влітку 2014 року став одним з організаторів "Молитовного марафону". Акції, в ході якої представники різних релігій і конфесій збиралися в наметах у центрі Донецька й молилися за мир.
— Починаючи з 25 лютого 2014 року віруючі щовечора виходили на площу Конституції для годинної молитви. Збиралися від 30 до 400 осіб. Згодом ми встановили молитовний намет у жовто-блакитних кольорах із написом "Молимося за мир, любов і цілісність України", — розповідає Сергій Косяк.
— 24 травня учасників молитви взяли на приціл автомата, а наш намет порізали та викинули в річку Кальміус. Сказали: "Ще раз зберетеся тут — розстріляємо". Тоді я пішов у Донецьку обласну адміністрацію до своєї людини дізнатися, які наші подальші дії. Там мене схопили і відвели на 11-й поверх.
Бойовик із кавказькою зовнішністю вдарив мене прикладом і почав питати, хто я. Серед них був мій знайомий, який став на їхній бік, — продовжує. — Сказав, що я збираю людей під прикриттям молитви, а сам пропагую "антинародні ідеї".
Після цього мене били вже всі. Потім відвели на поверх нижче, де на дверях прочитав напис "Служба НКВД ДНР". Там роздягнули і били чоловік п'ять, палицями, ногами й батогами, які розсікали шкіру. Моє обличчя було залито кров'ю. З кишень усе вивернули, забрали гроші, банківську картку, з автомобіля зняли номери. Між побоями звинувачували в сектантстві. Допитувалися, скільки людей із "Правого сектора" я привів. У соцмережі "Одноклассники" знайшли фото, де стою у Львові на фоні пам'ятника Степану Бандері. Це їх розлютило і побиття продовжувалося. Я весь час говорив, що Бог їх любить і створив по образу й подобі Божій, а вони перетворилися на звірів.
До пастора привели спеціаліста у справах релігії.
— Він вислухав і побої припинилися. Потім до мене прийшов командир їхньої служби НКВД і каже: "Вибач мене, я відступник. Тебе відпустять", — розповідає Сергій Косяк. — Чув, як він вийшов у коридор і став кричати: "У нас святий, а ви його побили!" Змусив усіх вибачатися переді мною. Пам'ятаю, коли перед тим громили наш намет, бойовиками керував чоловік у балаклаві. Тим, хто чергував у наметі, казав: "Вас не побили і не вбили з однієї причини — на вашому наметі є хрест". Це, мабуть, був той самий.
Молитовний марафон тривав 158 днів — аж до серпня, коли російські танки зайшли в місто.
— Людей приходило вже менше, боялися. Нас обіцяли розстріляти, якщо знову зберемося на цьому місці. Тож ми посунулися на 50 метрів і продовжили молитовне стояння, — каже Сергій Косяк. — Замовили новий намет у кольорах жовтої пшениці й голубого неба. Напис на банері змінили на нейтральніший — "Молимося за мир на цій землі".
На початку серпня їздив до Києва побачитися з родиною. Мені зателефонували і сказали, що назад повертатися не можна. Бойовики схопили пастора Олександра Хомченка, який був старший по молитві на час моєї відсутності. Я саме стояв на вокзалі. З собою мав тільки тапки, ноутбук, документи і кредитку.
Хомченка спершу утримували в захопленому приміщенні обласного управління міліції Донецька. Там розмістилося НКВД. Пізніше — в бомбосховищі військкомату Макіївки, де в підвалі влаштували в'язницю і камеру тортур. Його били, катували на дибі — зв'язували за спиною руки й підвішували за них. При цьому одягали протигаз і перекривали повітря — він непритомнів. Між тим тричі виводили на розстріл. Підводили до ями, повної трупів, і стріляли під ноги чи поверх голови. Розповідав, як у нього на очах людей ставили на коліна і стріляли в потилицю. На одному випробовували гранатомет. Вивезли в посадку і сказали: "Тікай!" А тоді з гранатомета розстрілювали. Розважалися так. Братські могили на Донбасі ще довго знаходитимемо.
Пастора допитували два офіцери Федеральної служби безпеки Росії. Один був з Орла, другий — із Бєлгорода. Думали, спіймали мене. Виявляється, мене включили у розстрільні списки і призначили нагороду. А потім розібралися, що Саша — це не я. Йому розповідали, що я — український шпигун і використовую його. Потім вони отримали наказ — батюшку відпустити. Мабуть, боялися розголосу. В лютому цього року Олександр помер. Перенесені стреси надто вплинули на здоров'я.
У церкві поселили дивізію бойовиків
6 липня в Макіївці Донецької області семеро озброєних бойовиків опечатали протестантську церкву "Нове життя". Пастору Олександрові Мосейчуку заявили, що не має прав на будівлю.
Закрили церкву євангельських християн-баптистів "Дім Євангелія". Відібрали храм мормонів у мікрорайоні Текстильник Кіровського району Донецька. Під час боїв у 2015–2016 роках у ньому розміщалися терористи "Шахтарської дивізії".
На початку жовтня у ДНР заборонили діяльність "Свідків Єгови". Називають їх терористами.
4 
1
Коментарі