— У тому бункері не більше 8 метрів, стіни в теплових трубах, стеля низька. Сморід стоїть, а вони накидали якихось ковдр, одягу і всі разом там ночували, — розповідає начальник Франківського районного відділу соціальної роботи у Львові 44-річний Ростислав Микула.
12 грудня він із комунальниками у каналізаційному колекторі на вул. Братів Тимошенків, 4, виявили родину ромів — двох чоловіків, жінку та дітей: 8-річного Ігоря і Марію, 5 років. Жили там від початку осені. Неподалік розташована будівля обласної Служби безпеки.
— Нам подзвонила місцева мешканка Ганна. Бачила, що якісь люди піднімають каналізаційний люк і разом із дітьми щодня туди лазять. Ми одразу виїхали, — продовжує Микула. — Вони якраз вечеряли, готували їжу на вогнищі біля люка. У чоловіків не було паспортів. Потім з'ясувалося: обидва сиділи в тюрмі. Пояснили, що приїхали із села під Ужгородом. А тут збирають брухт і так заробляють на життя.
Жінка не мала документів на дітей. Їх забрали до притулку.
— Дівчинка така закудлана, ми думали, що то хлопчик, — говорить Ростислав Микула. — Вона не говорить, лише плаче. А хлопець трохи розмовляє українською, але переляканий. Матір не дуже чинила спротив, що малих забрали. Пообіцяла взяти в Ужгороді всі документи і приїхати по них.
Дорослих відпустили. Підстав для затримання не було, пояснили в міліції. У притулку Ігоря й Марію оглянули лікарі, а працівники помили та переодягли.
— Їхній одяг ми спалили, він був дірявий і в паразитах. Діти завошивлені були так, що шкіри на голові не видно. А та горе-мати пофарбувала Марійці чорною фарбою волосся. Невідомо, навіщо, — розказує директор притулку Світлана Гаврилюк, 45 років. — Хлопчик не схожий на рома — шкіра світла, волосся русяве. Каже, до школи не ходив ніколи, букв і цифр не знає. Тут діти ні з ким не спілкуються, видно, що іграшки бачать перший раз.
2 
1
Коментарі