30-річний Віталій Голуб із села Костянтинівка на Запоріжжі 14 червня потрапив у вир смерчу. Кілька днів після того лікував струс мозку.
— Падав дощ з градом. Небо стало темно-сіре, — пригадує Віталій. — Я бачу, десь за 200 метрів летить вихор, а в ньому крутяться дошки та шифер. Біля мене були навіси, хотів від них втекти. Повернув направо до дерева за 10 метрів. а добігти не встиг. Мене високо підняло та викинуло на траву.
Столичний гідрометеоролог Людмила Савченко каже, смерчі бувають у формі хобота, келиха, бочки, мотузки, піскового годинника. Вир повітря крутиться проти годинникової стрілки. Найчастіше трапляється біля водоймищ.
— У нас менші масштаби смерчу, ніж у США. Там їх називають торнадо. Атлантичне узбережжя часто потерпає від нього через вологу з океану.
За останні 20 років в Україні зареєстрували до 40 випадків смерчів, здебільшого у степовій зоні.
Найпотужніший стався 1987 року в селі Шельвів на Волині. Очевидці пригадують, що перед смерчем було спекотно й безвітряно. Раптом небо стало темно-бордове.
— Вихор залишив після себе Сталінград, не було навіть руїн, — говорить Микола Дацюк, 53 роки, із Шельвова. — У повітрі розірвало на шматки трактор з причепом. Будинки зривало з фундаменту. Дивно, що смерч летів прямо. Кажуть, він рухається хаотично.
Покійний волинський природоохоронець Віталій Морозюк досліджував смерч у Шельвові.
— Особливості траєкторії руху смерчу зумовила високовольтна лінія, яка йшла понад селом, — пояснював. — Це була потужна локальна магнітна буря, що супроводжувалася атмосферними явищами.
Смерч утворюється, коли прохолодне й сухе повітря із заходу або північного заходу насувається на тепле й вологе у нижньому шарі атмосфери. Це супроводжується сильними вітрами.
Енергію типового смерчу радіусом 1 км із середньою швидкістю 70 м/с науковці порівнюють з енергією атомної бомби у 20 кілотонн тротилу. Інколи швидкість всередині вихору перевищує 100 м/с. Виміряти точну швидкість неможливо.
2 
1
Коментарі