— Оксані 3,5 року, а я досі не можу вийти з декрету, — каже киянка Ірина Тодорук, 31 рік. — Садки в нашому районі переповнені. В електронну чергу стали торік. Як були 271-ші, так і лишилися.
12 тис. малюків стоять в електронній черзі до столичних дитсадків. Місць бракує. Пов'язують це з переїздом у Київ 4 тис. дошкільнят з окупованих територій.
— До декрету працювала продавцем у будівельному гіпермаркеті, — розповідає Ірина. — Хочу вийти на роботу, але дитину нема де подіти. Мої батьки живуть у Миколаєві, чоловікові — на Хмельниччині. Куми віддали сина у приватний садок. Найдешевший у Святошинському районі коштує 3 тисячі гривень у місяць. Їжу треба приносити з собою у лоточках.
Біля нашого дому у травні відкрили садок. Беруть 5 тисяч за групу повного дня. Вступний внесок — 10 тисяч. Якщо дитині треба працювати з логопедом, батьки доплачують 500 гривень. За факультатив англійської — ще тисячу. Безкоштовно — танці, хореографія і вокал. У мене зарплата 4 тисячі. Нема сенсу виходити на роботу.
У серпні обійшла чотири державні садки. Сусідка порадила дати благодійний внесок завідувачці. Коли так заговорила, вона злякалася. Кричала: "Хто вас прислав? Я взяток не беру". Іншій написала на бумажці, що готова заплатити 3 тисячі. Каже: вважатимемо, що цієї розмови не було. Тепер не знаю: чи мало запропонувала, чи вони справді бояться гроші брати.
— Ми приїхали у столицю з Рівного. Чоловіку тут запропонували кращу роботу. У Києві квартиру знімаємо. Нашій Христі 2,5 роки, в садок її не беруть, — розказує Анна Світлична, 29 років.
— Пішли до однієї завідувачки. Гроші не бере, бо торік її колегу із сусіднього садка зловили на гарячому. Чоловік пропонував поставити в її кабінеті нові вікна — відмовилася. Каже: "Без приписки не маю права вас узяти. У мене і так групи переповнені. Якби ви були з Донецька або чоловіка забрали в АТО, могла б знайти місце".
Заводить у спальню, а там двоповерхові ліжечка і то всім місця не вистачає. Чотирьох батьки забирають додому на обідній сон, двох кладуть на розкладушки в ігровому залі.
Брали няню. Платили 20 гривень за годину. Повісили камери на кухні й у дитячій. Могли слідкувати, чим няня займається. Вона дала малій телефоном погратися, а сама вкрилася ковдрою і спить. Коли звільняла її, обізвала дитину недоразвітою. Бо говорить тільки чотири слова й сама на горшок не проситься.
На дитячій площадці познайомилася з мамою. Щоб всунути сина в садок, вона влаштувалася туди нянею. Попрацювала рік і вийшла на колишню роботу.
— Нові мікрорайони ростуть як гриби, а садків ніхто не будує, — розказує завідувач столичного дитсадка. Не називається. — В серпні та вересні двері в мій кабінет не зачинялися. І гроші пропонували, і мером лякали. Що можу зробити, якщо у мене дві ясельні групи по 35 дітей? Одного вихователя на таку кількість замало. Щоб усіх покласти на обідній сон, ліжечок не хватало. Позсували так, що між ними проходу нема. Прибиральниця не може підлогу помити.
Садки переповнені. Дітей у півтора разу більше, ніж місць. Навіть якщо станете в чергу після народження дитини, не факт, що в яслі попадете. В Київ батьки возять дітей з передмістя, бо в Ірпені, Боярці і Вишневому садків теж не вистачає.
Дитячу кімнату відкриють замість кафе
У Верховній Раді запрацює дитяча кімната, куди депутати і працівники апарату зможуть водити дітей. Обладнають на місці парламентського кафе. Через вебкамери в ігровій батьки у сесійній залі чи на засіданні комітету бачитимуть, що роблять діти. Кімната буде безкоштовною. Дитину можна буде залишити на 2 год.
3 
1
Коментарі